Філіппінська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Філіппінська мова
Filipino
Поширена в: Філіппіни Філіппіни
Носії: 25 млн. (перша мова)
понад 60 млн. (друга мова)
Місце: 23 (разом з іншими варіантами тагальської)
Писемність: латинська (філіппінський різновид)
Класифікація: Австронезійська сім'я
Офіційний статус
Державна: Філіппіни Філіппіни
Офіційна: Філіппіни Філіппіни
Регулює: Комісія з філіппінської мови (Komisyon sa Wikang Filipino)
Коди мови
ISO 639-1 tl
ISO 639-2 fil
ISO 639-3 fil

Філіппінська мова або філіпіно (тагал. Pilipino, Filipino) — національна та офіційна (разом з англійською) мова Філіппін. Відноситься до сім'ї австронезійських мов та базується на існуючих місцевих мовах, насамперед тагальській. Містить значну кількість запозичень з англійської та іспанської. За філіппінським законодавством, місцевий уряд «забезпечує та сприяє еволюції, розвитку та подальшому збагаченню філіппінської мови … на основі існуючих філіппінських та інших мов».[1] Переважно, філіппінська мова є першою для мешканців Метро Маніла (Національного столичного регіону) та другою для більшості інших філіппінців.

Інколи термін «філіпіно» некоректно вживається як збірна назва усіх мов Філіппін. Також, з огляду на схожість між тагальською та філіппінською, останню часто ідентифікують з першою.

Історія[ред.ред. код]

12 листопада 1937 року перша Національна асамблея Філіппін ухвалила закон про створення Національного мовного інституту для вивчення та розгляду усіх місцевих діалектів з метою обрання того, який слугуватиме базисом національної мови Філіппін. Невдовзі інститут рекомендував обрати тагальську мову як основу національної. Вже 31 грудня 1937 року президент Мануель Кесон оголосив мову, засновану на тагальській, Національною мовою Філіппін.

Тагальську мова було обрано за наступних причин:

  1. Вона була найширше вживаною та найзрозумілішою у всіх регіонах Філіппін.
  2. Вона не поділяється на діалекти настільки як бісайська мова.
  3. Корпус тагальської літератури найбільший серед місцевих мов.
  4. Тагальська мова завжди була мовою столиці — Маніли.
  5. Тагальська мова була мовою Філіппінської революції 1896 року та підпільної націоналістичної організації Катіпунан (тагал. Katipunan) — двох яскравих явищ Філіппінської історії.

18 червня 1938 року Національна асамблея створила Інститут національної мови (попередній інститут було розформовано), завданням якого стало укладення словника та граматики для їх публікації не пізніше ніж за два роки після проголошення президентом Національної Мови. В результаті, у зазначений термін президентові було подано «Тагальсько-англійський словник» за авторством др. Сесіліо Лопеса та граматика Balarila ng Wikang Pambansa авторства Лопе К. Сантоса. Починаючи з 1940—1941 навчального року Національна Мова почала вивчатися у школах. У 1946 році, після отримання Філіппінами незалежності від США, мова стала офіційною (разом з англійською та іспанською).

Від 1959 року для позначення Національної мови використовується термін «піліпіно» (який згодом перетворився на «філіпіно» — де-юре нову мову) для відокремлення офіційної мови від тагальської етнічної групи.

На сьогодні, попри один з найвищих індексів мовного розмаїття у Філіппінах, філіппінська мова реалізувалася як національна завдяки «телебаченню, фільмам, коміксам, еміграції та освітній системі».[2]

Класифікація[ред.ред. код]

Попри заявлений у законодавстві розвиток філіпінської мови на основі усіх філіппінських мов, національна мова Філіппін досі базується переважно на тагальській мові з деякими запозиченнями із немісцевих мов (англійської та іспанської). Деякі науковці вважають тагальську, піліпінську та філіпінську мови різновидами однієї мови, позаяк ці мови об’єднує спільна граматика, а між собою вони є цілком зрозумілими.[2]

Відтак, за класифікацією Ethnologue, філіппінська мова вважається різновидом тагальської мови, центральнофіліппінської гілки, малайсько-полінезійської надгілки австонезійської мовної сім’ї.[3] Термін «філіпінська мова» часто вживається як синонімічна назва тагальської мови.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]