Філіппінська плита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 26° пн. ш. 132° сх. д. / 26° пн. ш. 132° сх. д. / 26; 132

Філіппінська плита на мапі

Філіппінська плита — океанічна тектонічна плита під Тихим океаном на схід від Філіппін, зазвичай зветься як Плита Філіппінського моря, тому що більшість островів Філіппін лежить на заході цієї плити. Має площу — 0,13409 стерадіан. Як правило, в її склад включають Маріанську плиту.

Філіппінська плита - океанська тектонічна плита під Тихим океаном на схід від Філіппін. Ф.п. – 11-а за розміром з 30 плит. Вона охоплює океанську літосферу, що лежить під Філіппінським морем, більшість островів Філіппін лежить на заході цієї плити. Плита майже повністю затоплена і обмежена Філіппінами на заході, Тайванем і островами Рюкю на північному сході, Японією на півночі, Ізу-Огасавара (Бонін) і Маріанськими островами на сході. Східний край плити зайнятий Ізу-Бонін-Маріанською системою.

Загальний опис[ред.ред. код]

Філіппіни складаються з великої кількості тектонічних елементів: на півночі Лусон, що є частиною Філіппінського рухомого пояса (Філіппінська мікроплита), яка існує окремо від Сундської плити на південному заході, Південно-Китайська платформа на заході і північному-заході, Тайвань на півночі, і Філіппінська плита на сході. Частина Республіки Філіппіни, Палаван з Каламіанськими островами, Сулу й півострів Замбоанга на заході Мінданао, є вершинами двох виступів Сундської плити. Вона тут має зіткнення з Філіппінським рухомим поясом.

Плита майже повністю затоплена і обмежена Філіппінським й Східно-Лусонським жолобом на заході, Тайванем і островами Рюкю на північному сході, Японією на півночі, Ізу-Огасавара (Бонін) і Маріанські острови на сході, Яп, Палау, найсхідніший індонезійський острів —Хальмахера на півдні. Східний край плити зайнятий Ізу-Бонін-Маріанською системою і обмежен Маріанською плитою.

Східна сторона Філіппінської плити має конвергентну границю з субдуцируїмою Тихоокеанською плитою. Філіппінська плита пірнає на заході під Філіпінський рухомий пояс, на півдні межує з Каролінською плитою, на півночі з Північноамериканською плитою (або Охотською плитою) і можливо з Амурською плитою.

Субдукція плити Філіппінського моря під залишки Євразійської плити створила Тайвань й Філіппінський рухомий пояс і викликала вулканічну активність на східній стороні Філіпінського рухомого поясу. Ця субдукція і вулканічна діяльність триває й сьогодні.

У найбільш північній частині плити, по дузі Ізу-Бонін-Маріана йде зіткнення з Японією і створює Зону зіткнення Ізу.

Філіппінська плита - одна з 5 невеликих плит літосфери.(Anderson, 2002). Вона унікальна серед всіх плит, які зараз існують на Землі, тому що її цілком оточують зони субдукції. Філіппінська плита ділиться на західну “приречену” і недіючу половину і східну частину, що продовжує рости в результаті направленої на захід субдукції Тихоокеанської плити. Західна половина приречена, щоб зникнути коли-небудь, тому що вона пірнає на заході і півночі під Євразійську плиту.

Півострів Ізу — найпівнічніша частина Філіппінської плити. Філіппінська плита, Євразійська плита (або Амурська плита), і Північноамериканська або Охотська плита мають зіткнення у Фудзіями утворюючи трійник.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]