Філіпп III Македонський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Філіпп III Македонський, або Філіпп ІІІ Аррідей (грец. Φίλιππος Αρριδαίος) — македонський цар, номінально правив в період 323-317 років до н. е.

Біографія[ред.ред. код]

Аррідей (ім'я Філіп він прийняв після коронації) був сином царя Філіппа II від танцівниці Філліни з фессалійського міста Ларисси. За віком він був майже ровесником законному синові Філіппа Александру, який пізніше став Александром Великим. На трон Аррідей не претендував як через низьке походження своєї матері, так і через слабоумство, яке греки приписували підступам Олімпіаді, дружині Філіппа II. Після приходу до влади Александр винищив всіх осіб, що мали будь-яке право претендувати на трон, але пощадив Аррідея, хоча і тримав його про всяк випадок при собі.

Через Аррідея Александр навіть серйозно посварився з батьком. Ось як передає цю історію Плутарх[1]:

«Коли Піксодар, сатрап Карії, прагнучи укласти військовий союз з Фііліппом, задумав поріднитися з ним і запропонував свою старшу дочку в дружини синові Аррідею, він послав з цією метою в Македонію посла. Друзі та мати Александра почали зводити наклеп на його батька, стверджуючи, ніби Філіпп блискучим одруженням і сильними зв'язками хоче забезпечити Аррідею царську владу. Дуже стурбований цим Александр послав трагічного актора Фессала в Карію, доручивши йому переконати Піксодара відмовити байстрюку і до того ж недоумкуватому Аррідею, а замість цього поріднитися з Александром. Цей план сподобався Піксодару набагато більше початкового… Дізнавшись про це, Філіпп… гірко картав сина і різко лаяв його, називаючи людиною ницою, негідною свого високого становища, оскільки він хоче стати зятем карійця, підвладного царя варварів.»

Непримітний Аррідей пережив блискучого Александра і волею македонської фаланги зайняв трон в 323 до н. е. Полководці Александра вирішили віддати трон ще не народженому синові Александра від Роксани, але прості македонці з фаланги чинили опір, не бажаючи мати царя з перською кров'ю, і відстояли незаконного сина Філіппа ІІ. З тих пір нещасний Аррідей, цар Македонії, був іграшкою в руках піклувальників, македонських полководців, і власної дружини Еврідіки. Лялькою на царському троні називає його Плутарх.

Аррідея спішно одружила зі своєю донькою Еврідікою Кінана, дочка Філіппа II, тим самим позбавивши полководця Пердікку обіцяної нареченої царської крові. За це Пердікка послав генерала Алкета розправитися з невдалою тещею, нерозсудливо накликавши на себе гнів власних солдатів. Кінана загинула, але Пердікка був змушений погодитися на шлюб Філіппа Аррідея з Еврідікою. Після смерті Антипатра, намісника Македонії і регента над Філіппом Аррідеєм, Еврідіка короткий час правила як повновладна цариця. Побоюючись могутніх претендентів на трон з боку іншого номінального царя Александра, малолітнього сина Александра Великого, Еврідіка прийняла сторону Кассандра, який також боровся за владу в Македонії і збирав війська на Пелопоннесі, занадто пізно. 318 до н. е. Полісперхон з Олімпіадою, вдовою Філіппа II, вторглися в Македонію, підтримані царем Епіру, захопили Аррідея з дружиною в полон.

Царя і царицю уклали в тісній камері, куди все необхідне подавалося через маленьке віконце. Втім, Олімпіада не стала мучити їх тривалим ув'язненням, оскільки македонці перейнялися жалістю до свого позбавленого влади царя. У грудні 317 до н. е. вона звеліла вірним фракійцям заколоти Філіппа Аррідея, а Еврідіку примусила покінчити життя самогубством. Еврідіка, обмивши тіло чоловіка від ран, повісилася на своєму поясі, не висловивши жалю про свою долю, але побажала такої самої долі Олімпіаді. На трон Македонії звели наступну маріонетку, 6-річного сина Александра Великого від бактрійської княжни Роксани і рідного онука Олімпіади. Мабуть, боги почули побажання Еврідіки, і в наступному році Кассандр засудив Олімпіаду на побиття камінням.

Через 2300 років, 1977 року, біля Вергіни у Північній Греції розкопали склеп з добре збереженим чоловічим скелетом. Вважається, що цей скелет царя Філіппа II, але наводиться альтернативна обґрунтована думка про те, що скелет належить його синові від танцівниці Філіппу Аррідею[2].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]