Філіп II Август

Печатка Філіпа Августа

Філіп II Август (фр. Philippe II Auguste) (21 серпня 1165 р. — 14 липня 1223 р.) — король Франків (лат. Rex Francorum). Правив спільно з отцем з 1179 до 1180 р., і самостійно з 1180 до 1223 р. Філіп II Август був сином Людовика VII Молодого і його третьої дружини, Аделі Шампанської. Належав до роду Капетингів.

У 1185 в результаті чотирилітньої війни Філіп узяв верх над коаліцією Фландрії, Бургундії і Шампані. За домовленістю з тестем Балдуїном VIII, графом Фландрії і Геннегау, придбав Артуа і долину верхньої Сомми — як придане дружини Ізабелли Геннегау. Проте успіхи Філіпа в боротьбі з т.з. Анжуйською державою (володіннями Генрі II у Франції), поки в Англії правили сам Генрі і Ричард I, були незначні. У 1191 Філіп разом з Ричардом взяли участь в 3-му хрестовому поході, що не перешкодило їм незабаром відновити військові дії один проти одного. У 1199 на англійський трон зійшов Іоанн Безземельний, і Філіп був вимушений погодитися з фактом приналежності йому Нормандії, Анжу і Аквітанії. Проте в 1202 р. Іоанн відмовився з'явитися перед Філіпом як сюзереном, щоб відповісти на скарги щодо зловживань. Французький суд звинуватив Іоанна у злочині, несумісному з положенням васала і оголосив про перехід його володінь до французької корони.

Після того, як в 1202 Іоанн захопив в полон свого племінника Артура, герцога Бретонського, і роком пізніше, ймовірно, його убив, він зробив дуже мало для того, щоб врятувати Анжуйські володіння у Франції. Ман, Турень, Анжу, Бретань і Нормандія відійшли до Франції, і Іоанну вдалося зберегти лише частину Аквітанії. У 1213 Іоанн створив коаліцію, куди увійшли імператор Оттон IV і деякі французькі аристократи. У 1214 Філіп одержав перемогу над коаліцією в битві при Бувіні, що дозволило Франції зайняти положення провідної європейської держави. Філіп і його спадкоємці отримали вигоди і з хрестового походу на альбігойців, під час якого в 1226 син і спадкоємець Симона де Монфора поступився французьким королям права на Тулузьке графство.

Філіп — один з найбільших королів середньовічної Франції, за допомогою хитромудрої державної політики і воєн він розширив королівський домен і підсилив свою владу за рахунок феодальних володарів, протиставивши їм міські комуни і призначених чиновників (бальї і сенешалів). Покращало і фінансове положення Франції: Філіпу вдалося зібрати значну казну, передану їм на зберігання тамплієрами. Він же в 1215 утвердив статут Паризького університету.

Помер Філіп в Манті 14 липня 1223.

Дружини:

• з 1180 р. Ізабелла Геннегау, дочка Балдуїна VIII, графа Фландрського (1170 — 15 березня 1190);
• з авг. 1193 р. Інгеборга, дочка короля данського Вальдемара I (1175—1236);
• з 1196 р. Марія Агнеса, дочка герцога Бертольда III Меранського (+ 1201). 1165 — 14 липня 1223.

Королі та імператори Франції 987—1870

987 996 1031 1060 1108 1137 1180 1223 1226    Гуго Капет Роберт II Генріх I Філіп I Людовик VI Людовик VII Філіп II Людовик VIII

1226 1270 1285 1314 1316 1316 1322 1328 1350    Людовик IX Філіп III Філіп IV Людовик X Іоанн I Філіп V Карл IV Філіп VI

1350 1364 1380 1422 1461 1483 1498 1515 1547 1559    Іоанн II Карл V Карл VI Карл VII Людовик XI Карл VIII Людовик XII Франциск І Генріх II

1559 1560 1574 1589 1610 1643 1715 1774 1792    Франциск ІІ Карл IX Генріх III Генріх IV Людовик XIII Людовик XIV Людовик XV Людовик XVI

1792 1804 1814 1824 1830 1848 1852 1870      -   Наполеон I Людовик XVIII Карл X Луї-Філіп I - Наполеон III

Королі Франції — Франція — Капетинги — Валуа — Бурбони — Бонапарти