Філіп V Анжуйський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Король Іспанії Філіп V Бурбон

Філіп V (19 грудня 1683 — 9 липня 1746) — король Іспанії з 1700 року, перший представник династії Бурбонів на іспанському троні.

Молодість[ред.ред. код]

Народився у Версалі. Був сином Людовика, дофіна Франції (1661–1711) та онуком короля Франції Людовика XIV. Виховувася у французькому дусі, його мати — Марія Анна Баварська (1660–1690) не брала у вихованні сина ніякої участі. Головним вихователем Філіпа до 1697 року був Франсуа Фенелон. Серйозно впливав на нього також король Франції, який дізнавшись про смерть Карла II, короля Іспанії в 1700 році, сказав: «Будьте гарним іспанцем, це зараз ваш найблагородніший обов'язок. Але не забувайте, щоб зберегти згоду між двома націями, що ви народилися французом. Це засіб зробити її щасливою та зберегти мир у Європі».[1]

Війна за іспанський спадок[ред.ред. код]

Європа у 1713 році, після Утрехтського та Раштатського миру.

В 1700 році перед Людовиком XIV стояв непростий вибір. Принявши заповіт померлого Карла II (згідно з яким володіння Іспанії повинні залишатися неподільними) він порушував попередні домовленності з Австрією та Англією стосовно розподілу іспанських територій у Єврові та іспанських колоній.. У разі відмови від заповіту іспанського короля, новим королем става представник австрійських Габсбургів, що було неприпустимо. Дотримання угоди щодо розподілу іспанських володінь призвело би до конфлікту з Іспанією. Врешті решт Людовик прийняв заповіт Карла II. У лютому 1701 року Філіп приїхав до Мадриду. Ситуацію погіршив наказ Людовика XIV Паризькому парламенту затвердити законність прав Філіпа на французький престол. Король Франції також відправив свої війська до іспанських Нідерландів, що було порушенням Рісвікського миру 1697 року. Французьким торговим компаніям було надано привілеї щодо торгівлі в іспанських колоніях, зокрема асьєнто (монополію на постачання чорношкірих рабів до колоній). Внаслідок всього цього розпочалася Війна за іспанську спадщину. Вона йшла із зміним успіхом — В Іспанії, Нідерландах, Німеччині та Італії. Але все ж таки об'єднані сили Франції та Іспанії програли. Згідно з Утрезтським миром від 11 квітня та 13 липня 1713 року Філіп V визнавався королем Іспанії. Натомість він відмовився від прав на корону Франції. До австрії відійшли південні Нідерланди, Неаполь та Сардинія, герцог Савойський Віктор Амадей II отримав Сицилію, Англія — Гібралта, Мальорку та 30 років асьєнто.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Зразком для реформ у внутрішньому житті Іспанії для Філіпа V стала Франція. Відмінності основних законів більшосте земель було змінено, приведено до єдинного знаменника (окрім Наваррі та Землі басків). Позбавлені свого особливого становища провінції перейшли під керування інтендантів, які були зв'язком між Радою Кастилії (вищим органом влади) та місцевою владою. Знать стала поступово втращати своє провідне положення на користь бюрократії. Авторитет монархії по відношенню до церкви вдалося підвищити за рахунок того, що корона наполяглся на нас воїх права, перш за все економічних, які обмежували духівництво.

Тимчасово у 1724 році Філіп V зрікся трону на користь сина Луїса. Це було викликано зростанням у Філіпа апатії та меланхолії. За висновками лікарів він страждав патологічною безвольністю. Але завчасна смерть Луїса I змусила Філіпа V повернутися на престол.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Правління Філіпа V — це період суцільних воєн. Після Утрехтського миру Іспанія не відмовилася від спроб повернути свої втрачені володіння, насамперед в Італії. Цьому сприял також другий шлюб Філіпа із Елизаветою Фарнезе, спадкоємицею герцогств Парма, П'янченца та Тоскона. Розпочалася нова війна. Вона тривала у 1717–1719 роках. Проти Іспанії виступили Англія. Франція, Нідерланди та імператор Священної Римської імперії. За її наслідками Іспанія відмовлялася від Сардинії, Сицилії та Неаполя, взаєм син Філіпа V Карл отримав кандидатське право на Парму, П'янченцу та Тоскану. Відбувся обмін — Савойя отримала Сардинія, а Австрія — Сицилію.

Але суперечки між еликими державами залишалися. 1 травня 1725 року у Відні укладено угоду між Іспанією та Священною Римською імперією. Імператор Карл VI визнав Філіпа V за короля Іспанії та підтвердив права його сина Карла на Парму й Тоскану, натомість австрійці отримали торгівельні привілеї в Ост-Індії. Це змусило Англію вдатися до військових дій проти Іспанії, в підсумку 9 листопада 1729 року в Севільї між Англією та Іспанією укладено договір, згідно з яким союз з імператором розторгався, було підтверджено минулі торгівельні привілеї англійців та французів. Натомість англійських флот доставив інфанта Карла в його володіння — герцогство Пармське й Тосканське.

Незабаром при голові уряду Хосе Патіньо почалося зближення Іспанії та Франції. 7 листопада 1733 року укладено так званний перший сімейний пакт. Він повинен був забезпечити італійські володіння Іспанії.

В 1734 році Філіп V скористався з міжнародної ситуації — Війни за польську спадщину — й захопив Неаполь та Сицилію для свого сина Карла, герцога Пармського і Тосканського. Асвтрія це визначала у віденьскому мирі від 3 жовтня 1735 року. Натомість Філіп V та його син Карл відмовилися від Парми й Тоскани на користь австрійських Габсбургів.

Активність Іспанії змусила Англію у 1739 році розпочати проти неї війну, яка між тим скінчилася на користь Іспанії — зберігся стас-кво.

Іспанія прийняла активну участь на боці Франції у Війні за австрійський спадок (1740–1748 роки). Для цього 25 жовтня 1743 року було укладено другий сімейний пакт. Але Філіп V вже не дочекався закінчення цієї війни — 9 липня 1746 року він помер у Мадриді. Його поховано у церкві Святої Трійці в Ла Гранха де Сан-Ільдефонсо.

Родина[ред.ред. код]

Філіп V із сім'єю

1. Дружина — Марія Луїза Савойська (1688–1714)

Діти:

2. Дружина — Елизавета Фарнезе

Діти:

  • Карл (1716–1788)
  • Марія Ганна Вікторія (1718–1781)- дружина Хосе I, короля Португалії
  • Філіп (1720–1765), герцог Пармський
  • Марія Тереза (1726–1746) — дружина Людовика. дофіна Франції (сина Людовика XV)
  • Людовик Антоніо (1727–1785) — кардинал та архієпископ Толедо
  • Марія Антонія Фердинанда (1729–1785) — дружина Віктора Амадея III, короля Сардинії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сен-Симон «Мемуары». Т.1, с.260

Джерела[ред.ред. код]

  • Kamen, Henry (2001). Philip V of Spain: The King Who Reigned Twice. New Haven, Conn.: Yale University Press. ISBN 0-300-08718-7.
  • John A. Lynn: The Wars of Louis XIV 1667–1714. Longman, London 1999. S. 350f
  • Сен-Симон «Мемуары». Т.1, с.260-261