Фінляндія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фінляндська Республіка
Suomen tasavalta (фін.)
Republiken Finland (швед.)

Прапор Фінляндії Герб Фінляндії
Прапор Герб
Гімн:
Maamme/Vårt land/Наша земля
(інструментальна версія)
Розташування Фінляндії

Фінляндія на карті Європи

Столиця
(та найбільше місто)
Гельсінкі
60°10′ пн. ш. 24°56′ сх. д. / 60.167° пн. ш. 24.933° сх. д. / 60.167; 24.933
Офіційні мови фінська, шведська
Державний устрій Парламентська республіка
 - Президент Саулі Нійністе
 - Прем'єр-міністр Юркі Катайнен
Незалежність від Росії 
 - Оголошена 6 грудня 1917 
 - Визнана 3 січня 1918 
Площа
 - Загалом 338 145 км² (65)
 - Води (%) 10,0
Населення
 - оцінка 2014 р. 5 457 429[1] (114)
 - перепис 2000 р. 5 180 000
 - Густота 16/км² (201)
ВВП (ПКС) 2009 р., оцінка
 - Повний $179.598 млрд[2] (52)
 - На душу населення 33,556 (12)
ВВП (номінальний) 2009 р., оцінка
 - Повний $238.128 млрд (31)
 - На душу населення $44,491 (12)
ІРЛП  (2013) 0.892 (високий) (12)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Домен інтернету .fi
Телефонний код +358

Фінля́ндія (фін. Suomi, швед. Finland; офіційно Фінля́ндська Респу́бліка) — держава у Північній Європі. Межує зі Швецією на заході, з Норвегією на півночі і Росією на сході. На півдні і на заході береги країни омивають води Балтійського моря і його заток — Фінської та Ботнічної. Столиця і найбільше місто — Гельсінкі. Восьма за площею країна в Європі і найбільша малонаселена країна в Європейському Союзі.

Фінляндія є членом Північної Ради (з 1956 року), Європейського Союзу (з 1995 року) і Шенгенської угоди (з 1996 року).

З кінця XII століття до 1809 року Фінляндія була частиною Швеції, що позначилося на поширеності шведської мови і її офіційному статусі. Потім була включена до складу Російської імперії в якості автономного Великого князівства Фінляндського. Незалежна держава з 6 грудня 1917 року.

У 2010 році країна зайняла 1 місце у списку «Найкращих країн світу» (англ. The world's best countries) за версією журналу Newsweek.[3][4]

Назва[ред.ред. код]

Самі фіни не називають свою країну Фінляндією, для них це слово чуже, і має германське походження. У фінській мові навіть немає звуку «ф». Для них їхня країна — Суомі, а самі вони — суомалайсет (народ Суомі). Історію походження назв Суомі та Фінляндія достеменно не встановлено. Раніше була поширена версія, що Суомі означає «країна боліт». Згідно з новітніми дослідженнями, «Суомі» походить можливо від прабалтійського *zemē, якому завдячують своїм походженням також слово «саами» і назва однієї з провінцій Фінляндії — Гяме. Ще одна гіпотеза вказує, що «суомі» утворилося від слова, яке означало «індоєвропеєць» і яке є спільнокореневим, наприклад, з латинським homo 'людина'.

Символи[ред.ред. код]

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Фізична мапа Фінляндії

Географічне розташування[ред.ред. код]

Країна розташована в Північній Європі. Межує зі Швецією (спільний кордон — 586 км), з Норвегією (729 км), з Російською Федерацією (1313 км). Загальна довжина сухопутного кордону — 2628 км. Берегова лінія — 1126 км.

Чверть території країни розташована за полярним колом — тут сонце не заходить за обрій протягом близько 73 днів, створюючи ефект літніх білих ночей, а взимку протягом 51 дня лишається за обрієм.[5]

Рельєф[ред.ред. код]

На території Фінляндії переважають горбисто-моренні рівнини з виходами скельних порід, озерними улоговинами і піднесеними грядами. На крайньому північному-заході знаходиться східний край Скандинавських гір висотою до 1365 м (г. Галтіатунтурі). Південне і південно-західне узбережжя досить сильно порізане; Аландський архіпелаг простягається майже до берегів Швеції. Північна третина території знаходиться за полярним колом.

Більша частина країни вкрита лісами з невисокими пагорбами, має 187888 озер і 179584 острови. Близько 60 тис. озер займають 8% території країни, утворюючи великі водні системи (Саїмаа та інші). Ріки короткі, багатоводні і порожисті.

Клімат[ред.ред. код]

Національний парк Реповесі в південно-східній Фінляндії.

Основним фактором, що впливає на клімат Фінляндії, є географічне положення країни між 60-ю і 70-ю північними паралелями в прибережній зоні Євразійського континенту. Згідно класифікації Кеппана, Фінляндія знаходиться у зоні з бореальним типом клімату.[5] Клімат всередині країни помірний, перехідний від морського до континентального (на півночі); пом'якшуючий вплив на нього справляють Балтійське море і близькість теплої течії Гольфстрім в Атлантичному океані.

Зими в південній Фінляндії тривалі, морозні, з сильними вітрами і великою кількістю снігу. Зазвичай тривають бизько 100 днів. Середні температури лютого складають від −3°С на південному заході до −14 °С на півночі. У північній частині країни, зокрема, в Лапландії, зими довгі і холодні. Найнижчі температури сягають −45 °C. Літо — відносно тепле, але коротке, середні температури липня від +17 на півдні до +14 на півночі. У найтепліші дні липня температури можуть досягати більше 35 °C.[5] Кількість опадів — від 700 мм на півдні до 400 мм на півночі. У прибережних районах часті тумани (від 35 до 85 днів на рік).

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Фінляндії

Деякі важливі події історії Фінляндії

  • 1155 Перші місіонери прибувають до Фінляндії зі Швеції. Фінляндія стає частиною Шведського королівства.
  • 1809 Фінляндія відходить від Швеції до Росії і стає частково автономним Великим Князівством під владою Російського царя.
  • 1917 6 грудня Фінляндія проголошує свою незалежність від Росії.
  • 1919 Після затвердження нині діючої конституції Фінляндія стає республікою з президентом на чолі держави.
  • 1955 Фінляндія стає членом ООН.
  • 1995 Фінляндія вступає до Європейського Союзу.

Главою держави є президент республіки, який обирається на шість років прямим загальним голосуванням.

Населення[ред.ред. код]

Карта щільності населення Фінляндії.

Чисельність населення станом на кінець 2014 року становила 5 471 753 людей, більшість з яких живе у південних регіонах країни.[6]

У столиці (Гельсінкі) — близько 621 тис. мешканців.

За даними дослідження, проведеного в 2013 році університетом Оулу та Центром навколишнього середовища Фінляндії, 70% фінів проживає в містах або оточуючих міста муніципалітетах, що займають лише 5% території країни.[7]

Великі міста: Еспоо (Есбо) (225 тис. мешканців), Тампере (Таммерфорс) (200 тис.), Вантаа (Ванда) (186 тис.), Турку (Обу) (176,6 тис.), Оулу (Улеоборь) (130 тис.).

Етнічний склад[ред.ред. код]

Фіни — 93,4%, Шведи — 5,7%, Росіяни — 0,4%, Естонці — 0,2%,Цигани — 0,2%, СаамиЛапландії) — 0,1%.

Населення фінських саамів становить 6 500 осіб.

Мови[ред.ред. код]

Докладніше: Мови Фінляндії
Див. також: Фінська мова

Більшість населення Фінляндії (92%) в повсякденному спілкуванні використовують фінську мову. На південному заході країни порівняно більше поширена шведська мова (5,6%), яка, втім, суттєво відрізняється від шведської мови у Швеції. Відтак офіційними є обидві. Іншими мовами розмовляють 2,4% населення (самі- та російськомовна меншості) (2003). Мова саамі (саамська, лапландська) є рідною приблизно для 1 700 осіб саамів.

Під час дослідження, проведеного Євробарометром мов ЄС у 2005 році, 60% дорослого населення країни вказали знання англійської, 38% — шведської мови (41% в 2008), і 17% — знання німецької[8]. За числом людей, які розмовляють англійською Фінляндія посідає п'яте місце після Мальти (89%), Нідерландів (86%), Швеції (85%) і Данія (83%).

Релігія[ред.ред. код]

Релігія у Фінляндії[9]
Рік Єванглелсько-лютеранська церква Православна церква Інші Атеїсти
1900 98.1% 1.7% 0.2% 0.0%
1950 95.0% 1.7% 0.5% 2.8%
1980 90.3% 1.1% 0.7% 7.8%
1990 87.8% 1.1% 0.9% 10.2%
2000 85.1% 1.1% 1.1% 12.7%
2005 83.2% 1.1% 1.2% 14.5%
2010 78.3% 1.1% 1.4% 19.2%
2011 77.3% 1.1% 1.5% 20.1%
2012 76.4% 1.1% 1.4% 21.0%
2013 75.3% 1.1% 1.4% 22.1%
2014 73.9% 1.1% 1.5% 23.5%
Кафедральний собор лютеранської церкви в Гельсінкі.

З 1923 року фінська конституція гарантує свободу віросповідання. Фінська євангельсько-лютеранська церква та Фінляндська православна церква мають статус національних церков. Вони мають особливі привілеї, вірні цих церков платять податки в розмірі 1% або 2% від доходів, з цих коштів церкви фінансують добродійну діяльність. 85% фінів є вірними однієї з церков. 83% належить до євангельської лютеранської церкви, 1,1% — до православної церкви. 50 тисяч фінів — п'ятидесятники; 19 тисяч — свідки Єгови; католиків 8-10 тисяч, переважно із числа вихідців з інших країн; 3 тис. мормонів, 1,5 тисячі — юдеї. Тільки 2% лютеран ходять до церкви щотиждень, і 10% щомісяця.

Політика[ред.ред. код]

Форма державного правління — республіка. Глава держави — Президент, який обирається шляхом прямих і таємних виборів усіма громадянами країни, які мають право голосу, строком на 6 років. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом, що складається з 200 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Член ООН з 1955 року, у 1995 приєдналася до ЄС.

Нинішнім президентом країни є Саулі Нійністе, який зайняв цю посаду 1 березня 2012 року.

Посаду прем'єр-міністра з 14 червня 2014 займає Олександр Стубб — член партії Національна коаліція.

Членство у міжнародних організаціях — ООН, СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, МФЧХіЧП, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.

Економіка[ред.ред. код]

Зростання реального ВВП, 2002-2012.

Фінляндія — високорозвинена індустріально-аграрна країна. Провідні галузі промисловості: металургійна, машинобудівна (суднобудівна, електронне обладнання та ін.), целюлозно-паперова, деревообробна, чорна та кольорова металургія, хімічна, текстильна, швейна, харчова промисловість. Основні природні багатства країни — ліс (бл. 65% всієї тер.) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та інш.). Розвинені всі види сучасного транспорту. Порти: Гельсінкі, Турку, Коккола, Котка, Ловііса, Оулу, Порі, Раума, Уусікаупункі, Варкаус, Порвоо. Паромне сполучення з Швецією, Естонією, Польщею, Німеччиною. Високорозвинений мобільний зв'язок. Корпорація «Нокіа», заснована у Фінляндії, є найбільшим світовим виробником мобільних телефонів. Фінляндія веде перед також у розвитку системи Інтернет.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $ 144,6 млрд. Темп зростання ВВП — 4,7%. ВВП на душу населення — $ 28075. Прямі іноземні інвестиції — $ 8,2 млрд. Імпорт — $ 37,5 млрд (г.ч. Німеччина — 15,2%; Швеція — 11,7%; США — 8,2%; Великобританія — 7,3%; Росія — 6,6%; Японія — 5,7%). Експорт — $ 48,4 млрд (г.ч. Німеччина — 11,8%; Швеція — 9,4%; Великобританія — 9,2%; США — 7,3%; Росія — 6%; Франція — 5,1%).

Економіка Фінляндії базується на приватному підприємництві, але уряд контролює низку галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них. Після Другої світової війни Фінляндія була переважно аграрно-індустріальною країною, в якій були розвинуті лісівництво та гірнича промисловість. Упродовж перших післявоєнних десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Країна стала своєрідним торговельним мостом між країнами Західної Європи і СРСР. На початку 1990-х років економіка Фінляндії пережила сильну кризу, викликану розпадом Радянського Союзу і втратою великого замовника. А з середини 1990-х років почався плавний економічний підйом: Фінляндія стала працювати на ринки західних країн.

У період 1980–1989 ВВП в середньому збільшувався на 3,1% на рік. Потім почалося скорочення: у 1991 ВВП зменшився на 6%, у 1992 — на 4%, у 1993 — на 3%. З 1994 по 1997 реальне зростання ВВП відповідно становило 4,5%, 5,1%, 3,6% і 6,0%. У 1998 році ВВП Фінляндії становив 123502 млн дол. США, а в 1999 році — 126130. На кінець 2001 року реальний ВВП Фінляндії у порівнянні з роками підйому цього показника істотно скоротився.

Збройні сили[ред.ред. код]

Сили оборони Фінляндії складаються з кадрових професійних службовців (в основному офіцери і технічний персонал), а також призовників. Чисельність — 34 700 військовиків. Військовий бюджет складає близько 2 млрд євро, що становить 1,4-1,6% ВВП.

Головномандувачем силами оборони Фінляндії є генерал Ярмо Ліндберг1 серпня 2014 року).[10]

Фінляндія є єдиною європейською країною на кордоні з Росією, яка не входить до НАТО.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]


У 2010 році у Фінляндії було створено шість Регіональних державних адміністративних відомств, кожне з яких відповідає за певний великий регіон — «ляні» (lääni — губернія, край), один з них — Аландські острови, має автономний статус.

Великі регіони складаються з однієї чи кількох менших областей (фін. maakunta, швед. landskap), яких загалом налічується тепер 19. Області поділяються на 72 райони (фін. seutukunta, швед. ekonomisk region), а райони — на 342 громади (фін. kunta, швед. kommun).

Культура[ред.ред. код]

Мікаель Аґрікола, засновник фінської писемності.

Культура Фінляндії увібрала в себе як спадщину тих язичницьких часів, коли шанувалися «духи природи» і «сили землі», так і виникли пізніше християнські звичаї і свята. Завдяки своєму географічному розташуванню та історичним особливостям, культура Фінляндії піддавалася впливу сусідніх балтійських, германських і слов'янських народів. Великий вплив на неї справило також те, що Фінляндія входила до складу спочатку Швеції, а потім Росії.

Література[ред.ред. код]

Серед найвідоміших діячів літератури Фінляндії можна відзначити творця літературної фінської мови Мікаеля Аґрікола, дослідника карело-фінського епосу «Калевала» Еліаса Леннрота та одного з основоположників художньої літератури на фінській мові Алексіса Ківі.

Серед письменників XX століття виділяються автор романів про сільське життя, єдиний фінський лауреат Нобелівської премії з літератури Франс Силланпяя, автор перекладеного на безліч мов роману «Сінуха, єгиптянин» Міка Валтарі, а також всесвітньо відома дитяча письменниця Туве Янссон.

Музика[ред.ред. код]

Ян Сібеліус (1865–1957), значна постать в історії класичної музики.
Докладніше: Фінська музика

Найдавнішній шар фінської музики представлений пастушими награваннями, епічними піснями — «рунами», та обрядовим фольклором. Середньовічна музика Фінляндії знаходилась під впливом католицьких піснеспівів. В період підйому національної самосвідомості у XIX столітті у Фінляндії виникає національна композиторська школа, найвизначнішим представником якої став Ян Сібеліус, ім'я якого, зокрема, носить Гельсінська консерваторія та конкурс скрипалів.

Особливий вплив на фінську музику справили традиційні карельські мелодії і лірика, які черпали своє натхнення з епосу «Калевала».

В популярній фінській музиці кінця XX століття важливе місце займають напрямки року та важкої музики, характерною стала перемога гурту Lordi на Євробаченні 2006.

Кінематограф[ред.ред. код]

Найвідомішими кінорежисерами є Акі Каурісмякі, Моріц Стіллер, Спеде Пасанен та Ренні Харлін.

У 2014 році короткометражний фільм «Pitääkö mun kaikki hoitaa?»[fi] фінського режисера Селми Вілхунен був номінований на премію Оскар.[11]

Архітектура[ред.ред. код]

Головний будинок фінського парламенту в Гельсінкі

Зразки фінської народної архітектури представлені вже в давньому епосі «Калевала». Самобутній архітектурний розвиток Фінляндії поновився у ХХ столітті. Це явище пов'язано з іменами Алвара Аалто та Вяйне Аалтонена.

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Найдавнішими пам'ятками фінського образотворчого мистецтва є розписи середньовічних кам'яних і дерев'яних церков. Найвідомішімі церковними живописцями того часу були Хенрікус Піктор та Мікаель Топеліус. XVIII століття був ознаменований появою нового жанру, який згодом став основним для цього періоду, — портретний жанр, майстром якого став Ісаак Ваклін (1720–1758). Становлення Жанровою живопису припадає на рубіж XVIII і XIX століть. І найвидатнішим художником того часу став Александер Лауреус (1783–1823).

У 1846 році було засновано Товариство художників Фінляндії, що сприяло піднесенню живопису країни на новий рівень. Художники звертаються до національної тематики, зокрема Роберт Вільгельм Екман використовував у своїх творах сюжет із «Калевали». Його послідовниками стали Альберт Едельфельт, Акселі Галлен-Каллела — живописець і графік, Ееро Ярнефельт — портретист і художник побутового жанру, Пекка Галонен майстер ліричного пейзажу. У XX столітті фінські художники представляли такі напрямки, як символізм (Магнус Енкель та Гуго Сімберг), сюрреалізм, з 1960-х років — неореалізм, з 1970-х — абстрактний живопис, а з 1980-х — постмодерн.

Свята[ред.ред. код]

Докладніше: Свята Фінляндії

Такі свята є у Фінляндії вихідними днями.

Зв'язки з Україною[ред.ред. код]

Регулярні контакти України з Фінляндією формуються з IX століття — з утворенням стабільного торгового шляху «Із варяг у греки», який поєднав Київську державу із торговими факторіями вікінгів на території фінських племен. Князь Володимир проводив активну політику у фіно-балтійських країнах, князь Ярослав Мудрий заснував в Естонії фортецю Юр'їв (Тарту), вістря якої було спрямовано на опанування водами Фінської затоки.

У XIX столітті Україна і Фінляндія входять до складу Російської імперії, в цей період найтісніші зв'язки з фінами мали українські літератори, військові, що жили в Петербурзі XIX ст. У 1917 році на території Фінляндії почали діяти українські військові комітети, у Гельсінкі проведено низку демонстрацій під синьо-жовтими прапорами. У часи М. Хрущова СРСР стимулював українсько-фінські культурні взаємини. Так, 1954 Фінляндію відвідав український поет Павло Тичина, а 1975 Володимир Зубицький здобув у Гельсінкі «Кубок світу» конкурсу баяністів.

30 грудня 1991 року Фінляндія офіційно визнала незалежність України. У сучасній Фінляндії діє Товариство Українців у Фінляндії м. Турку. У вищих навчальних закладах Фінляндії сформувалася група вчених-україністів (зокрема, в Йоенсуу).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «VÄESTÖTIETOJÄRJESTELMÄ – REKISTERITILANNE – 31.03.2014» (Finnish). Population Register Centre. Процитовано 14 April 2014. 
  2. «Finland». International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-04-21. 
  3. «Finland: World Audit Democracy Profile». WorldAudit.org. Архів оригіналу за 30 October 2013. 
  4. «Tertiary education graduation rates—Education: Key Tables from OECD». OECD iLibrary. 14 June 2010. doi:10.1787/20755120-table1. Процитовано 6 March 2011. 
  5. а б в «Finland's climate» (англ). Фінський метеорологічний інститут. Процитовано 16 квітня 2015. 
  6. «Finland in Figures: Population» (Finnish). Population Register Centre. 27 March 2014. Процитовано 1 April 2014. 
  7. 70 % финнов проживает на 5 % территории страны // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Перевірено 16 квітня 2015.(рос.)
  8. http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_237.en.pdf
  9. Statistics Finland — Population
  10. Новый командующий Оборонительными силами вступает в должность // Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. — 1 августа 2014.(рос.)
  11. Финский короткометражный фильм был выдвинут на соискание премии Оскар] // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Перевірено 16 квітня 2015.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Flag of Finland.svg Це незавершена стаття про Фінляндію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.