Фіскальна політика
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, сгладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.
[ред.] Склад фіскальної політики
Складовими частинами фіскальної політики держави є:
- дискреційна політика
- розглядає регулювання державою своїх витрат і оподаткування. Ріст/зниження державних витрат збільшує/зменшує сукупний попит. Зайнятість зростає/падає — випуск продукту зростає/падає. Ріст/зниження податків зменшує/збільшує прибуток, що веде до зниження/збільшення сукупного попиту, зайнятості, і випуск продукту падає/зростає;недискреційна політика(політика автоматичних стабілізаторів), що регулює доходи і витрати незалежно від оперативних дій держави.
- Дискреційна фіскальна політика
- це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. Відповідно, в період піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.
Дискреційна фіскальна політика поділяється на:
-
-
- стимулюючу, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;
- обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.
-
- Недискреційна фіскальна політика
- автоматична фіскальна політика, при якій бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами в економіці є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.
- Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори
- механізми ринкової економіки, що не залежать від держави і згладжують спади і підйоми в економіці, або це механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Дія автоматичних стабілізаторів впливає на зміну обсягу виробництва, рівня цін і ставок відсотка. Стабілізатори при зміні попиту забезпечують більш плавну зміну випуску продукту. Дія автоматичних стабілізаторів відбивається на розмірі циклічного дефіциту/профіциту бюджету.
[ред.] Державний бюджет
| А (податки) | П (видатки) |
|---|---|
|
Види видатків:
|
|
Типи податків:
|
Поділ видатків за сферами на:
|
|
Якщо А > П: активний сальдо |
А < П: дефіцит нац. бюджету; |
Покриття дефіциту:
- Здійснення позики шляхом випуску і продажу цінних паперів (кращий метод).
- Емісія додаткової грошової маси → інфляція
[ред.] Дивіться також
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела.
Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та вилучений.
|
|
|
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її верифіковуваності.
Ви можете допомогти покращити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та видалений.
|
 |
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
