Фітопланктон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фітопланктон
Зображення
Карта поширення
Схематична ілюстрація
Satellite view
CMNS: Фітопланктон у Вікісховищі
Деякі діатомові водорості фітопланктону

Фітопланкто́н (від грец. слів φυτον («phyton»), або «рослина», та πλαγκτος («planktos») — ширяючий) — частина планктону, що представлена рослинними організмами, що мають пристосування для ширяння у товщі водної маси.

Перш за все, це одноклітинні мікроскопічні водорості — представники відділів Cyanophyta, Bacillariophyta, Dinophyta та Chlorophyta. Разом із фітобентосом, представники фітопланктону є найголовнішими продуцентами у водоймі, асимілюючи сонячну радіацію та перетворюючи її у органічну речовину в процесі фотосинтезу. Від розвитку фітопланктону залежить продуктивність водойми в цілому. Також за показниками видового багатства та первинної продукції фітопланктону можна оцінити якість води у водоймі, та рівень її евтрофікації. При масовому розвитку певних водоростей можуть спостерігатись так звані «цвітіння». Наприклад, види роду Anabaena (Cyanophyta), при масовому розвитку викликають загибель риби.

Ріст фітопланктону у світовому океані та виникнення цвітінь пояснює декілька гіпотез. Одна з них — гіпотеза «критичних глибин», яку нещодавно спростували американські науковці[1]. Ця гіпотеза, яку розробили 1953 року, ґрунтувалась на поясненні росту фітопланктону залежно від освітленості водного стовпа. Проте не враховувала виїдання фітопланктону зоопланктоном, що враховано новою гіпотезою, підтвердженою 9-річними супутниковими спостереженнями за виникненням та розповсюдженням цвітіння фітопланктону в океанічних водах.

Масштаби азотфіксації в океані[ред. | ред. код]

Встановлено[2], що для всього Атлантичного океану біологічна фіксація азоту оцінюється в 14 Тг (1 террограмм (Тг) = 1012 г = мільйонів тонн) за рік, що дуже близько збіглося з результатами розрахунків, наведених іншими дослідниками, які користувалися тією ж методикою. Однак розрахунок, зроблений за даними, отриманим новим методом, дає для Атлантичного океану суттєво більшу величину, а саме — 24 Тг азоту на рік. Для акваторії всього Світового океану біологічна азотфіксація за рік оцінювалася раніше як 103 Тг азоту за рік, але зі введенням поправочних коефіцієнтів, отриманих в обговорюваній роботі, вона становить 177±8 Тг на рік.

Див також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Структура и функционирование пресноводных экосистем: Уч. пос. по курсу «Гидробиология и водная экология» / Под ред. Е. А. Зилова. — Иркутск: Темплан, 2006.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Фітопланктон // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 183.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 липня 2010. Процитовано 17 липня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Tobias Großkopf, Wiebke Mohr, Tina Baustian et al. Doubling of marine dinitrogen-fixation rates based on direct measurements // Nature. — 2012. — V. 488. — P. 361–364.