Фітопланктон
Фітопланкто́н (від грец. слів φυτον ("phyton"), або "рослина", та πλαγκτος ("planktos") - ширяючий) — частина планктону, що представлена рослинними організмами, що мають пристосування для ширяння у товщі водної маси.
Перш за все, це одноклітинні мікроскопічні водорості -- представники відділів Cyanophyta, Bacillariophyta, Dinophyta та Chlorophyta. Разом із фітобентосом, представники фітопланктону є найголовнішими продуцентами у водоймі, асимілюючи сонячну радіацію та перетворюючи її у органічну речовину в процесі фотосинтезу. Від розвитку фітопланктону залежить продуктивність водойми в цілому. Також за показниками видового багатства та первинної продукції фітопланктону можна оцінити якість води у водоймі, та рівень її евтрофікації. При масовому розвитку певних водоростей можуть спостерігатись так звані "цвітіння". Наприклад, види роду Anabaena (Cyanophyta), при масовому розвитку викликають загибель риби.
Ріст фітопланктону у світовому океані та виникнення цвітінь пояснює декілька гіпотез. Одна з них - гіпотеза «критичних глибин», яка нещодавно була спростована американськими науковцями [1]. Ця гіпотеза, розроблена у 1953 році, ґрунтувалась на поясненні росту фітопланктону в залежності від освітленості водного стовпа. Проте не враховувала виїдання фітопланктону зоопланктоном, що враховано новою гіпотезою, підтвердженою 9-річними супутниковими спостереженнями за виникненням та розповсюдженням цвітіння фітопланктону у океанічних водах.
Масштаби азотфіксації в океані [ред.]
Встновлено[2], що для всього Атлантичного океану біологічна фіксація азоту оцінюється в 14 Тг (1 террограмм (Тг) = 1012 г = мільйонів тонн) за рік, що дуже близько співпало з результатами розрахунків, які наводили інші дослідники, які користувалися тією ж методикою. Однак розрахунок, зроблений за даними, отриманим новим методом, дає для Атлантичного океану суттєво більшу величину, а саме - 24 Тг азоту на рік. Для акваторії всього Світового океану біологічна азотфіксація за рік оцінювалася раніше як 103 Тг азоту за рік, але з введенням поправочних коефіцієнтів, отриманих в обговорюваній роботі, вона становить 177±8 Тг на рік.
Література [ред.]
- Структура и функционирование пресноводных экосистем: Уч. пос. по курсу «Гидробиология и водная экология» / Под ред. Е. А. Зилова. - Иркутск: Темплан, 2006.
Примітки [ред.]
- ↑ http://www.sciencedaily.com/releases/2010/07/100716140917.htm
- ↑ Tobias Großkopf, Wiebke Mohr, Tina Baustian et al. Doubling of marine dinitrogen-fixation rates based on direct measurements // Nature. - 2012. - V. 488. - P. 361–364.
