Фішбейн Мойсей Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мойсей Абрамович Фішбейн
Мойсей Фішбейн
Мойсей Фішбейн
Дата народження 1 грудня 1946(1946-12-01) (68 років)
Місце народження Чернівці
Національність єврей
Громадянство Ізраїль Ізраїль
Рід діяльності поет і перекладач
Роки активності: 1970 і до тепер
Премії

Премія імені Василя Стуса

Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Мойсей Абрамович Фі́шбейн (*1 грудня 1946, Чернівці) — визначний український поет і перекладач єврейського походження, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського Центру Міжнародного ПЕН-клубу та Національної спілки письменників України.

Життєпис[ред.ред. код]

В 1976 році закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Перша публікація з'явилася в грудні 1970 в літературному часописі «Вітчизна». Вірші до редакції передав український поет Микола Бажан, який помітив і підтримав поета, а також написав передмову до його першої збірки «Ямбове коло» (вид-во «Молодь», 1974).

Працював у Головній редакції Української Радянської Енциклопедії та літературним секретарем Миколи Платоновича Бажана.

1979 року (внаслідок відмови від співпраці з КДБ) був змушений еміґрувати до Ізраїлю.

1980—1981 роках кореспондент українського літературного і загальнополітичного часопису «Сучасність», що видавався українською діаспорою у США та Німеччині.

З 1982 року жив у Німеччині, де в 1982—1995 роках працював в український та російській редакціях радіостанції «Свобода» кореспондентом, коментатором, редактором.

В 1984 році в Нью-Йорку вийшла книга поета «Збірка без назви». Книга складалася з трьох розділів: 28 власних віршів, добірка віршів для дітей та об'ємний розділ перекладів з французької (Шарль Бодлер), німецької (Генріх Гайне, Райнер Марія Рільке, Ґеорґ Тракль, Гуґо фон Гофмансталь, Пауль Целан, Ганс Карл Артманн та інші), івриту (Єгуда Га-Леві, Хаїм Нахман Бялік), Манфред Вінклер, ідиш (Меер Харац), російської (Максиміліан Волошин, Олександр Твардовський) та інших мов.

1989 року здійснив свою акцію: першу поїздку чорнобильської дітвори за кордон — до Держави Ізраїль (січень 1990).

2003 року повернувся в Україну.

Член Українського Центру Міжнародного ПЕН-Клубу та Національної Спілки письменників України.

Погляди[ред.ред. код]

Мойсей Фішбейн сказав таке[1]:

« Якби я жив у той час і був навіть не молодою людиною, я б усе одно пішов до Української повстанської армії. УПА була єдиною армією, яка воювала за незалежність України. До якої армії ще я, український поет, міг піти!  »

Коли Ян Табачник зауважив щодо нібито прояву антисемітизму у Миколи Томенка, Мойсей Фішбейн сказав[1]:

Маестро... Ви погрожуєте почепити жовту шестикутну зірку, щоб заявити світові про антисемітизм нової української влади? Що ж маю почепити я, щоб заявити світові про україножерство в Україні? Що маю почепити я, щоб заявити світові про те, що українців в Україні перетворено на національну меншину, а мою рідну українську мову в Україні упосліджено? Що маю почепити я, лавреат премії імені Василя Стуса, щоб заявити світові, що один із Стусових гонителів, головний Кучмин адміністратор досі не покаявся? Що маю почепити я, щоб заявити світові про антиукраїнський погром, який багато років чинило Ваше оточення?

Твори[ред.ред. код]

  • «Ямбове коло». Поезії, переклади. Переднє слово Миколи Бажана. («Молодь», Київ, 1974)
  • «Збірка без назви». Поезії, переклади. Переднє слово Юрія Шевельова. («Сучасність», Нью-Йорк, 1984)
  • «Дивний сад». Поезії для дітей. («Веселка», Київ, 1991)
  • «Апокриф». Поезії, переклади, проза. («Довіра», Київ, 1996)
  • «Розпорошені тіні». Поезії. («Кальварія», Львів, 2001).
  • «Аферизми». («Факт», Київ, 2003).
  • «Ранній рай». Поезії, переклади, проза, есеї, "аферизми". Переднє слово Івана Дзюби. Оформлення Олени Добровольської. («Факт», Київ, 2006).
Переклади:

«Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна». («Либідь», Київ, 2012).

Переклади з німецької, французької, івриту, ідиш, румунської, угорської, російської та інших мов.

Відзнаки[ред.ред. код]

Лауреат премії імені Василя Стуса та премії журналу «Сучасність».

Нагороджений:

Мойсею Фішбейну присвячена повість Марії Матіос «Апокаліпсис» (2006).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.