Хайку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ха́йку (яп. 俳句, はいく)— жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу.


Зміст

Структура [ред.]

Оригінальне японське хайку складається з 17 складів (хоча уже в Басьо зустрічаються відступи від норми складового змісту), записаних в один стовпчик. Особливими розділовими словами - кіредзі (яп. 切れ字 кіредзі, «ріжуче слово») - текст хокку ділиться у відношенні 2:1 - або на 5-му складі, або на 12-му. На заході хайку уособлюють собою тривірш складової структури 5-7-5. Класичні хайку обов'язково будуються на співвіднесенні людини (автора), його внутрішнього світу, біографії з природою, при чому природа повина бути визначена відносно пори року - для цього в якості обов'язкового елемента тексту використовується кіго. Найчастіше розповідь ведеться в теперішньому часі: автор показує свої переживання. Дуже важливим є те, скількома рисками малюються ієрогліфи, які стоять поряд. Якщо кількість рисок рівна, то японці вважають, що це хороше хайку. А чим більша різниця в кількості рисок в поблизу намальованих ієрогліфах - тим воно гірше.

Історія [ред.]

Пам'ятник Мацуо Басьо, одному з найвідоміших поетів хайку

Ха́йку виник у Японії, в 16 ст., що було зумовленно розвитком міської культури. Існувало кілька шкіл хайку: «Кофу» — «давня школа», пов'язана з іменем Мацунаги Тейтоку, школа Нісіями Соїна, школа «Сьофу» — «достеменна школа», де найпомітнішою постаттю був Мацуо Басьо, котрий реформував хокку у новий жанр хайку: відтоді суб'єктивний ліризм поступився перед безпосереднім зображенням природи.

Зверталися до хокку такі поети, як Йоса Бусон (18 століття), Кобаясі Ісса (19 століття), Масаока Сікі (межа 19-20 століття) та інші. Цей жанр привертав увагу й українських поетів (приміром, В. Коломійця), які вбачали в його лаконічній формі можливість точного вираження ліричного настрою.

Приклад хокку — з доробку Марії Ревакович:

наші голоси —
скорбні двійники
мов крила вітру в степу.

Хокку заборонено писати на політичні, релігійні теми та на тему кохання.

Мацуо Басьо написав три правила доброго написання Хокку:

  • Сабі (японською) — зосередженість, спокійна радість самотності;
  • Сіфі — усвідомлення гармонії прекрасного;
  • Наусомі — глибина проникнення

Примітки [ред.]

Джерела та література [ред.]

  • (укр.) Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
  • Бондаренко І. Антологія японської поезії. Хайку XVII — XX ст. — Київ: Дніпро, 2002.
  • Луна над горой. - СПб.: Кристалл, 1999.

Посилання [ред.]