Хайле Гебрселассіє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хайле Гебреселассіє)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Haile Gebrselassie
амх. ኃይሌ ገብረ ሥላሴ
Загальна інформація
Національність ефіоп
Громадянство  Ефіопія[1][2]
Місце проживання Аселаd
Народження 18 квітня 1973(1973-04-18) (50 років)
Аселла
Зріст 165 см
Вага 56 кг
Спорт
Країна Ефіопія
Вид спорту легка атлетика
Дисципліна марафонський біг, Біг на 1500 метрів, Біг на 5000 метрів, Біг на 10000 метрів, Біг на 2 милі, Біг на 3000 метрів і півмарафон
Клуб Omedla
Участь і здобутки
CMNS: Хайле Гебрселассіє у Вікісховищі
Нагороди
Олімпійські ігри
Золото Атланта 1996 біг на 10 000 метрів
Золото Сідней 2000 біг на 10 000 метрів

Хайле Гебрселассіє (амх. ኃይሌ ገብረ ሥላሴ, трансліт. haylē gebre silassē, англ. Haile Gebrselassie; 18 квітня 1973, Аселла, провінція Арсі, Ефіопія) — ефіопський стаєр і марафонець. Дворазовий олімпійський чемпіон та чотириразовий чемпіон світу з бігу на 10 000 метрів, чотириразовий чемпіон світу в закритих приміщеннях на дистанціях 1500 та 3000 метрів. Від 1994 року встановив 27 світових рекордів[3] на бігових дистанціях, починаючи з 2000 метрів і закінчуючи марафоном<[4]. Станом на 2016 рік володіє світовими рекордами в бігові на 20 000 метрів і годинному бігові[5].

Визнаний найкращим легкоатлетом світу 1995 та 1998 років за версією журналу Track & Field News[6], найкращим легкоатлетом світу за версією ІААФ 1998 року. Лауреат премій «Спортсмен року AIMS» 2006, 2007 та 2009 років[7] і «найшвидший час AIMS» 2007 і 2008 років[8].

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Хайле Гебреселассіє народився 18 квітня 1973 року. Був сьомим з десяти дітей Гебреселассіє Бекеле, фермера і землевласника. Всі дванадцять членів родини жили в селі під Аселлою в традиційному африканському тукулі — конусоподібній однокімнатній хатині, побудованій з глини, з солом'яним дахом і стінами без вікон[9]. Після смерті матері в 1979 році[10] його виховував батько[11]. До 16 років жив у селі. Для молодого Хайле Гебреселассіє біг на висоті не менш як 2000 метрів над рівнем моря був частиною повсякденного життя. Упродовж десяти років він пробігав десять кілометрів дорогою до школи і таку саму відстань назад, а також вів ослів до джерела води за п'ять кілометрів, везучи назад наповнені водою глечики[9]. На фермі його обов'язком було зганяти велику рогату худобу та овець і приводити їх назад у село. Бігаючи до школи, тримав підручники в лівій руці, що згодом позначилося на його відмітній поставі під час бігу: ліва рука розташована ближче до тулуба, ніж права[12]. «Це були додаткові тренування на витривалість з елементами інтервальних тренувань, як їх нині називають», — пізніше жартував Хайле Гебреселассіє[9].

Юність[ред. | ред. код]

У 16 років взяв участь у шкільних змаганнях на дистанції 1500 метрів, де переміг більш досвідчених хлопчиків старшого віку. За перемогу йому подарували шорти і майку[11].

У червні 1988 року старший брат Текеї, який жив і брав участь у марафонах у місті Аддис-Абебі, запропонував юному Хайле взяти участь у забігові на 15 км. Зібравши 15 бирів, Хайле Гебреселассіє купив квиток на автобус і приїхав до цього найвисокогірнішого міста в Африці. Але забіг на 15 км скасували. За наполяганням брата він зважився на участь у четвертому марафоні, що проводиться на честь Абебе Бікіли, який відбувся 19 червня 1988 року. Він пробіг свій перший марафон за 2 години 48 хвилин, посівши 99-те місце. Хайле Гебреселассіє пізніше згадував, що біль не проходив упродовж тижня — він не міг працювати і лежав цілими днями в ліжку[9].

Батько Хайле Гебреселассіє прийшов у лють, дізнавшись, навіщо його син їздив до Аддіс-Абеби: «Як марафонський біг може принести комусь користь? Країні потрібні фермери, лікарі та вчителі, а не бігуни». Але молодий стаєр наполіг на своєму. Для того, щоб продовжувати заняття бігом, він запросив підтримки в місцевого поліцейського клубу. Через тренера клубу Хайле Гебреселассіє вдалося отримати стипендію 15 доларів в місяць, що дозволило йому залишити ферму. Він переїхав в однокімнатну квартиру в Аддіс-Абебі до своїх старших братів Текеє і Ассефа. Ставши членом поліцейського легкоатлетичного клубу «Омедла» і отримавши звання лейтенанта, він почав жити життям професійного бігуна. Його єдиним обов'язком були щоденні тренування, двічі на день, вранці і вдень[13].

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

1991-1997[ред. | ред. код]

Лише через три місяці тренувань при поліції, тренер поліцейського клубу відправив молодого стаєра на національний чемпіонат з кросу, що проходив на іподромі «Ян Меду» в Аддіс-Абебі, де він посів п'яте місце. Хайле Гебреселассіє не знав, що голландський спортивний агент Йос Херменс спостерігав за учасниками цього чемпіонату з метою виявити талановитих бігунів[9]. Як завжди, Херменс слідкував за першими двома або трьома бігунами, але того дня також звернув увагу на юнака, що прибіг до фінішу п'ятим. «У нього був стиль, я це відразу помітив. Він був компактний і рідкий [як ртуть]; з широкими грудьми, він біг високо на стопі. Я обожнював його поставу. Мені це свідчило про одне — про швидкість»[13]. Тоді він ще не знав, що пройшов кваліфікацію на чемпіонат світу з кросу в Антверпені[9].

24 березня 1991 року Хайле Гебреселассіє посів восьме місце в забігові юніорів на 19-му чемпіонаті світу з кросу, пробігши 8420 метрів за 24.23[14]. 21 березня 1992 року посів друге місце в забігу юніорів на 20-му чемпіонаті світу з кросу в Бостоні, пробігши 8000 метрів за 23.35[9][14]. Міжнародне визнання дістав на 4-му чемпіонаті світу серед юніорів у Сеулі, здобувши перемогу на дистанціях 10 000 метрів (28.03,99) і 5000 метрів (13.36,06)[9][14].

1993 року став дворазовим призером чемпіонату Африки. На цьому чемпіонаті він посів друге місце в бігу на 5000 метрів та третє місце на дистанції 10 000 метрів. Того самого року став чемпіоном світу на дистанції 10 000 метрів, обігравши чинного чемпіона світу Мозеса Тануї. За перемогу на чемпіонаті Хайле Гебреселассіє був нагороджений автомобілем марки Mercedes-Benz[15]. У 1994 році посів 3-тє місце в індивідуальній та командній першості на чемпіонаті світу з кросу в Будапешті[16]. Того самого року встановив перший світовий рекорд у своїй кар'єрі. Пробігши 5000 метрів за 12.56,96, він побив рекорд дев'ятирічної давнини, який встановив був марокканець Саїд Ауїта.

1995 рік Хайле Гебреселассіє почав з 4-го місця на 24-му чемпіонаті світу з кросу, де перемогу здобув його майбутній конкурент кенійський бігун Пол Тергат. Влітку того самого року на Меморіалі Фанні Бланкерс-Кун він уперше встановив світовий рекорд на 10 000 метрів, показавши результат 26.43,53, і став чемпіоном світу в Гетеборзі[17]. Через тиждень після перемоги на чемпіонаті світу, на Гран-прі Цюриха він перевершив світовий рекорд Мозеса Кіптануї на дистанції 5000 метрів, показавши результат 12.44,39. Спортивний сезон 1995 року завершив перемогою у фіналі Гран-прі ІААФ у бігові на 3000 метрів[18].

Олімпійський 1996 рік почався для нього з 5-го місця на чемпіонаті світу з кросу. 29 липня у фіналі Олімпійських ігор в Атланті в бігу на 10 000 метрів завоював своє перше олімпійське золото. Хайле Гебреселассіє вирвав перемогу на останніх метрах дистанції в кенійського стаєра Пола Тергата, випередивши того на 0,83 с[19]. Показавши результат 27.07,34, він встановив новий олімпійський рекорд[20].

1997 року він став чемпіоном світу в приміщенні на 3000 метрів з результатом 7.34,71 і також став чемпіоном світу на відкритому повітрі в Афінах у бігу на 10 000 метрів. 13 серпня втретє встановив світовий рекорд на 5000 метрів, який протримався лише 8 днів: 22 серпня в Брюсселі його перевершив кенійський бігун Даніель Комен[21].

1998-2001[ред. | ред. код]

Фінал Олімпійських ігор у Сіднеї на 10 000 метрів (Хайле — другий праворуч)

5 вересня 1998 року став переможцем московського фіналу Гран-прі ІААФ у бігові на 3000 метрів. Таким чином, він поділив джекпот золотої ліги розміром 1 мільйон доларів США з Гішамом Ель-Герружем і Маріон Джонс, які також стали переможцями Гран-прі. За період з 1 по 13 червня 1998 року встановив два світові рекорди на двох класичних стаєрських дистанціях: 5000 метрів (12.39,36) і 10 000 метрів (26.22,75). Обидва рекорди простоять шість років і будуть побиті лише 2004 року, коли на біговій доріжці з'явиться його молодий співвітчизник Кененіса Бекеле[22]. Від 1994 до 1998 року Хайле Гебреселассіє витримував конкуренцію з боку кенійських і марокканських стаєрів.

Під час спортивного сезону 1999 року він завоював три золоті медалі на чемпіонатах світу, перемігши на 1500 і 3000 метрів у Маебасі і 10 000 метрів в Севільї. У червні встановив особисті рекорди на 1500 метрів і 1 милі[23].

На своїх других Олімпійських іграх у Сіднеї він знову побіг дистанцію 10 000 метрів. Як і чотири роки тому в Атланті, головним конкурентом був кенієць Пол Тергат. Протягом усього забігу Хайле Гебреселассіє тримався в групі лідерів. На позначці 9800 метрів Тергат вийшов на перше місце і зробив спробу відірватися від конкурентів. Ефіоп підтримав його темп і продовжив боротьбу на другому місці. Фінішним спуртом він вирвав перемогу на останніх метрах дистанції і знову залишив кенійського стаєра зі срібною медаллю. У Сіднеї йому вдалося випередити срібного призера лише на 0,09 секунди. Також він став третім в історії легкоатлетом, після Еміля Затопека і Лассе Вірена, якому вдалося виграти 10 000 метрів на двох олімпійських іграх поспіль[24]. Після Ігор у Сіднеї він вперше вийшов на старт лише в серпні 2001 року на чемпіонаті світу в Едмонтоні, де посів третє місце на 10 000 метрів[25]. Пропустив зимовий сезон через травму ахіллового сухожилля[26]. У жовтні вперше у своїй кар'єрі взяв участь у бігові по шосе, вигравши Чемпіонат світу з напівмарафону в Брістолі з часом 1:00.03. Допоміг організувати в рідній Аддис-Абебі пробіг серії Great Run — 10-кілометровий Великий ефіопський забіг (англ. Great Ethiopian Run). 26 листопада 2001 року став його першим переможцем[27].

2002-2004[ред. | ред. код]

Хайле Гебреселассіє (у жовтій формі) під час годинного бігу на Меморіалі Фанні Бланкерс-Кун 2009

Для Хайле Гебреселассіє 2002 рік став роком початку нового етапу спортивної кар'єри. У березні він виграв Лісабонський напівмарафон. 14 квітня дебютував на марафонській дистанції, взявши участь в Лондонському марафоні, в якому посів третє місце з результатом 2:06.35. Переможцем цього забігу став чинний тоді рекордсмен світу Халід Ханнуші, який і цього разу встановив новий світовий рекорд, показавши результат 2:05.38; лише 10 секунд йому програв Пол Тергат, постійний конкурент Хайле Гебреселассіє на біговій доріжці[28]. Наприкінці року став переможцем 10-кілометрових пробігів у Дубаї та Досі.

Наступного року він взяв участь у чемпіонаті світу в приміщенні у Бірмінгемі, де здобув перемогу на дистанції 3000 метрів. Для нього це було останнє "золото" на чемпіонатах світу. Через 4 місяці став срібним призером світової першості в Парижі в бігові на 5000 метрів. Переможцем стала висхідна зірка світового стаєрського бігу Кененіса Бекеле[29].

Напередодні Олімпійських ігор Хайле Гебреселассіє турбувала травма ахіллового сухожилля[30], що загострилася після участі в Гран-прі Лондона, де він переміг на дистанції 5000 метрів з результатом 12.55,51[31], також встановивши рекорд змагань, який і понині залишається неперевершеним. В Афінах у нього була можливість стати триразовим олімпійським чемпіоном на дистанції 10 000 метрів, однак травма, яка переслідувала його останнім часом, і зростаюча конкуренція в стаєрському бігові залишили його за межею призерів Олімпіади: з результатом 27.27,70 він посів п'яте місце[32]. Золото і срібло дісталося його співвітчизникам Кененіса Бекеле і Сілеші Сігіне, відповідно, а бронзу взяв еритрейський стаєр Зерсенай Тадесе.

2005-2007[ред. | ред. код]

Хайле Гебреселассіє на Дубайському марафоні 2010 року

Після невдалого виступу на Олімпійських іграх в Афінах Хайле Гебреселассіє завершив кар'єру з бігу на довгі дистанції на стадіоні і зосередився на бігу по шосе[33]. За словами Хайле Гебреселассіє, він не міг залишатися першим номером у бігові на довгі дистанції на стадіоні. «Не хочу припиняти змагатися на стадіонах, але потрібно дивитися правді в очі: я втрачаю швидкість. Я вже не той, яким був п'ять або шість років тому, а якщо зникає швидкість, то доводиться переходити на довші дистанції — в іншому випадку з легкістю виграє молодь»[13]. У 2005 році він взяв участь у різних шосейних пробігах у всьому світі й вийшов переможцем у всіх змаганнях, у яких брав участь[34]. Від 2005 до 2008 року він був володарем найкращого часу сезону в марафонському бігові[35].

15 січня 2006 року встановив рекорд світу під час бігу на напівмарафоні в Темпі (США), пробігши 20 км за 55.48. 27 червня 2007 року на Гран-прі Острави в Чехії встановив одразу два світові рекорди, пробігши 21 285 метри за годину і під час забігу — 20 000 метрів за 56.26,0. Це були його останні рекорди на біговій доріжці. 5 серпня 2007 року здобув перемогу на Нью-Йоркському напівмарафоні, встановивши рекорд траси — 59.24.

Світові рекорди в марафоні[ред. | ред. код]

30 вересня 2007 року Хайле Гебреселассіє здобув перемогу на Берлінському марафоні з результатом 2:04.26. Він перевершив рекорд Пола Тергата, який за п'ять років до того встановив світове досягнення на цій самій трасі, вперше в історії вибігши з 2:05.00.

18 січня 2008 року, через три місяці після берлінського тріумфу, він взяв участь у Дубайському марафоні. Організатори пообіцяли мільйон доларів за встановлення світового рекорду. У день змагань погода була ідеальною для марафону: майже без вітру, температура повітря перед стартом становила 11 °C, піднявшись лише до 14 °C через дві години. Але пейсмейкери, які задавали темп для Хайле Гебреселассіє, позбавили його шансів на світовий рекорд, не витримавши швидкого темпу на ранній стадії забігу. Після перших 10 кілометрів він випереджав графік Берлінського марафону на 45 секунд. На половині дистанції перевага становила вже 61 секунду. Але після того, як на 30-му кілометрі з дистанції зійшов останній пейсмейкер Абель Кіруї, темп став неухильно сповільнюватися. На самоті йому не вдалося зберегти темп бігу, і він фінішував з результатом 2:04.53, що на 27 секунд гірше за світовий рекорд. Втім, цей результат став другим в історії марафону. За перемогу спортсмену вручили 250 тисяч доларів призових — найбільший виграш за перемогу в марафоні[36].

Пропустивши Лондонський марафон 2007 року через астму, Хайле Гебреселассіє також відмовився брати участь у марафоні на Олімпійських іграх у Пекіні. Пославшись на «забруднення повітря в Китаї, яке становить загрозу для здоров'я»[37], 35-річний ефіоп націлився на дистанцію 10 000 метрів, на якій посів 6‑те місце з результатом 27.06,68[38]. Через місяць після Ігор утретє поспіль переміг на Берлінському марафоні і при цьому знову встановив рекорд світу — 2:03.59[39]. Досягнути такий результат йому допомогли пейсмейкери, що очолювали гонку до 25 кілометра, і кенійські марафонці Джеймс Квамбаї і Чарльз Каматі, підтримували високий темп бігу впродовж більшої частини дистанції, а також сприятлива погода: температура повітря 18 °C була ідеальною для проведення забігу[40]. Цей рекорд протримався до 25 вересня 2011 року, коли кенієць Патрік Макау пробіг цю дистанцію з результатом 2:03.38.

2009 — 2015[ред. | ред. код]

Хайле Гебреселассіє на Віденському марафоні


20 вересня 2009 року взяв участь у Берлінському марафоні. Разом з кенійським марафонцем Дунканом Кібетом був одним з фаворитів перегонів. Від самого початку марафон очолили сім пейсмейкерів, які підтримували високий темп бігу для Хайле Гебреселассіє. Група лідерів показала на позначці 10 км результат 29.15, а на позначці 15 км — 43.58. Половину дистанції марафонці подолали за 1:01.44 — це означало, що в разі підтримки цього темпу результат буде в районі 2:03.30, що перевищує світовий рекорд. Біг у такому темпі тривав до 32-го кілометра, поки не зійшов з дистанції останній пейсмейкер Самюель Косгеї. Залишившись на самоті, Хайле Гебреселассіє не зміг підтримувати темп бігу на рівні 2.55—2.56 хвилин на кілометр, який був необхідний для досягнення світового рекорду. Не кращим чином на стан ефіопа вплинула погода на заключних кілометрах марафону повітря прогрілося вище 20 °C. У таких умовах він пробігав кожен кілометр повільніше трьох хвилин, а 40-й кілометр дистанції здолав за 3.19 хвилини — це був найгірший результат на кілометрі під час марафону в кар'єрі Хайле Гебреселассіє. Попри всі труднощі, він виграв марафон з результатом 2:06.08, хоча йому й не вдалося втретє поспіль встановити світовий рекорд. За перемогу його нагородили грошовою винагородою в розмірі 50 000 євро і бонусом у розмірі 30 000 євро за те, що показав результат швидший за 2:06.30[41][42].

7 листопада 2010 року він оголосив про завершення спортивної кар'єри. 37-річний ефіоп зробив цю заяву після Нью-Йоркського марафону, на якому зійшов на 16-му кілометрі через травму коліна[43]. Однак через три тижні заявив, що рішення про завершення було викликане критикою в пресі, а не його особистим бажанням[44], і що хоче продовжити виступати й спробувати потрапити на Олімпійські ігри 2012 року. Перша спроба вийшла невдалою: 25 вересня 2011 року на Берлінському марафоні Хайле Гебреселассіє не зміг підтримати високий темп бігу, заданий Патріком Макау. Після 27 км Хайле зійшов з дистанції, але, перепочивши, повернувся на трасу і тільки після 35 км зійшов з пробігу остаточно[45]. За словами його агента Йоса Херменса, причиною невдачі стали проблеми з диханням через астму[46].

Фінал Олімпійських ігор у Сіднеї на 10 000 метрів (Хайле — другий праворуч)

У квітні брав участь у дуелі з Полою Редкліфф у так званому «Чемпіонському забігові», напівмарафоні-гандикапі у Відні (англ. Vienna City Marathon Champions Race), забігові-супутнику основного марафону. Пола Редкліфф стартувала з форою 7.52, але Хайле впевнено переміг з часом 1:00.52.[47]

20 травня 2012 року переміг у Великому манчестерському забігові (10 км), показавши найкращий час сезону — 27.39.[48] 27 травня взяв участь у старті на 10 000 м на Меморіалі Фанні Бланкерс-Кун (Хенгело, Нідерланди). Інтерес до цього старту підігрівався як заявою Хайле, що забіг у Хенгело 27 травня буде його останнім забігом на цій стадіонній дистанції[49], так і рішенням Ефіопії саме на цьому старті провести останній відбір на Олімпіаду на 10 000 м. Хайле, однак, не зміг підтримати ривок стаєрів на останньому колі, і на фініші був сьомим з результатом 27:20.39.[50] Таким чином, він втратив шанси на участь у лондонській Олімпіаді.

2 грудня 2012 року вийшов на старт Фукуокського марафону, в якому зійшов з дистанції на 32-му кілометрі[51]. 26 травня 2013 року посів 3-тє місце на пробігу Great Manchester Run з результатом 28.00[52].

20 жовтня 2013 року пройшов Марафон Хайле Гебреселассіє, одним із засновників якого є[53]. 17 лютого 2014 року стало відомо, що Гебреселассіє виступить 13 квітня на Лондонському марафоні як пейсмейкер[54]. 5 жовтня взяв участь у напівмарафоні Great Scottish Run, однак після п'яти кілометрів дистанції був змушений припинити біг у зв'язку з нападом астми[55]. 12 грудня в рамках Сингапурського марафону посів 3-тє місце на 10-кілометровому пробігу з результатом 30.00[56].

10 травня 2015 року, за кілька годин до участі в пробігу Great Manchester Run, Гебреселассіє повідомив, що це змагання стане останнім у його спортивній кар'єрі[57]. У підсумку він фінішував на 16-му місці з результатом 30.05[58].

Нагороди[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Станом на 2013 рік спортсмен проживає в Аддіс-Абебі разом з дружиною Алем, доньками Еден, Мелат, Баті і сином Натаном. Займається бізнесом, зокрема, володіє ліцензією на продаж автомобілів марки Hyundai, фінансував будівництво найвищих будинків у столиці. Володіє двома приватними школами, які оснащені найсучаснішим обладнанням, в них навчаються 1200 осіб. Також володіє відділенням United Parcel Service, кафе, спортзалом, найсучаснішим кінотеатром в Аддіс-Абебі, готелем в місті Ауаса. Один з найбагатших і найвідоміших людей Ефіопії[64]. На бізнес-імперію Хайле Гебреселассіє працюють від 750 до 1000 осіб в Ефіопії[65].

У 1996 і 2011 роках особисто зустрічався з Нельсоном Манделою. Уперше вони зустрілися в Кейптауні, коли Хайле Гебреселассіє приїхав на чемпіонат світу з кросу. Пізніше Гебреселассіє згадував: «Я зустрівся з ним у складі ефіопської команди. Тоді я не був дуже відомим, тож мені вдалося лише потиснути йому руку»[66]. Їхня друга зустріч відбулася 11 жовтня 2011 року. Хайле Гебреселассіє, бувши партнером фірми Adidas, приїхав до Йоганнесбурга для урочистого вручення футбольного м'яча фонду Нельсона Мандели. Цей м'яч використовувався в фінальному матчі чемпіонату світу з футболу 2010. Під час візиту він оглянув архів фонду, з якого дізнався, що Мандела проходив військову підготовку на тій самій військовій базі, що й він, а також розповів, що є майором поліції своєї країни[67]. Пожертвував свої золоті олімпійські медалі в дар православному храму Святої Марії, розташованому на горі Ентото[68].

Після закінчення спортивної кар'єри Хайле Гебреселассіє хоче зайнятися політикою. За його словами, він буде балотуватися на пост прем'єр-міністра або президента Ефіопії[61].

На церемонії відкриття олімпійських ігор 2012 року був одним із прапороносців олімпійського прапора[69].

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

Виступи на Олімпіадах[ред. | ред. код]

Олімпіада Дисципліна Місце
Атланта 1996 біг на 10 000 метрів 1
Сідней 2000 біг на 10 000 метрів 1
Афіни 2004 біг на 10 000 метрів 5
Пекін 2008 біг на 10 000 метрів 6

Світові рекорди[ред. | ред. код]

У таблиці вказані всі світові рекорди, які він встановив упродовж спортивної кар'єри[70]. Список містить також ті рекорди, які є неофіційними.

МР # Дисципліна Результат Місце Дата
1 5000 метрів 12.56,96 Генгело, Нідерланди 1994-06-04
2 2 милі (3219 м) 8.07,46 Керкраде, Нідерланди 1995-05-27
3 10000 метрів 26.43,53 Генгело, Нідерланди 1995-06-05
4 5000 метрів 12.44,39 Цюрих. Швейцарія 1995-08-16
5 5000 метрів (у приміщенні) 13.10,98 Цюрих, Швейцарія 1996-01-27
6 3000 метрів (у приміщенні) 7.30,72 Штутгарт, Німеччина 1996-02-04
7 5000 метрів (у приміщенні) 12.59,04 Стокгольм, Швеція 1997-02-20
8 2 милі 8.01,08 Генгело, Нідерланди 1997-05-31
9 10 000 метрів 26.31,32 Осло, Норвегія 1997-07-04
10 5000 метрів 12.41,86 Цюрих, Швейцарія 1997-08-13
11 3000 метрів (у приміщенні) 7.26,14 Карлсруе, Німеччина 1998-01-25
12 2000 метрів (у приміщенні) 4.52,86 Бірмінгем, Велика Британія 1998-02-16
13 10 000 метрів 26.22,75 Генгело, Нідерланди 1998-06-01
14 5000 метрів 12.39,36 Гельсінкі, Фінляндія 1998-06-13
15 5000 метрів (у приміщенні) 12.50,38 Бірмінгем, Велика Британія 1999-02-14
16 10 км по шосе 27.02 Доха, Катар 2002-12-11
17 2 милі (у приміщенні) 8.04,69 Бірмінгем, Велика Британія 2003-02-21
18 * 15 км по шосе 41.22 Тілбург, Нідерланди 2005-09-04
19 10 миль (16.093 м) 44.23 Тілбург, Нідерланди 2005-09-04
20 20 км по шосе 55.48 Фінікс, США 2006-01-15
21 Напівмарафон (21 0975 м) 58.55 Фінікс, США 2006-01-15
22 ** 25 км по шосе 1:11.37 Алфен-ан-ден-Рейн, Нідерланди 2006-03-12
23 20 000 метрів 56.26,0 Острава, Чехія 2007-06-27
24 Годинний біг 21 км 285 м Острава, Чехія 2007-06-27
25 Марафон (42 195 м) 2:04.26 Берлін, Німеччина 2007-09-30
26 Марафон (42 195 м) 2:03.59 Берлін, Німеччина 2008-09-28
27 30 км 1:27.49 Берлін, Німеччина 2009-09-20

Результати на найбільших змаганнях[ред. | ред. код]

Змагання з бігу по шосе[~ 1][71]
Рік Змагання Місце Час

000(ч:м.с)

1994 Пробіг Zevenheuvelenloop (15 км) 1 0:43.00
2001 Чемпіонат світу з напівмарафону (21,0975 км) 1 1:00.03
2002 Лісабонський напівмарафон (21,0975 км) 1 0:59.41
2002 Лондонський марафон 3 2:06.35
2005 Великий манчестерський забіг (10 км) 1 0:27.25
2005 Пробіг Zevenheuvelenloop (15 км) 1 0:41.56
2005 Амстердамський марафон 1 2:06.20
2006 Лондонський марафон 9 2:09.31
2006 Берлінський марафон 1 2:05.56
2006 Фукуокський марафон 1 2:06.52
2007 Лондонський марафон DNF —
2007 Нью-Йоркський напівмарафон (21,0975 км) 1 0:59.24
2007 Монтферландський пробіг (15 км) 1 0:42.36
2007 Берлінський марафон 1 2:04.26 WR*
2008 Лісабонський напівмарафон (21,0975 км) 1 0:59.15
2008 Дубайський марафон 1 2:04.53
2008 Берлінський марафон 1 2:03.59 WR*
2009 Дубайський марафон 1 2:05.29
2009 Великий манчестерський забіг (10 км) 1 0:27.39
2009 Берлінський марафон 1 2:06.08
2010 Дубайський марафон 1 2:06.09
2010 Великий манчестерський забіг (10 км) 1 0:28.02
2010 Нью-Йоркський марафон DNF —
2011 Пробіг Zevenheuvelenloop (15 км) 1 0:42.44
2011 Великий манчестерський забіг (10 км) 1 0:28.10
2011 Берлінський марафон DNF —
2011 Великий бірмінгемський забіг (21,0975 км) 1 1:01.29
2012 Токійський марафон 4 2:08.17
2012 Великий манчестерський забіг (10 км) 1 0:27.39
2013 Great North Run (21,0975 км) 3 01:00.41
Змагання на біговій доріжці[72]
Дата Змагання Місце Вид Час
1992 Чемпіонат світу серед юніорів 1 5000 метрів 13.36,06
1 10 000 метрів 28.03,99
1993 Чемпіонат Африки 2 5000 метрів 13.10,41
3 10 000 метрів 27.30,17
1993 Чемпіонат світу 2 5000 метрів 13.03,17
1 10 000 метрів 27.46,02
1994 Меморіал Фанні Бланкерс-Кун 1 5000 метрів 12.56,96 WR*
1995 Чемпіонат світу 1 10 000 метрів 27.12,95
1995 Меморіал Фанні Бланкерс-Кун 1 10 000 метрів 26.43,53 WR*
1995 Фінал Гран-прі IAAF 1 3000 метрів 7.35,90
1996 Олімпійські ігри 1 10 000 метрів 27.07,34 OR*
1997 Чемпіонат світу в приміщенні 1 3000 метрів 7.34,71
1997 Меморіал Фанні Бланкерс-Кун 1 2 милі 8.01,08 WR*
1997 Чемпіонат світу 1 10 000 метрів 27.24,58
1998 Фінал Гран-прі IAAF 1 3000 метрів 7.50,00
1998 Меморіал Фанні Бланкерс-Кун 1 10 000 метрів 26.22,75 WR*
1998 Weltklasse in Karlsruhe 1 3000 метрів 7.26,15 WR*
1999 Чемпіонат світу в приміщенні 1 1500 метрів 3.33,77
1 3000 метрів 7.53,57
1999 Чемпіонат світу 1 10 000 метрів 27.57,27
2000 Олімпійські ігри 1 10 000 метрів 27.18,20
2001 Чемпіонат світу 1 10 000 метрів 27.54,41
2003 Чемпіонат світу в приміщенні 1 3000 метрів 7.40,97
2003 Чемпіонат світу 2 10 000 метрів 26.50,77
2004 Олімпійські ігри 5-те 10 000 метрів 27.27,70
2007 Гран-прі Острави 1 Годинний біг 21 285 метрів WR
2008 Олімпійські ігри 6-те 10 000 метрів 27.06,68
2009 Меморіал Фанні Бланкерс-Кун 1 Годинний біг 20 822 метри
  1. ↑ Дистанції пробігів, якщо не вказано інше, стосуються марафону.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Bolt, Jamaica prepare for Act II
  2. ↑ https://www.imdb.com/name/nm0311405/bio
  3. ↑ Gebrselassie returns to winning ways with commanding Half Marathon performance in Birmingham (Russian) . iaaf.org. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 30 жовтня 2011.
  4. ↑ BBC News - Legendary runner leads Hyde Park pack. bbc.co.uk. 2011. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 24 жовтня 2011.
  5. ↑ Світові рекорди в легкій атлетиці серед чоловіків (English) . IAAF. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
  6. ↑ Список легкоатлетів року (English) . Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  7. ↑ Найкращий легкоатлет року AIMS-ASIC (English) . Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  8. ↑ Статистика асоціації марафонів (English) . Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  9. ↑ а б в г д е ж и Klaus Weidt (15 квітня 2011). Haile Gebrselassie - The Greatest Runner of All Time. Meyer & Meyer Verlag. с. 33. ISBN 978-1-84126-323-6. Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 24 жовтня 2011.
  10. ↑ Gebrselassie, Haile – FREE Gebrselassie, Haile information (English) . Encyclopedia.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2011. Процитовано 24 жовтня 2011.
  11. ↑ а б Інтерв'ю в газеті SI.COM (English) . Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  12. ↑ Гебреселассіє на сайті Фонду Принца Астурійського (English) . Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  13. ↑ а б в Jim Denison (1 вересня 2004). The greatest: the Haile Gebrselassie story (En) . Breakaway Books. с. 247—249. ISBN 978-1-891369-48-3. Процитовано 23 жовтня 2011.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  14. ↑ а б в iaaf.org - Athletes. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 25 грудня 2011. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  15. ↑ "Імператор" напередодні Олімпіади 2012 (English) . Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 25 грудня 2011.
  16. ↑ Статистика чемпіонатів світу з кросу (English) . Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  17. ↑ Архів чемпіонату світу 1995 (English) . Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  18. ↑ Архів результатів Гран-прі (English) . Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
  19. ↑ Офіційний протокол забігу (англ.). Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 18 січня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  20. ↑ Найкращі перемоги Хайле. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
  21. ↑ Хронологія світових рекордів (PDF) (English) . Архів оригіналу (PDF) за 13 лютого 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  22. ↑ Світові рекорди в л/а (PDF) (English) . Архів оригіналу (PDF) за 13 лютого 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  23. ↑ Профіль спортсмена на сайті IAAF (English) . IAAF. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
  24. ↑ Історія дистанції 10 000 метрів (English) . sports-reference. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
  25. ↑ Офіційний протокол забігу (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  26. ↑ Гебреселассіє пропустить зимовий сезон. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
  27. ↑ Новини забігу Ethiopian Run (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  28. ↑ Новини Лондонського марафону 2012 (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
  29. ↑ Результати світової першості (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  30. ↑ Епоха Гебреселассіє закінчилася (English) . IAAF. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 5 січня 2012.
  31. ↑ Архів результатів гран-прі Лондона (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  32. ↑ Результати фінального забігу на 10 000 метрів (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  33. ↑ iaaf.org - Men's 10,000m Final (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 23 жовтня 2011. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  34. ↑ Життєпис на сайті ООН в Ефіопії (English) . Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 18 січня 2012.
  35. ↑ Шаблон:Track and Field Statistics
  36. ↑ Second fastest of all time for Gebre in Dubai Marathon (English) . IAAF.org. 2008.01.18. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 23 жовтня 2011.
  37. ↑ Gebrselassie opts out of marathon (English) . BBC. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 23 жовтня 2011. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |datemade= (довідка)
  38. ↑ Haile Gebrselassie (English) . sporting-heroes.net. 2008.08.17. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 23 жовтня 2011.
  39. ↑ Світовий рекорд у Берліні 2008 [Архівовано 5 жовтня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  40. ↑ Haile Gebrselasie pulverizó el récord mundial de maratón (ісп.). Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  41. ↑ Гебреселассіє — чотириразовий переможець Берлінського марафону (English) . IAAF. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
  42. ↑ Гебереселассіє один з лідерів World Marathon Majors (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
  43. ↑ BBC sport — athletics (English) . BBC. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 5 січня 2011.
  44. ↑ Хайле Гебреселассіє має намір взяти участь в Олімпійських іграх 2012 року — ЧС-2011 2011 — Легка атлетика — Eurosport [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  45. ↑ Патрік Макау встановив світовий рекорд (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  46. ↑ Інтерв'ю з менеджером Гебреселассіє (рос.). Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  47. ↑ Gebrselassie storms back in Birminham (English) . Reuters Africa. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 25 жовтня 2011.
  48. ↑ Манчестер і Ріо-де-Жанейро | RusAthletics — Легка атлетика Росії [Архівовано 24 травня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  49. ↑ Хайле Гебреселассіє востаннє виступить на дистанції 10 тисяч метрів 27 травня (рос.). Спорт-Экспресс. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 1 травня 2012.
  50. ↑ Хенгело | RusAthletics — Легка атлетика Росії [Архівовано 1 червня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  51. ↑ Новини Фукуокського марафону (English) . Архів оригіналу за 19 грудня 2012. Процитовано 19 грудня 2012.
  52. ↑ WORLD LEAD AND COURSE RECORD FOR TIRUNESH DIBABA OVER 10KM IN MANCHESTER (English) . Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 2013-5-26.
  53. ↑ ETHIOPIAN DOUBLE AT INAUGURAL HAILE GEBRSELASSIE MARATHON (English) . Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 19 січня 2014.
  54. ↑ GEBRSELASSIE TO RUN AS PACEMAKER IN 2014 LONDON MARATHON (English) . Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 19 січня 2014.
  55. ↑ Beijing beckons for Kiplagat after Great Scottish Run win (English) . IAAF. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 19 січня 2014.
  56. ↑ DECEMBER 2014: STANDARD CHARTERED SINGAPORE MARATHON (English) . aimsworldrunning.org. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  57. ↑ Haile Gebrselassie retires from competition (English) . IAAF. Архів оригіналу за 13 травня 2015. Процитовано 15 травня 2015.
  58. ↑ Morrisons Great Manchester Run 2015 – 10k Results (PDF) (English) . IAAF. Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2015. Процитовано 15 травня 2015.
  59. ↑ iaaf.org - Gebrselassie receives honorary degree (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 28 жовтня 2011. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  60. ↑ Gebrselassie grabs doctorate from Leeds Met (English) . AthleticsAfrica.Com. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 28 жовтня 2011.
  61. ↑ а б Les ambitions politiques de l'ancien coureur éthiopien Haïle Gebreselassie (фр.). Франс Пресс. 28 травня 2008. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 22 жовтня 2011. {{cite news}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  62. ↑ UN Good will Ambassadors (English) . UN in Ethiopia. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 28 жовтня 2011.
  63. ↑ L'athlète Haile Gebreselassie prix Prince des Asturies des sports 2011 (фр.). Франс Пресс. 2 вересня 2011. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 22 жовтня 2011. {{cite news}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)
  64. ↑ Інтерв'ю газеті THE Telegraph (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  65. ↑ Marathon What makes Gebrselassie great? (English) . Universal Sports. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 28 жовтня 2011.
  66. ↑ My hero: Gebrsalassie on Nelson Mandela (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 27 грудня 2011.
  67. ↑ Nelson Mandela Centre of Memory receives prominent visitors (English) . Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 27 грудня 2011.
  68. ↑ The telegraph — Born to run: Haile Gebrselassie interview (English) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 18 січня 2012.
  69. ↑ The Olympic flag is carried during the Opening Ceremony of the 2012 Olympic Summer Games (English) . Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 31 січня 2013.
  70. ↑ Список світових рекордів Хайле Гебреселассіє (English) . Процитовано 5 січня 2012.[недоступне посилання з червня 2019]
  71. ↑ Профіль атлета на сайті marathoninfo (Fracis) . Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 28 жовтня 2011.
  72. ↑ Профіль атлета на сайті ІААФ (English) . IAAF. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 5 січня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]


Чоловіки

1912: Фінляндія Ганнес Колехмайнен • 1920: Фінляндія Пааво Нурмі • 1924: Фінляндія Вілле Рітола • 1928: Фінляндія Пааво Нурмі • 1932: Польща Януш Кусоцінський • 1936: Фінляндія Ільмарі Сальмінен • 1948: Чехословаччина Еміль Затопек • 1952: Чехословаччина Еміль Затопек • 1956: СРСР Володимир Куц • 1960: СРСР Петро Болотников • 1964: США Біллі Міллс • 1968: Кенія Нафталі Тему • 1972: Фінляндія Лассе Вірен • 1976: Фінляндія Лассе Вірен • 1980: Ефіопія Мірутс Їфтер • 1984: Італія Альберто Кова • 1988: Марокко Брагім Бутаєб • 1992: Марокко Халід Сках • 1996: Ефіопія Хайле Гебрселассіє • 2000: Ефіопія Хайле Гебрселассіє • 2004: Ефіопія Кененіса Бекеле • 2008: Ефіопія Кененіса Бекеле • 2012: Велика Британія Мо Фара • 2016: Велика Британія Мо Фара • 2020: Ефіопія Селемон Барега

Жінки
Чемпіони світу з бігу на 10000 метрів
Чемпіони світу з бігу на 1500 метрів у приміщенні
Чемпіони світу з бігу на 3000 метрів у приміщенні
Чемпіони світу з напівмарафону
Особиста першість

1992: Кенія Бенсон Мася • 1993: Бельгія Венсан Руссо • 1994: Марокко Халід Сках • 1995: Кенія Мозес Тануї • 1996: Італія Стефано Бальдіні • 1997: Кенія Шем Корорія • 1998: Кенія Пол Коеч • 1999: Кенія Пол Тергат • 2000: Кенія Пол Тергат • 2001: Ефіопія Хайле Гебрселассіє • 2002: Кенія Пол Косгей • 2003: Кенія Мартін Лель • 2004: Кенія Пол Кіруї • 2005: Танзанія Фабіано Джозеф • 2006: Еритрея Зерсенай Тадесе • 2007: Еритрея Зерсенай Тадесе • 2008: Еритрея Зерсенай Тадесе • 2009: Еритрея Зерсенай Тадесе • 2010: Кенія Вілсон Кіпроп • 2012: Еритрея Зерсенай Тадесе • 2014: Кенія Джеффрі Камворор • 2016: Кенія Джеффрі Камворор • 2018: Кенія Джеффрі Камворор • 2020: Уганда Джейкоб Кіплімо • 2023: Кенія Сабастьян Кімару Саве

Командна першість

1992: Кенія (Мася, Агута, Кейно, Ндеті, Каріукі) • 1993: Кенія (Агута, Осано, Черомей, Міано) • 1994: Кенія (Г. Кіпротіч, Корорія, Масаї, Тануї, Тергат) • 1995: Кенія (Тануї, Єго, Тангус, Муріукі, Дж. Руто) • 1996: Італія (Бальдіні, Леоне, Модіка, Фегателлі, Гамба) • 1997: Кенія (Корорія, Тануї, К. Черуйот, Кіпкембої, Челанга) • 1998: ПАР (Рамаала, Тіс, Чіпу, Зунга, Тлобо) • 1999: ПАР (Рамаала, Чіпу, Нобанда, Тіс, Гофф) • 2000: Кенія (Тергат, Кімані, Д. Руто, Гвако) • 2001: Ефіопія (Гебрселассіє, Джифар, Тола, Кебеде) • 2002: Кенія (Малаквен, Каматі, Кіруї, Тогом) • 2003: Танзанія (Джозеф, Сулле, Мсурі) • 2004: Кенія (Кіруї, Корір, Кебеней) • 2005: Ефіопія (Сігіне, Дінкеса, Єгезу, Циге) • 2006: Кенія (Кіпчумба, В. Кіпротіч, Тарагон, Могака, Макау) • 2007: Кенія (Макау, Е. Черуйот, Кіпчумба, Ларабаль, Ванджиру) • 2008: Кенія (Макау, Кібівот, Марегу, Мосоті) • 2009: Кенія (Кіп'єго, В. Кіпротіч, Чебет) • 2010: Кенія (Кіпроп, Кітвара, Кіпруто) • 2012: Кенія (Мвангангі, Кіроп, С. Кібет) • 2014: Еритрея (Цегай, Тадесе, Амлосом) • 2016: Кенія (Камворор, Карокі, Чепрот) • 2018: Ефіопія (Їмер, Молла, Гетахун) • 2020: Кенія (Канді, Барсотон, Кімелі) • 2023: Кенія (Саве, Ебеньйо, Майлу, Б. Кібет)

У 2006 чемпіони визначались на дистанції 20 кілометрів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хайле_Гебрселассіє&oldid=41877306