Хайм Сутін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хайм Сутін
Хайм Сутін
Amedeo Modigliani 036.jpg
Хайм Сутін, портрет роботи Модільяні, 1916 р.
Ім'я при народженні Хайм Сутін
Дата народження 13 січня 1893(1893-01-13)
Місце народження Сміловичі, Білорусь
Дата смерті 9 серпня 1943(1943-08-09) (50 років)
Національність француз еврейського походження
Громадянство Російська імперія, Франція
Жанр живопис
Навчання Школа красних мистецтв (Вільно), майстерня Кормона в Академії образотворчих мистецтв ( Париж )
Напрямок постмодернізм, експресіонізм
Роки творчості 1913-1942
Покровитель меценати Леопольд Зборовський, Марселін і Мадлен Кастен
Вплив експресіонізм
Твори портрет, натюрморт, пейзаж

Хайм Сутін (*1893 - †1943) — французький художник першої половини 20 ст, за походженням еврей з Білорусі, представник Паризької школи.

Життєпис. Ранні роки[ред.ред. код]

Народився в селищі Сміловичі в підросійській тоді Білорусі, поблизу від Мінська. Походить з бідної єврейської родини, де був десятою дитиною з одинидцяти. Точних відомостей про день народження, ім'я батька не збережено.

Родина була побожною і хлопця, що часто малював, нещадно карали за зображення божого світу. Немилосердні релігійні настанови забороняли реальні зображення. В худорлявому підлітку ніхто не вбачав здібностей і не клопотався про підтримку чи подальший розвиток.

Навчання[ред.ред. код]

У 1907 р. він втік з дому у Мінськ, де слухав лекції про малюнок у Крегера, маловідомого місцевого маляра. Згодом Сутін перебрався в стару білоруську столицю — місто Вільно, де зробив спробу стати учнем Школи красних мистецтв. За легендою, він не пройшов іспити і у відчаї кинувся в ноги перед посадовцем, аби умовити того дати йому другий шанс. Його таки прийняли в Школу, де він тісно зійшовся з такими ж сільськими парубками — маргіналами. Його тогочасні друзі — Михайло Кікоін, Павло Кремень. Разом вони дістануться і Парижу, про який багато чули і де триматимуться разом, аби якось вижити без сторонньої підтримки.

З 1912–1913 рр. Сутін в Парижі. Він продовжив навчання в приватній майстерні Кормона, але практично нічого не взяв від академічної традиції. Перші твори Сутіна досить реалістичні, але більша їх частина знищена художником, що вважав їх невдалими. Уяву про них дає " Натюрморт з посудом і люлькою ", 1914, музей сучасного мистецтва, Труа.

Навчання триває з виснажливою працею вантажником. Решту часу прожив у відомому тепер Ла Руш («Вулику»), покинутому павільйоні, пристосованому під житла безпритульних і невизнаних митців. Серед тих, хто мешкав в «Вулику» -

Поміч Модільяні і Зборовського[ред.ред. код]

На провінціала-єврея з Російської імперії звернув увагу Модільяні і вони заприятелювали. Небагатий Модільяні підтримує жебракуючого Сутіна матеріально, знайомить того з декількома поодинокими колекціонерами картин, що звернули увагу на невизнаних митців «Вулика». Серед знайомих цього часу - меценат Леопольд Зборовський,що давав Сутіну лише п'ять франків на полотна і фарби. Модільяні вивіз Сутіна на південь Франції, де вони працюють разом у містечках Ванс , Кан-сюр-Мер. За три роки Сутін створив близько 200 картин. Виробилася і художня манера митця, щвидка, експресіоністична, з дратівливими фарбами, з елементами реалізму і деформацій. Тривожний настрій композицій Сутіна просяк і його пейзажі, і портрети, і натюрморти. Мистецтво Сутіна полишено радісних сторін життя навіть в зображеннях дітей. Низка його полотен - розбурхані вітром дерева, будиночки малих міст в хворобливих судомах, наче корчі знедолених людей, просякнуті болем натюрморти. Все це традиційні жанри, але з новим змістом отруєної горем свідомості художника.

Перші ознаки визнання[ред.ред. код]

Картини Сутіна побачив багатий американець Альберт Барнс, що десятками купував «солодкі» картини Ренуара. В контраст з творами пізнього Ренуара Барнсу сподобались і твори журливого Сутіна. Він купує близько 50 творів Сутіна за декілька тисяч. Ім'я Сутіна стає відомим, і частку його картин вдало продав і Леопольд Зборовський. Серед тих, хто мав картини Сутіна - актор Чарлі Чаплін і Пабло Пікассо, що придбав полотно « Париж вночі ».

Модільяні вже помер і художника підтримують нові приятелі. Через 10 років бідкання в Парижі і виснажливої праці - Сутін міняє житло, його вчать носити шовкові сорочки з запонками і манерам художника, що пізнав визнання і матеріальний успіх.

Останні роки[ред.ред. код]

Досить спокійними зовнішньо для митця були роки 1926-1929, але його тривожна художня манера не змінилася, як не змінилися і смаки. У 1929 р. розпочалася економічна криза, що боляче вдарила по багатим і бідним. У 1932 р. помер меценат Леопольд Зборовський. Серед нових патронів митця - Марселін і Мадлен Кастен, що періодично забирають хворобливого художника до власної садиби поблизу міста Шартр. З художником познайомився історик мистецтва - Елі Фор ( 1873-1937 ), що напише першу монографію про творчість митця. У 1937 р. французький державний музей Пті Пале показав виставку його творів. У 1940 р. фашисти розпочали війну з Францією, був окупованим і Париж. Художник перебував за межами столиці, але у 1941 р. наважився повернутися в окуповану столицю. Жах перед арештом і висиланням в концтабір як єврея спонукають до втечі з Парижу. Загострюється хвороба митця ( виразка ). Була потрібна операція і його везуть у ... Париж, де він помер від ускладнень давньої хвороби.

Поховання відбулося на цвинтарі Монпарнас.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • «Натюрморт з посудом і люлькою», 1914, музей сучасного мистецтва, Труа
  • «Стіл з їжею», 1918, музей д'Оранжері, Париж
  • «Червоні гладіолуси», 1919, музей д'Оранжері, Париж
  • «Білий будинок», 1919, музей д'Оранжері, Париж
  • «Будинки на пагорбі», 1920, музей д'Оранжері, Париж
  • «Маленький кондитер», 1920, фонд Барнса, Меріон біля Філадельфії, США
  • «Жінка в червоній сукні», 1921, прив. збірка
  • «Наресена», 1921, музей д'Оранжері, Париж
  • «Тушка кролика з обдертою шкірою», 1921, музей д'Оранжері, Париж
  • «Похилене вітром дерево», 1922, музей д'Оранжері, Париж
  • «Жінка в синій сукні», 1924, міський музей сучасного мистецтва, Париж
  • «Тушка індика і помідори. Натюрморт.», 1925, музей д'Оранжері, Париж
  • «Туша бика», 1925, музей красних мистецтв, Гренобль
  • «Туша бика і голова теляти», 1925, музей д'Оранжері, Париж
  • «Тушка кролика і залізний глек», натюрморт, 1925, музей д'Оранжері, Париж
  • «Хлопчик з хору католицького храму», 1926, музей д'Оранжері, Париж
  • «Камердинер», 1928, музей д'Оранжері, Париж
  • «Молода англійка в червоному», 1928, музей д'Оранжері, Париж
  • «Дерево у Венсі», 1929, прив. збірка
  • «Шлях повз луки в передмісті Шартру», 1925, прив. збірка
  • «Шартрський собор», 1932
  • «Двійко дітей на дорозі», 1939, прив. збірка
  • «Пейзаж з річкою», 1942, прив. збірка
  • «Дві свиноматки», 1942, міський музей сучасного мистецтва, Париж

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]