Хайцзінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хайцзинь (кит. 海禁, «закриті моря»), Кайкі́н (яп. かいきん) — політика обмеження морських перевезень, міжнародних контактів та заборони приватної торгівлі в Китаї та країнах китаєцентричного світу — Кореї, В'єтнаму, Японії 14 — 19 століття. Метою такої політики було забезпечення внутрішнього спокою в країні, боротьба з контрабандою, уникнення збройних конфліктів з іноземними державами. В історіографії інколи називається політикою самоізоляції.

Китай[ред.ред. код]

Вперше режим «закритих морів» було введено в Китаї. Остаточно він оформився на початку 14 століття в часи правління китайської династії Мін. 1371 року засновник династії, Імператор Чжу Юаньчжан видав указ про запровадження стану «закритих морів» з метою захисту держави від вторгнення. Приватна морська торгівля була заборонена; дозвіл торгувати з Китаєм мали лише офіційні посольства іноземних «варварських» держав, які прибували до імперії з даниною та товарами для обміну. Мін ставала єдиним монополістом на ринку міжнародної торгівлі.

Жорстке дотримання політики «закритих морів» сприяло поширенню контрабанди серед населення. Каральні акції проти контрабандистів у 1522 — 1566 роках, дали поштовх розвитку піратства у південному Китаї. Це змусило владу переглянути свою позицію, дозволивши приватну морську торгівлю в невеликих обсягах.

Режим «закритих морів» зберігався за правління маньчжурської династії Цін. Його було скасовано остаточно 1842 року в результаті підписання Нанкінського договору.

Японія[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]