Халеб

Халеб حلب‎
Основні дані
Країна	Сирія
Населення	1 700 000
Географічні координати	36°11′58″ пн. ш. 37°09′44″ сх. д.
Міська влада

Цитадель Алеппо

Але́ппо, Халеб (араб. حلب — «халаб»), давнє місто на північному заході Сирії; населення 1671 тис. (2008). Поселення в цьому місці існує щонайменше 4,5 тис. років.

Розташовано в північній частині Сирії, між річками Оронт і Євфрат, на степовій річці Коїке (званою звичайно Нагр-ель-Халеб), біля північно-західного підніжжя безплідного узвишшя, в широкій улоговині, оточеній зусібіч високими вапняними стінами, на висоті 380 м і за 200 км на північний схід від Дамаска. Найбільший промисловий і торговий центр Сирії.

Історія

Документально підтверджено, що чотири з половиною тисячоліття тому Халеб існував. Місто виникло, може, навіть у VI тисячолітті до нашої ери. Його згадують хетські письмові пам'ятки в центральній Анатолії на напису Марі на річці Євфрат. У XIV—XIII століттях до Різдва Христового тут правили хети. Згодом місто стало вузловим пунктом для караванів із Великого Шовкового шляху. Із IX по VII століття до нашої ери воно належало ассирійцям i називалося Халман. Потім його захопили перси, а в 333 році до Різдва Христового — Александр Македонський. Три століття у місті панували греки з династії Селевкідів. Вони перейменували його на Верію i звели тут цитадель на пагорбі. За римлян Алеппо стало найбільшим християнським центром Близького Сходу. Тут побудували величезний, як на ті часи, собор, що нині є мечеттю Ель-Іалаве. 637 року Халеб захопили араби, i в кінці I тисячоліття за їхнього правління він сягнув небувалого розквіту, уславився своєю наукою, літературою та медициною. 1260-го місто розграбували монголи, а 1400-го — орди Тимура. Згодом були єгипетські мамелюки, а з 1516 року — турки-османи.

Український слід

«Турки та араби називають це місто Халеб, грецькою ж i слов'янською воно називається Іверія, бо й митрополит тутешній зветься Іверійським.

Халеб — місто уславлене, знамените i найбільше в Сирії, воно переважає Дамаск багатством, кількістю мешканців i розмірами…

Тут будинки, турецькі мечеті й високі мінарети гарно та міцно збудовані з чотиригранних тесаних каменів; також i ринок дуже багатий i гарний, більший, ніж у Дамаску, з багатьма торговими рядами, з накриттями від сонця та вітру, гідними всякої хвали.

Різних християн тут багато: вірмени, сирійці, мароніти й уніати, що мають грецький чин, а догмати папські. Є тут i православні, але їх небагато…

Чимало там i римлян, i ченців, i купців, але ті мають свої окремі потаємні невеличкі церкви. Правдиво розповідають, що в місті мешкає дві третини християн, а одна третина язичників або невірних. Усіх-бо християн, православних i єретиків, налічується чотирнадцять тисяч; також безліч є магометан i гебреїв; місцевий люд розмовляє турецькою та арабською мовами».

Таким побачив та описав Халеб український мандрівник та літератор Григорович-Барський Василь Григорович. (Василь Григорович-Барський. «Мандри по святих місцях Сходу». Халеб, 15 листопада — 14 грудня 1728 року).

З Алеппо в довгу подорож, у тому числі і в Україну, в 1654 році вирушив Бульос аль Халябі Ібн аз Заіма аль Халябі, відомий у нас більше під іменем Павло Алеппський. «Подорож Патріарха Макарія», в якій автор описує тогочасну Україну, і досі перекладають та перевидають у різних країнах.

1708 року в Алеппо коштом гетьмана Івана Мазепи було видано Євангеліє арабською мовою, а Антіохійський патріарх Афанасій отримав від Мазепи 3000 злотих для підтримки православ'я в тогочасній Сирії.

Визначні місця

Окраса Алеппо — безперечно, його цитадель. Збудували її у XIII столітті на руїнах давнішого укріплення. За переказами, саме на тій горі, де пас худобу Авраам. Головна брама твердині — яскравий зразок арабської фортифікації. З півночі та півдня над ровами вивищуються великі вежі, а саме заглиблення сягає 20 метрів. У фортеці добре збереглися тронний зал, лазні, мечеть. Цитадель не раз було зруйновано під час штурмів та землетрусів, але щоразу її відроджували з руїн. Коли вона втратила оборонне значення, тут розмістили сумнозвісну «В'язницю крові». Нині цитадель реставрують, вона належить до списку об'єктів Всесвітньої Культурної Спадщини ЮНЕСКО.

Цікавий об'єкт — мечеть Джамія Закарієх — усипальня пророка Захарії, батька Іоанна Хрестителя. Сам мавзолей є зменшеною копією церкви, розміщеної під склепіннями мечеті. За зеленим склом заховано кам'яний саркофаг із мощами пророка.

У старому місті розташований найбільший у світі історичний ринок-сук Аль-Мадіна, що простягся на 13 км й з 1986 року занесений разом зі старим містом до Списку об'єктів Всесвітньої Культурної Спадщини ЮНЕСКО.

На окрему увагу заслуговує християнське Алеппо. У місті мешкає найбільше християн у Сирії — 120 тисяч, це представники 11 конфесій і течій. Як i по всьому Близькому Сході, християни розселені в Алеппо компактно — кварталами й вулицями. Православні, греко-католики, вірмени, ассирійці, монофізити, мароніти, протестанти, латинники — кожен знаходить одновірців та однодумців. У Алеппо сім великих церков i три монастирі, найвеличніший із них — вірменський собор 40 святих.

Більшість недорогих готелів розташовані поблизу Годинникової Вежі, на вулиці Баб-аль-Фарадж. Прямі автобусні рейси сполучають Халеб із Дамаском і Пальмірою, хороше сполучення з турецькою Антакією та ліванським Бейрутом. Є пряме авіасполучення з Україною (Харків, Одеса, Донецьк, здебільшого чартери).

Персоналії

• Жан Карзу — відомий майстер живопису, графіки, сценографії Франції ХХ століття, вірменин за походженням.
• Еміль Бенвеніст - французький мовознавець.
• Мохамед Саід Акіль - Надзвичайний і Повноважний Посол Сирії в Україні. Мер Алеппо.

Посилання

• Фотографії міста Халеб.