Халкедонські церкви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Халкедонські церкви - церкви, які визнали рішення, що були прийняті на Халкідонському соборі (451 р. н.е.) про те, про існування Божественної та людської природи в особі Ісуса Христа.

Хоча більшість сучасних християнських церков Халкедонські, в У-УІІІ століттях Халкідонські церкви були в меншості. Догматичні суперечки, що виникли в ході цього Собору призвело до Халкедонського розколу. На ІІІ Вселенському соборі було засуджено вчення Константинопольського архієпископа Несторія і визначено визнати Ісуса Христа досконалим Богом і досконалою Людиною, а Пресвяту Діву Марію – Богородицею. А остаточно це твердження визначене в догматичному розумінні на IV Вселенському соборі в 451 році в м. Халкідон.

Халкідонський собор, засудивши несторіанство та монофізицтво, як єресі, ще раз підтвердив досконалість обох природ Христа: Божественну і Людську. Було виголошено, що по Божеству – Він вічно народжується від Отця, за мирським єством – Він народився від Пресвятої Діви і в усьому подібний людям, крім гріха.

Крім того, IV Вселенський собор зафіксував глобальні зрушення в християнстві. У Вселенській Церкві перемогла, так звана, „халкідонська” течія. Помісні церкви, які прийняли рішення Халкідонського та попередніх трьох соборів, спрямованих проти аріанства, несторіанства, монофізицтва, вважалися носіями догматичної чистоти – ортодоксії або православ’я. Однаково православними вважалися „халкідонські” церкви як на Сході, так і на Заході імперії, у тому числі й Римська Церква.

„Нехалкідонські” церкви історично отримали назву „Давніх Східних Церков” через своє поширення на східних кордонах імперії та в сусідніх державах на Сході та на Півдні.

Посилання[ред.ред. код]