Халькантит
| Халькантит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Cct[2] |
| Хімічна формула | CuSO₄·5H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 7.CB.20[3] |
| Dana 8 | 29.6.7.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | триклінна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
мідь (давньогрецька мова)[4], квітка (давньогрецька мова)[4] |
| Типова місцевість | Чукікамата[3] |
 Халькантит у Вікісховищі | |
Халькантит або мідний купорос — мінерал класу сульфатів, п'ятиводний сульфат міді острівної будови. Другорядна мідна руда.
Назва — від грецьк «халькос» — мідь і «антос» — квітка (F.R. von Kobell, 1853).
Синоніми: камінь галіційський синій, мідний купорос, ціанозит.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Cu[SO4]•5H2O. Містить (%): CuO — 31,87; SO3 — 32,06; H2O — 36,07. Домішки Fe, Zn, Со, Mg.\ї
Сингонія мінералу триклінна. Пінакоїдальний вид. Кристалічна структура острівна з поодинокими тетраедрами [SO4]6-. Утворює короткопризматичні товстотаблитчасті кристали, частіше сталактитові брунькоподібні і зернисті та волокнисті аґреґати. Спайність незавершена. Густина 2,1-2,3. Тв. 3,0. Колір лазурово-синій, блакитний, зеленуватий. Блиск скляний. Прозорий до напівпрозорого. Злом раковистий. Крихкий. Легко розчинний в Н2О, на повітрі зневоднюється. Зустрічається тільки в посушливих районах. Походження гіпергенне, знайдений в зоні окиснення мідно-сульфідних родовищ. Супутні мінерали: халькопірит, мелантерит, пірит.
Хімічні властивості: Пентагідрат сульфату міді(II) CuSO4·5H2O (мідний купорос, синій купорос) являє собою кристалічну речовину яскраво-синього кольору; добре розчиняється у воді. Водні розчини CuSO4 при збільшенні концентрації змінюють забарвлення від блакитного до синього кольору. При зберіганні на повітрі CuSO4·5H2O частково зневоднюється і на поверхні утворюється тригідрат сульфату міді(II) CuSO4·3H2O — речовина синього кольору. Повністю пентагідрат переходить у тригідрат при температурі 105 °C. Вище за 150 °C утворюється моногідрат CuSO4·H2O і при подальшому нагріванні вище 258 °C моногідрат зневоднюється з утворенням CuSO4. Безводний сульфат міді є безбарвною, гігроскопічною, кристалічною речовиною; добре розчиняється у воді (20,5 г на 100 г води при 20 °C). При нагріванні вище за 650 °C сульфат міді(II) розкладається відповідно до рівняння реакції: CuSO4 = CuO + SO2↑ + 1/2O2↑.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- халькантит залізистий, ферохалькантит (різновид халькантиту зі значним вмістом FeO), халькантит залізисто-мідний (зайва назва пізаніту),
- халькантит кобальтистий, кобальтхалькантит (гіпотетичний кобальтистий різновид халькантиту),
- халькантит магніїстий (різновид халькантиту, в якому Cu заміщується Mg, при повному заміщенні утворюється пентагідрит),
- халькантит манґанистий (штучний п'ятиводний сульфат манґану Mn[SO4]·5H2O),
- халькантит цинковисто-магніїстий (різновид халькантиту, в якому Cu заміщується Mg і Zn),
- халькантит цинковисто-мідний, цинккупрохалькантит (різновид халькантиту, що містить цинк — до 20 % ZnSO4).
Поширення[ред. | ред. код]
Єдине промислове родовище Х. знаходиться в Чилі (Чукікамата). Інші локалізації: Гарц, Нижня Саксонія (ФРН), копальна Ріо-Тінто (Іспанія), копальня Кедабанська (Азербайджан).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б webmineral.com
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Халькантит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Халькантит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
