Халькопірит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Халькопірит
Chalcopyrite angleterre.jpg
Кристали халькопіриту (жовті) поміж кристалів молочно-білого кварцу, Корнуол, Англія
Загальні відомості
Клас мінералу сульфіди
Генезис гідротермальний
Хімічна формула CuFeS2
Ідентифікація
Колір медово-жовтий
Форма кристалів тетрагон-скаленоедри
Сингонія тетрагональна
Спайність недосконала по [112]
Злам нерівний
Твердість за шкалою Мооса 3,5
Блиск металевий
Прозорість непрозорий
Колір риски зеленкувато-чорна
Питома вага 4,1-4,3
Інші властивості
Магнетизм намагнічується при нагріванні

Халькопірит (від грец. χαλκóς «мідь» + пірит), також вживають назву мідний колчеданмінерал з формулою CuFeS2, кристалізується у тетрагональну сингонію. Назва халькопіриту вказує на його подібність до піриту. Назва – від халько… і грецьк. “пір” – вогонь (J.Fr.Henckel, 1725). Син. – гоміхлін, руда мідна жовта, торваніт.

Загальний опис[ред.ред. код]

Формула CuFeS2. Містить (%): Cu – 34,6; Fe - 30,4%, S – 35,0. Як домішки містить Ag, Au, Ti.Йони S2- ізоморфно заміщуються Se2-. Містить (%): Cu – 34,56; Fe – 30,52; S – 34,92. Домішки – Mn (до 3%), As (до 1,5%), Sb (до 1%), Ag, Zn, In, Te, Bi і інш.

Сингонія тетрагональна. Тертагонально-скаленоедричний вид. Кристалічна структура координаційна, похідна від структури типу сфалериту. Кубічна модифікація – талнахіт (від родов. Талнах поблизу Норільська). Форми виділення – суцільна маса і вкрапленики, кристали досить рідкісні. Спайність відсутня. Густина 4,1-4,3. Тв. 3-4. Латунно-жовтого кольору з металічним блиском. Часто веселкова гра кольорів. Характерні двійники. Риса зеленувато-жовта. Крихкий. Злом раковистий. Непрозорий. Добре провидить електрику.

Кристалографія[ред.ред. код]

Звичайно тетраедричні кристали, на яких домінують грані дісфеноїда {112}. Кристалізується в тетрагональній сингонії. Вид симетрії тетрагонально-скаленоедричний. Кристалічна структура характеризається простою тетрагональною, близькою до кубічної, граткою.

Агрегати і габітус[ред.ред. код]

Найчастіше халькопірит утворює суцільні зернисті агрегати, вкраплювання, прожилки. Великі кристали, рідкісні та мають викривлену зовнішню поверхню. Кристали мають тетраедричний габітус з переважним розвитком {112}. Грані основного тетраедра, як правило, матові, окислені, покриті грубою штриховкою, а негативного — гладкі. Характерне двійникування, двійники проростання по (112), (012), інколи (110), а також закономірні зростання зі сфалеритом, блеклою рудою і галенітом.

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Колір золотистожовтий, латунножовтий, часто з райдужною побіжалістю. Риса зеленуваточорна. Блиск металічний. Твердість 3,5—4. Спайність недосконала, по (011). Крихкий. Злом нерівний. Питома вага 4,1-4,4. Електропровідність слабка. Під мікроскопом часто спостерігаються пластинчасті та полісинтетичні двійники. В HNO3 розчиняється з виділенням сірки.

Утворення і родовища[ред.ред. код]

Походження гідротермальне, в асоціації з галенітом та сфалеритом входить до складу поліметалічних руд. Утворюється також при процесах термометаморфізму. Родовища халькопіриту представлені магматичним, гідротермальним і осадочним типом. У магматичних родовищах халькопірит міститься у мідно-нікельових сульфідних рудах в основних вивержених породах. Це так звані родовища типу Седбері (назва одного з найбільших родовищ мідно-нікельових руд у Канаді). До них належать родовища Бушвельдського комплексу в Південній Африці. У родовищах цього типу халькопірит зустрічається разом з піротином, пентландитом, магнетитом, а також з арсенідами Co i Ni та мінералами Pl i Pd. Найбільша кількість родовищ халькопіриту утворилася гідротермальним шляхом. Серед них виділяють декілька формацій:

  1. контактово-метасоматичну;
  2. мідно-турмалінову;
  3. формацію вкраплених мідних руд;
  4. колчеданні родовища.

Осадочними є родовища мідистих пісковиків, в яких халькопірит разом з борнітом цементує зерна пісковику.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Зустрічається в магматичних мідно-нікелевих сульфідних рудах (в основних вивержених породах) разом з піротином, пентландитом, магнетитом та іншими. Утворюється переважно при гідротермальних процесах. Відомий також як ек¬зогенний мінерал у зонах вторинного сульфідного збагачення мідно-сульфідних родовищ і серед осадових порід. Гол. рудний мінерал міді. Встановлений в складі місячного ґрунту. Є у вигляді включень в алмазах, олівінах і ґранатах з кімберлітів (Респ. Саха, РФ, у ПАР); типовий акцесорний мінерал хондритів. Прикладами родовищ є Фрайберґ (ФРН), Садбері (Канада, пров. Онтаріо). Інші локалізації: Гарц, Нижня Саксонія; Зігерланд, Рейн-Вестфалія; Фрайберґ, Саксонія (ФРН); Сьор-Трьоннелаг, Нурланн (Норвегія), Коппарберґ (Швеція), Агордо (Італія), Ельзас ((Франція), шт. Юта, Нью-Йорк, Пенсильванія (США), Чукікамата (Чилі), Аракава (Японія). В Україні є на Донбасі, в Придніпров'ї, на Закарпатті, Волині, Поділлі, у Кривбасі. Осн. метод збагачення — пінна флотація.

Практичне значення[ред.ред. код]

Халькопірит — важлива мідна руда. Мінімальний промисловий вміст міді в деяких родовищах приймається рівним 0,5%.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
  • Лазаренко Є. К. Курс мінералогії. Ч. 2. Львів, Вид. Львів. ун-ту. - 1959. - 654 с.
  • Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. - М. Недра, 1982. - 728 с.

Посилання[ред.ред. код]