Халіфат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арабський Халіфат у 750 році. Різними кольорами позначені володіння мусульман на момент смерті Мухаммеда, завоювання перших трьох халіфів та завоювання Омейядів.

Халіфа́т (араб. خلافة إسلامية‎) — феодальна теократична арабо-мусульманська держава, що виникла внаслідок арабських завоювань VIIIX століть і очолювалася халіфами. Також халіфат як термін означає ісламську теократичну державу, яка має об'єднувати усіх мусульман. Втім лише перший Омейядський халіфат дійсно об'єднував усю умму.

Під контролем цієї держави в період її розквіту були землі Близького Сходу, Африки і південного заходу Європи. Халіфат контактував з такими регіонами як Європа і Великий Євразійський Степ, тісно взаємодіяв з тодішніми утвореннями на цих землях - Великою Булгарією, Тюркським і Хазарським каганатом, Великим князівством Руським, Східною Римською імперією.

Історія[ред.ред. код]

Первісним ядром Халіфату стала створена Мухаммадом на початку VII ст. в Хіджазі (Західна Аравія) мусульманська громада — умма. У результаті арабських завоювань була створена величезна держава, що включала Аравійський півострів, сучасні Ірак, Іран, більшу частину Закавказзя, Середню Азію, Сирію, Ізраїль, Йорданію, Єгипет, Північну Африку, більшу частину Іспанії та Португалії, частину Північної Індії.

Слово Халіфат (араб. خليفة‎ — Khalīfah «спадкоємець», «представник») — означає як титул халіфа, так і велику державу, створену після Мухаммада арабами-завойовниками під керівництвом його «халіфів» — «представників».

Епоха існування Багдадського Халіфату, разом з декількома наступними століттями розквіту загальноісламської науки й культури, іменуються в західній історіографії Золотою добою ісламу.

Див. також[ред.ред. код]