Хал-Сафліені

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святилище Хал-Сафліеніa
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Середина гіпогея
Країна Flag of Malta.svg Мальта
Тип культурний
Критерії iii
Ідентифікатор 130
Регіонb Європа та Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1980
4 сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Хал-Сафліені — мегалітичне підземне святилище (гіпогей) в місті Паола на острові Мальта. У туристичних довідниках мальтійська назва зазвичай замінюється англійською — Хайподжіум (англ. Hypogeum). Являє собою 34 приміщення, видовбаних у товщі вапняку. Пам'ятка Всесвітньої спадщини з 1980 року.

Початок спорудження Хал Сафліені відноситься до 4000 р. до н. е., або трохи більш раннього періоду, оскільки у спорудженні була виявлена ​​кераміка періоду Гхар Далам[1].


Історія дослідження[ред.ред. код]

Гіпогей — найдавніший підземний храм у світі — був випадково виявлений будівельниками при проведенні каналізації 1902 року. Спочатку знахідка не набула розголосу (будівельники, що виявили гіпогей, хоча швидко зрозуміли, що мають справу з давньою спорудою, використовували штучну печеру як місце для звалища будівельного сміття)[2], проте нею зацікавився єзуїтський священик Еммануїл, який першим почав розкопки. Усередині конусо- або яйцеподібних приміщень були виявлені численні розрізнені кісткові рештки людей та жертовних тварин. На стінах було виявлено геометричні візерунки, а також сліди використання вохри з ритуальною метою.[3]

Після смерті отця Еммануїла 1907 року дослідженнями мальтійських мегалітів керував мальтійська археолог Темі Замміт. Він припустив, що тут колись знаходився оракул, що вабив до Мальти паломників з усього Середземномор'я.[4]

Марія Гімбутас пізніше зв'язала Хал-Сафліені зі своїм вченням про матріархальну Стару Європу. На підтвердження того, що в Хал-Сафліені процвітав культ жіночого родючості, вона вказує на форму храміових залів, які мають вигляд материнського лона, а всередині гіпогея була виявлена ​​ неолітична статуетка сплячої товстої жінки, яка продовжує традицію палеолітичних венер.[5]

Призначення[ред.ред. код]

Незважаючи на подіьність у будові з розташованими на поверхні мегалітичні храмами Мальти, припускають, що в Гіпогей протягом багатьох століть функціонував як общинний могильник. Давні мешканці Мальти вирубували в породі все нові коридори та гроти, в яких ховали своїх покійників. Таким чином загальна площа підземного комплексу склала 480 квадратних метрів, у давні часи тут могло бути поховано 6-7 тисяч осіб[2].

Приміщення[ред.ред. код]

Серед цікавих приміщень слід відзначити так звану «Кімнату оракула» (звуки, вимовлені низьким чоловічим голосом, резонують у всьому приміщенні гіпогея, а всі інші залишаються нечутними в сусідніх кімнатах), а також найнижчу кімнату, до якої ведуть східці, що обриваються на висоті кількох метрів над рівнем підлоги.

Сучасний стан[ред.ред. код]

У 1992–1996 роках у гіпогеї проводилися реставраційні роботи і він був закритий для відвідування. Наразі в нього допускається не більше 80 туристів на добу, що вимагає завчасного замовлення екскурсії.

Після реконструкції гіпогей був обладнаний сучасним фойє з відеозалом та кафе, металевими сходами, перегородками та системою освітлення. Вхід у більш ніж половину приміщень для туристів зараз закритий. Фотографувати в Гіпогей з неясних причин суворо заборонено навіть без спалаху.

Галерея[ред.ред. код]

Інші мальтійські мегаліти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Pace, A. Hal Saflieni Hypogeum. Malta, 2004. p. 23
  2. а б Низовский А. Ю. Величайшие чудеса света. Энциклопедический справочник. — М.: Вече, 2007. — С. 5-8. — ISBN 5-9533-0667-9.
  3. Christopher Y. Tilley, Wayne Bennett. The Materiality of Stone: Explorations in Landscape Phenomenology. ISBN 1-85973-897-4. Pages 141–143.
  4. Paul Rainbird. The Archaeology of Islands. Cambridge University Press, 2007. ISBN 0-52-185374-5. Pages 73-74.
  5. Marija Gimbutas. The Living Goddesses. University of California Press, 2001. Pages 61-63.

Література[ред.ред. код]

  • Michael Ridley (1976) The Megalithic Art of the Maltese Islands, Dolphin Press, Poole
  • Brigitte Sedlaczek (2000) Archéologie des îles maltaises, MP Graphic Formula, Rome, Progress Press Co. Ltd, Valetta
  • John Samut Tagliaferro (2000) Malte, Archéologie et Histoire, Casa Editrice Perseus, coll. Plurigraf, Sesto Fiorentino, Miller Distributors Ltd, Luqa (Malte)
  • Pace, Anthony. The Hal Saflieni Hypogeum. Paola. — Malta,: Heritage Books, 2004.
  • Нізовський А. Ю. Найвидатніші чудеса світу. Енциклопедичний довідник. — М.: Віче, 2007. — С. 5-8. — ISBN 5-9533-0667-9. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]