Хал-Сафліені

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святилище Хал-Сафліеніa
Світова спадщина ЮНЕСКО
Середина гіпогея
Країна Flag of Malta.svg Мальта
Тип культурний
Критерії iii
Ідентифікатор 130
Регіонb Європа та Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1980
4 сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Хал-Сафліені — мегалітичне підземне святилище (гіпогей) в місті Паола на острові Мальта. У туристичних довідниках мальтійська назва зазвичай замінюється англійською — Хайподжіум (англ. Hypogeum). Являє собою 34 приміщення, видовбаних у товщі вапняку. Пам'ятка Всесвітньої спадщини з 1980 року.

Початок спорудження Хал Сафліені відноситься до 4000 р. до н. е., або трохи більш раннього періоду, оскільки у спорудженні була виявлена ​​кераміка періоду Гхар Далам[1].


Історія дослідження[ред.ред. код]

Гіпогей — найдавніший підземний храм у світі — був випадково виявлений будівельниками при проведенні каналізації 1902 року. Спочатку знахідка не набула розголосу (будівельники, що виявили гіпогей, хоча швидко зрозуміли, що мають справу з давньою спорудою, використовували штучну печеру як місце для звалища будівельного сміття)[2], проте нею зацікавився єзуїтський священик Еммануїл, який першим почав розкопки. Усередині конусо- або яйцеподібних приміщень були виявлені численні розрізнені кісткові рештки людей та жертовних тварин. На стінах було виявлено геометричні візерунки, а також сліди використання вохри з ритуальною метою.[3]

Після смерті отця Еммануїла 1907 року дослідженнями мальтійських мегалітів керував мальтійська археолог Темі Замміт. Він припустив, що тут колись знаходився оракул, що вабив до Мальти паломників з усього Середземномор'я.[4]

Марія Гімбутас пізніше зв'язала Хал-Сафліені зі своїм вченням про матріархальну Стару Європу. На підтвердження того, що в Хал-Сафліені процвітав культ жіночого родючості, вона вказує на форму храміових залів, які мають вигляд материнського лона, а всередині гіпогея була виявлена ​​ неолітична статуетка сплячої товстої жінки, яка продовжує традицію палеолітичних венер.[5]

Призначення[ред.ред. код]

Незважаючи на подіьність у будові з розташованими на поверхні мегалітичні храмами Мальти, припускають, що в Гіпогей протягом багатьох століть функціонував як общинний могильник. Давні мешканці Мальти вирубували в породі все нові коридори та гроти, в яких ховали своїх покійників. Таким чином загальна площа підземного комплексу склала 480 квадратних метрів, у давні часи тут могло бути поховано 6-7 тисяч осіб[2].

Приміщення[ред.ред. код]

Серед цікавих приміщень слід відзначити так звану «Кімнату оракула» (звуки, вимовлені низьким чоловічим голосом, резонують у всьому приміщенні гіпогея, а всі інші залишаються нечутними в сусідніх кімнатах), а також найнижчу кімнату, до якої ведуть східці, що обриваються на висоті кількох метрів над рівнем підлоги.

Сучасний стан[ред.ред. код]

У 1992–1996 роках у гіпогеї проводилися реставраційні роботи і він був закритий для відвідування. Наразі в нього допускається не більше 80 туристів на добу, що вимагає завчасного замовлення екскурсії.

Після реконструкції гіпогей був обладнаний сучасним фойє з відеозалом та кафе, металевими сходами, перегородками та системою освітлення. Вхід у більш ніж половину приміщень для туристів зараз закритий. Фотографувати в Гіпогей з неясних причин суворо заборонено навіть без спалаху.

Галерея[ред.ред. код]

Інші мальтійські мегаліти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Pace, A. Hal Saflieni Hypogeum. Malta, 2004. p. 23
  2. а б Низовский А. Ю. Величайшие чудеса света. Энциклопедический справочник. — М.: Вече, 2007. — С. 5-8. — ISBN 5-9533-0667-9
  3. Christopher Y. Tilley, Wayne Bennett. The Materiality of Stone: Explorations in Landscape Phenomenology. ISBN 1-85973-897-4. Pages 141–143.
  4. Paul Rainbird. The Archaeology of Islands. Cambridge University Press, 2007. ISBN 0-52-185374-5. Pages 73-74.
  5. Marija Gimbutas. The Living Goddesses. University of California Press, 2001. Pages 61-63.

Література[ред.ред. код]

  • Michael Ridley (1976) The Megalithic Art of the Maltese Islands, Dolphin Press, Poole
  • Brigitte Sedlaczek (2000) Archéologie des îles maltaises, MP Graphic Formula, Rome, Progress Press Co. Ltd, Valetta
  • John Samut Tagliaferro (2000) Malte, Archéologie et Histoire, Casa Editrice Perseus, coll. Plurigraf, Sesto Fiorentino, Miller Distributors Ltd, Luqa (Malte)
  • Pace, Anthony. The Hal Saflieni Hypogeum. Paola. — Malta,: Heritage Books, 2004.
  • Нізовський А. Ю. Найвидатніші чудеса світу. Енциклопедичний довідник. — М.: Віче, 2007. — С. 5-8. — ISBN 5-9533-0667-9 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]