Хамад ібн Іса аль-Халіфа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хамад II ібн Іса аль-Халіфа
араб. حمد بن عيسى آل خليفة
Хамад II ібн Іса аль-Халіфа
Прапор
1-й Король Бахрейну
Прапор
з 14 лютого 2002
Попередник: Посада заснована
Прапор
2-й Емір Бахрейну
Прапор
6 березня 1999 — 14 лютого 2002
Попередник: Іса ібн Салман аль-Халіфа
Наступник: Посаду скасовано
Прапор
1-й Міністр оборони Бахрейну
1971 — 1988
Попередник: Посаду засновано
Наступник: Халіфа ібн Ахмад аль-Халіфа
 
Національність: Бахрейнський араб
Народження: 28 січня 1950(1950-01-28) (64 роки)
Ріффа, Бахрейн
Династія: аль-Халіфа
Батько: Іса ібн Салман аль-Халіфа
Дружина: Сабіка
Діти: сини: Салман, Абдалла, Халіфа, Насер, Халід, Фейсал і Султан
донька: Наджла, Шейха Нура, Шейха Муніра, Шейха Хесса і Шейха Рімма
Ця стаття про діючого короля Бахрейну. Про його прадіда — див. Хамад ібн Іса аль-Халіфа (хакім)

Хамад ібн Іса Ал Халіфа (араб. حمد بن عيسى آل خليفة‎; нар. 28 січня 1950, Ріффа, Бахрейн) — емір Бахрейну (19992002), 14 лютого 2002 року проголосив себе королем Бахрейну.

Біографія[ред.ред. код]

Спадковий принц[ред.ред. код]

Хамад ібн Іса Аль-Халіфа народився 28 січня 1950 року в родині Іси ібн Салмана Аль-Халіфа, хакіма, а згодом еміра незалежного Бахрейну. 27 червня 1964 року Хамад був проголошений спадкоємцем престолу[1]. Навчався в Leys School в Кембріджі, потім у 1968 році закінчив Mons Officer Cadet School в Альдершоте (графство Гемпшир, Великобританія).

Після повернення в 1968 році йому було доручено створення сил оборони Бахрейну у зв'язку з майбутнім в 1971 році виведенням британських військ з регіону[2]. Пройшов курс військового навчання у Військово-командному училищі армії США у Форт-Лівенворте (штат Канзас) і в Королівській військовій академії в Сандхерсті (Великобританія)[2][3].

Після отримання Бахрейном незалежності в 1971 році він став першим міністром оборони країни[3], залишаючись на цій посаді до 1988 року. В якості міністра оборони Хамад курирував розширення збройних сил Бахрейну і особливо брав участь у формуванні військово-повітряних сил країни[4]. Разом з цим Хамад з 1975 по 1999 рік був головою верховної ради у справах молоді і спорту[1].

На чолі держави[ред.ред. код]

6 березня 1999 року помер емір Іса бен Салман Аль-Халіфа. Того ж дня Хамад був проголошений новим еміром країни.

На референдумі, що пройшов 14 і 15 лютого 2001 року, була схвалена Хартій національних дій, в якому 98,41% виборців проголосували на користь документу[5][6]. Король провів ряд політичних реформ, у тому числі, оголосив політичну амністію, надав політичні права жінкам і надав їм право брати участь у виборах.

У 2002 році виступив проти війни США в Іраку.

Масові антиурядові виступи 2011 року[ред.ред. код]

Взимку 20102011 рр. в країнах арабського світу почалися масові виступи, викликані різними причинами, але спрямовані головним чином проти правлячої влади. 14 лютого на вулиці різних міст і поселень країни вийшли тисячі протестантів, в основному мусульман-шиїтів. В ході зіткнення з поліцією в цей і наступний день загинули дві людини[7]. Незабаром виступи з вимогами політичних реформ охопили країну, демонстранти розбили наметове містечко на Перлинному майдані в Манамі.

19 лютого король доручив спадковому принцові Салману провести переговори «з усіма без винятку політичними силами країни», а через два дні наказав відпустити з в'язниць ув'язнених-шиїтів[8]. [9], трохи пізніше до них приєдналися ще близько 500 поліцейських з ОАЕ[10]. Через два дні Хамад II ввів в країні надзвичайний стан строком на три місяці[11]. 21 березня король Хамад оголосив про розкриття змови : «Зовнішня змова розпалювалася упродовж 20-30 років, поки не дозрів ґрунт для підривних планів…

Сьогодні я оголошую, що змова, що розпалювалася, провалилася»[12]

Родина[ред.ред. код]

9 жовтня 1968 року шейх Хамад одружився на своїй двоюрідній сестрі — шейху Сабікі бінт Ібрагім Аль-Халіфа, від шлюбу з якою у нього народилися три сини — шейхи Салман (1969 р.н.), Абдалла (1975 р.н.) і Халіфа (1977 р.н.), а також донька Наждла (1981 р.н.)[3]. Від другої дружини Шеїа бінт Хасан аль-Храйєш аль-Аджмі у Хамада II народилися сини Насер (1987 р.н.) і Халід (1989 р.н.)[1].

Третім шлюбом Хамад поєднувався з дочкою шейха Фейсала бін Мухаммада бін Шураїма Аль-Маррі, яка народила королеві сина Фейсала (1991 р.н.) і двох доньок Шейхові Нуру і Шейхові Муніру[1]. Принц Фейсал загинув 12 січня 2006 року у віці 15 років[13].

Четвертою дружиною Хамада стала донька Джабора аль-Наїмі, що народила йому сина Султана і дочок Шейхові Хесса і Шейхові Риму[1].

Військові звання[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

З 15 лютого 1979 року кавалер Великого хреста ордена Святих Михайла і Георгія (Великобританія).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д «The Al-Khalifa Dynasty» (англійською). The Royal Ark. 
  2. а б «Bahrain's New Amir : Sheikh Hamad bin 'Isa Al Khalifa» (англійською). The International Estimate. March 12, 1999. 
  3. а б в Олексій Алексєєв (11.08.2003). «Усі монархії світу» (російською). Журнал "Коммерсантъ Влада". 
  4. «Sheikh Ḥamad ibn ʿIsā Āl Khalīfah» (англійською). Encyclopædia Britannica. 
  5. referendum&hl=en&ei=63wkTYPqCcXLhAfy4_HSAg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCQQ6AEwAA#v=onepage&q=bahrain referendum&f=false Bahrain: Referendum on Government Structure Elections Today, Spring 2001, p26
  6. «Country Theme : Elections: Bahrain». UNDP- Programme on Governance in the Arab Region. 2011. Архів оригіналу за 2011-02-09. Процитовано 2011-02-09. 
  7. Павло Борисов (17.02.2011). «Хто на новенького» (російською). "Стрічка.Ру". 
  8. «Король Бахрейна наказав відпустити з в'язниць ув'язнених-шиїтів» (російською). "Стрічка.Ру". 22.02.2011. 
  9. |publisher="Стрічка.Ру" | url=http://lenta.ru/news/2011/03/14/saudi/%7Cdate=14.03.2011%7C language=російською}}
  10. «До Бахрейна відправили 500 поліцейських з ОАЕ» (російською). "Стрічка.Ру". 14.03.2011. 
  11. «У Бахрейні ввели режим надзвичайного стану» (російською). "Стрічка.Ру". 15.03.2011. 
  12. Володимир Родионов (21/03/2011). «Король Бахрейна оголосив про розкриття змови, яка готувалася 30 років» (російською). РІА Новини. 
  13. «принц Бахрейна загинув в автокатастрофі» (російською). "Стрічка.Ру". 12.01.2006. 

Джерела[ред.ред. код]