Хамад ібн Іса аль-Халіфа
| Хамад II ібн Іса аль-Халіфа араб. حمد بن عيسى آل خليفة |
||||
 |
||||
|
||||
|---|---|---|---|---|
| з 14 лютого 2002 | ||||
| Попередник: | Посада заснована | |||
|
||||
| 6 березня 1999 — 14 лютого 2002 | ||||
| Попередник: | Іса ібн Салман аль-Халіфа | |||
| Наступник: | Посаду скасовано | |||
|
||||
| 1971 — 1988 | ||||
| Попередник: | Посаду засновано | |||
| Національність: | Бахрейнський араб | |||
| Народження: | 28 січня 1950 Ріффа, Бахрейн |
|||
| Династія: | аль-Халіфа | |||
| Батько: | Іса ібн Салман аль-Халіфа | |||
| Дружина: | Сабіка | |||
| Діти: | сини: Салман, Абдалла, Халіфа, Насер, Халід, Фейсал і Султан донька: Наджла, Шейха Нура, Шейха Муніра, Шейха Хесса і Шейха Рімма |
|||
- Ця стаття про діючого короля Бахрейну. Про його прадіда — див. Хамад ібн Іса аль-Халіфа (хакім)
Хамад ібн Іса Ал Халіфа (араб. حمد بن عيسى آل خليفة; нар. 28 січня 1950, Ріффа, Бахрейн) — емір Бахрейну (1999—2002), 14 лютого 2002 року проголосив себе королем Бахрейну.
Зміст |
Біографія[ред.]
Спадковий принц[ред.]
Хамад ібн Іса Аль-Халіфа народився 28 січня 1950 року в родині Іси ібн Салмана Аль-Халіфа, хакіма, а згодом еміра незалежного Бахрейну. 27 червня 1964 року Хамад був проголошений спадкоємцем престолу[1]. Навчався в Leys School в Кембріджі, потім у 1968 році закінчив Mons Officer Cadet School в Альдершоте (графство Гемпшир, Великобританія).
Після повернення в 1968 році йому було доручено створення сил оборони Бахрейну у зв'язку з майбутнім в 1971 році виведенням британських військ з регіону[2]. Пройшов курс військового навчання у Військово-командному училищі армії США у Форт-Лівенворте (штат Канзас) і в Королівській військовій академії в Сандхерсті (Великобританія)[2][3].
Після отримання Бахрейном незалежності в 1971 році він став першим міністром оборони країни[3], залишаючись на цій посаді до 1988 року. В якості міністра оборони Хамад курирував розширення збройних сил Бахрейну і особливо брав участь у формуванні військово-повітряних сил країни[4]. Разом з цим Хамад з 1975 по 1999 рік був головою верховної ради у справах молоді і спорту[1].
На чолі держави[ред.]
6 березня 1999 року помер емір Іса бен Салман Аль-Халіфа. Того ж дня Хамад був проголошений новим еміром країни.
На референдумі, що пройшов 14 і 15 лютого 2001 року, була схвалена Хартій національних дій, в якому 98,41% виборців проголосували на користь документу[5][6]. Король провів ряд політичних реформ, у тому числі, оголосив політичну амністію, надав політичні права жінкам і надав їм право брати участь у виборах.
У 2002 році виступив проти війни США в Іраку.
Масові антиурядові виступи 2011 року[ред.]
Взимку 2010—2011 рр. в країнах арабського світу почалися масові виступи, викликані різними причинами, але спрямовані головним чином проти правлячої влади. 14 лютого на вулиці різних міст і поселень країни вийшли тисячі протестантів, в основному мусульман-шиїтів. В ході зіткнення з поліцією в цей і наступний день загинули дві людини[7]. Незабаром виступи з вимогами політичних реформ охопили країну, демонстранти розбили наметове містечко на Перлинному майдані в Манамі.
19 лютого король доручив спадковому принцові Салману провести переговори «з усіма без винятку політичними силами країни», а через два дні наказав відпустити з в'язниць ув'язнених-шиїтів[8]. [9], трохи пізніше до них приєдналися ще близько 500 поліцейських з ОАЕ[10]. Через два дні Хамад II ввів в країні надзвичайний стан строком на три місяці[11]. 21 березня король Хамад оголосив про розкриття змови : «Зовнішня змова розпалювалася упродовж 20-30 років, поки не дозрів ґрунт для підривних планів…
Сьогодні я оголошую, що змова, що розпалювалася, провалилася»[12]
Родина[ред.]
9 жовтня 1968 року шейх Хамад одружився на своїй двоюрідній сестрі — шейху Сабікі бінт Ібрагім Аль-Халіфа, від шлюбу з якою у нього народилися три сини — шейхи Салман (1969 р.н.), Абдалла (1975 р.н.) і Халіфа (1977 р.н.), а також донька Наждла (1981 р.н.)[3]. Від другої дружини Шеїа бінт Хасан аль-Храйєш аль-Аджмі у Хамада II народилися сини Насер (1987 р.н.) і Халід (1989 р.н.)[1].
Третім шлюбом Хамад поєднувався з дочкою шейха Фейсала бін Мухаммада бін Шураїма Аль-Маррі, яка народила королеві сина Фейсала (1991 р.н.) і двох доньок Шейхові Нуру і Шейхові Муніру[1]. Принц Фейсал загинув 12 січня 2006 року у віці 15 років[13].
Четвертою дружиною Хамада стала донька Джабора аль-Наїмі, що народила йому сина Султана і дочок Шейхові Хесса і Шейхові Риму[1].
Військові звання[ред.]
- фельдмаршал (1999, Бахрейн)
- маршал Королівських Бахрейнських ВПС (1999, Бахрейн)
- адмірал флоту (1999, Бахрейн)
Нагороди[ред.]
З 15 лютого 1979 року кавалер Великого хреста ордена Святих Михайла і Георгія (Великобританія).
Примітки[ред.]
- ↑ а б в г д «The Al-Khalifa Dynasty» (англійською). The Royal Ark.
- ↑ а б «Bahrain's New Amir : Sheikh Hamad bin 'Isa Al Khalifa» (англійською). The International Estimate. March 12, 1999.
- ↑ а б в Олексій Алексєєв (11.08.2003). «Усі монархії світу» (російською). Журнал "Коммерсантъ Влада".
- ↑ «Sheikh Ḥamad ibn ʿIsā Āl Khalīfah» (англійською). Encyclopædia Britannica.
- ↑ referendum&hl=en&ei=63wkTYPqCcXLhAfy4_HSAg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCQQ6AEwAA#v=onepage&q=bahrain referendum&f=false Bahrain: Referendum on Government Structure Elections Today, Spring 2001, p26
- ↑ «Country Theme : Elections: Bahrain». UNDP- Programme on Governance in the Arab Region. 2011. Архів оригіналу за 2011-02-09. Процитовано 2011-02-09.
- ↑ Павло Борисов (17.02.2011). «Хто на новенького» (російською). "Стрічка.Ру".
- ↑ «Король Бахрейна наказав відпустити з в'язниць ув'язнених-шиїтів» (російською). "Стрічка.Ру". 22.02.2011.
- ↑ |publisher="Стрічка.Ру" | url=http://lenta.ru/news/2011/03/14/saudi/%7Cdate=14.03.2011%7C language=російською}}
- ↑ «До Бахрейна відправили 500 поліцейських з ОАЕ» (російською). "Стрічка.Ру". 14.03.2011.
- ↑ «У Бахрейні ввели режим надзвичайного стану» (російською). "Стрічка.Ру". 15.03.2011.
- ↑ Володимир Родионов (21/03/2011). «Король Бахрейна оголосив про розкриття змови, яка готувалася 30 років» (російською). РІА Новини.
- ↑ «принц Бахрейна загинув в автокатастрофі» (російською). "Стрічка.Ру". 12.01.2006.
