Хамас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хамас
حركة المقاومة الاسلامية
HamasLogo.jpg
Голова партії: Ісмаїл Ханія
Дата заснування: 14 або 15 грудня 1987
Штаб-квартира: Тегеран
Ідеологія: Ісламізм
Кількість членів: 20 000[1]
Інтернет-сторінка: hamasinfo.net

ХАМА́С (араб. حماس‎, скорочене від حركة المقاومة الاسلامية Харакат аль-мукавама аль-ісламійя, укр. Ісламський рух опору)  — палестинський ісламістський[2] рух і політична партія, утворені незабаром після початку Першої палестинської інтифади. Асоційоване військове крило — бригади «Ізз ад-Дін аль-Кассам». Рух ХАМАС з 2007 року держить владу у смузі Ґази.

Засновниками руху стали радикально налаштовані представники гілки «Братів-мусульман», однієї з найбільших ісламських організацій, яка базувалася в Єгипті, в першу чергу шейх Ахмед Ісмаїл Ясин (Sheikh Ahmed Ismail Yassin), харизматичний ісламський лідер, ще змалечку паралізований і пересувався в інвалідному кріслі.

ХАМАС визнаний терористичною організацією Ізраїлем, Канадою, США і Японією, а також заборонений в Йорданії та Єгипті. В Австралії та Великобританії терористичним визнають тільки військове крило ХАМАС. У грудні 2014 Європейський суд юстиції ухвалив рішення про виключення руху ХАМАС зі списку терористичних організацій.[3]

Програма[ред.ред. код]

Прапор палестинського руху ХАМАС

ХАМАС не визнає права Ізраїлю на існування. Мета ХАМАС-а в короткостроковій перспективі — добитися відходу Ізраїлю з окупованих в 1967 році палестинських територій. У довгостроковій перспективі організація прагне до створення ісламської держави на території колишньої підмандатної Палестини до утворення Ізраїлю в 1948 році.[4]

Хамас говорить про п'ять мільйонів палестинців, висланих, вигнаних, розкиданих по практично всіх країнах світу, що мають право повернутися на свою батьківщину, звідки їх вигнали силоміць.

Ця організація виступає проти мирних домовленостей, досягнених в Осло.

Палестинська автономія, очолювана Ясіром Арафатом і по його смерті — Махмудом Аббасом, бачить в організації ХАМАС серйозного суперника. Утім, Ясір Арафат намагався ввести ХАМАС в річище палестинського політичного життя. Арафат домагався того, щоб ХАМАС визнав очолювану ним автономію за єдині законні власті на палестинських територіях, а також припинив військові операції проти Ізраїлю. Зусилля Арафата, проте, не привели до успіху.

ХАМАС стверджує, що визнання Палестинської автономії було б рівноцінним визнанню мирних угод, підписаних в Осло. Ісламські угрупування, зокрема ХАМАС, уважають ці угоди нічим іншим, як операцією між ОВП, Ізраїлем і Сполученими Штатами, мета якої — позбутися таких угрупувань, як ХАМАС.

Рух довгий час проголошував, що на користь палестинської єдності він не буде залучений в громадянську війну з автономією.

Що стосується неприйняття існування Ізраїлю і мешкання євреїв в Палестині, то Хамас проводить різницю між юдеями як такими, з якими іслам пов'язує давня історія, і нинішньою окупацією.

« Проблема полягає не в євреях. Ми говоримо «ласкаво просимо» євреям, які хочуть жити з нами: саме таким завжди було ставлення впродовж всієї історії ісламу. Ні, проблема полягає в тому, що на нашій землі тяжким тягарем лежить окупація. Наша проблема – саме ця окупація. Отже, наш опір законний і відповідає всім міжнародним нормам і законам.[5]  »

Діяльність[ред.ред. код]

Рух ХАМАС має десятки тисяч прихильників серед палестинців. У ХАМАС-а є також політичне і військове крило, число членів якого невідоме.

З одного боку, ХАМАС будує на Західному березі річки Йордан та в смузі Гази школи й лікарні, займається добродійністю і релігійною діяльністю.

З іншого боку, військове крило Хамаса, відоме як бригади "Іззедін Аль-Кассам", не раз здійснювало криваві акції проти ізраїльтян.

У лютому й березні 1996 року ХАМАС зорганізував серію вибухів в автобусах, в результаті яких загинуло близько 60 ізраїльтян. Угрупування також звинувачують в організації вибухів у Єрусалимі в 1997 році, після чого мирний процес був на деякий час перерваний.

ХАМАС офіційно визнаний терористичною організацією владою США, країнами Європейського союзу і Ізраїлем.

Історія[ред.ред. код]

За твердженнями Ясіра Арафата[6] ХАМАС був створений за сприяння спецслужб Ізраїлю з метою протиставити його Організації визволення Палестини і дискредитації палестинського руху опору. Ізраїльська влада перший час не вживала активних заходів проти діяльності ХАМАС. На думку окремих джерел, це було пов'язано з тим, що ізраїльські достойники сподівалися за допомогою ХАМАС-а послабити вплив ОВП[7][8][9]. Проте, в травні 1989 року ізраїльська поліція затримала 250 членів руху, включаючи Ясина, за підозрою в убивствах і організації повстання. У жовтні 1991 року Ясин був засуджений до довічного ув'язнення[10].

Назва "ХАМАС", що перекладається як "старанність", одночасно є абревіатурою для "Руху ісламського опору" (Harakat al-Muqawama al-Islamiya). Рух виступає за звільнення не тільки сектора Газа та Західного берега річки Йордан, окупованих Ізраїлем у 1967 році, а й інших територій, що вважаються палестинськими. Рух ставить за мету знищення Ізраїлю й створення ісламської теократичної палестинської держави.

Засновано 14 грудня 1987 р. в місті Газа (Палестина) шейхом Ахмедом Ясином, який проголосив, що будь-якого єврея можна вважати військовим поселенцем, і наш обов'язок - убити його, звільнення всієї Палестини від моря і до Йордана - наша стратегічна мета, і немає мети святішої і важливішої. Як заявив шейх Ясин, після звільнення від ізраїльського панування Палестина стане центром арабського й мусульманського світу.

ХАМАС закликає до фізичного знищення євреїв, переслідує християн, лівих діячів, що обстоюють світський шлях розвитку, арабів, що співпрацюють з Ізраїлем.

ХАМАС створена на базі двох угрупувань, що діяли в секторі Гази (офіційно зареєстрованих як культурно-просвітницькі і добродійні асоціації): Крило братів-мусульман Західного берега річки Йордан та сектору Газа ій Ісламський Джихад - Палестина.

Обидві організації довгий час користувалися підтримом Ізраїлю, який убачав у них противагу впливу ОВП і іншим палестинським націоналістичним, а також комуністичним організаціям.

Осідок ХАМАС розташований у Тегерані, але на відміну від організації -Джихад, що діє під контролем Ірану, ХАМАС зберігає значну самостійність у виборі стратегії й тактики боротьби.

ХАМАС має політичне (легальне) і військове (нелегальне) крила. Легальне крило - займається веденням пропаганди і вербуванням нових членів через мечеті і соціальні установи. Військове крило (т.з. Бригади Ізз ад-Дина аль-Кассама) проводить бойові операції.

Керівним органом руху є консультативна рада (Маджліс аль-шура), в яку входять найвідоміші лідери руху.

Після арешту в 1991 р. шейха Ахмеда Ясина, ХАМАС очолив призначений Ясином Муса Абу Марзук, що мешкав із 1974 року в США, де займався збором коштів для організації - Братів-мусульман). Марзук провів реорганізацію, вдосконалив структуру здвигу, призначив на керівні посади молодих членів. Ним були відкриті філії ХАМАС-а в США, Європі, Саудівській Аравії, Йорданії, Сірії, Лівані й Ірані.

Цілі терористичних операцій ХАМАС є деморалізація населення, дискредитація каральних органів Ізраїлю. ХАМАС вербує бойовиків в університетах, школах, мечетях, добродійних установах. Рух формує загони шахідів (мучеників за віру) тобто бойовиків-камікадзе, які вірять, що загибель в ім'я ісламу - найкоротший шлях в рай.

У свій час суперечності між ХАМАС і ОВП були настільки сильні, що рух заявив про намір убити її лідера Ясіра Арафата. У 90-і рр. ХАМАС відмовився від цього плану, що вможливило діалог руху з ОВП, а потім і укладання між ними перемир'я: дві організації узяли взаємні зобов'язання не знищувати членів і прихильників одна одної.

Наприкінці 1995 р., на перемовинах ХАМАС і ОВП в Каїрі, виявилися розбіжності між лідерами ХАМАС, що перебувають у Газі, з одного боку, і зарубіжними центрами руху (Тегеран, Бейрут, Пакистан, Амман) з іншого. Газівців почали називати прагматиками, їхніх опонентів - екстремістами.

До початку в серпні 2000 р. ХАМАС прагнув брати участь в діяльності Палестинської Національної Адміністрації (ПНА), створеної завдяки мирній угоді ОВП і Ізраїлю в 1993-му. Водночас він дистанціювався від ПНА, оскільки не визнавав плану мирного врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту.

Фінансування організації здійснюється з боку Ірану, Йорданії, Судану, країн Перської затоки. Сумарний щорічний бюджет руху становить 30 млн доларів США. Третина цієї суми надходить від прихильників ХАМАС, що живуть у США і Європі.

Пропаганда[ред.ред. код]

Свою ідеологію ХАМАС пропагує почерез телеканал «Аль-Акса». Франція заборонила його трансляцію через супутник Eutelsat, що їй належить, оскільки мовлення цього мас-медія спрямоване на розпалення расової ненависти до євреїв. Рішення Франції було підтримане Європейською комісією[11].

Виноски[ред.ред. код]

  1. The Gaza Strip: Who’s in charge?
  2. «Посутньо, іслам для ХАМАСа завжди був не стільки політичною ідеологією, скільки інструментом мобілізації у війні за національне визволення» (Олів'е Руа) [1]
  3. The Court annuls, on procedural grounds, the Council measures maintaining Hamas on the European list of terrorist organisations
  4. ХАМАС: взрывы и благотворительность
  5. Какова сегодня политическая программа Хамас?
  6. Arafat: Hamas Are Sharon's Children
  7. Gwen Ackerman. Muslim Fundamentalist Leader Goes on Trial. — The Associated Press, 06.01.1991
  8. Alan Cowell. Spoilers of Mideast Peace / Militant Hamas rebels are secretive, ruthless. — The San Francisco Chronicle, 20.10.1994
  9. Michael Theodoulou. New Attacks Feared after Defiant Vow by Hamas. — The Times, 22.08.1995
  10. Hamas Founder Gets Life In Prison After Plea Bargain. — The Jerusalem Post, 17.10.1991
  11. Европейская Комиссия поддержала запрет ХАМАС-ТВ

Джерела[ред.ред. код]