Хан
Хан — титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу[1]. Назва вождя, правителя і керівника в мовах степових племен Великого Степу, який згадується в найдавніших пам'ятках писемності, що відносяться до цих земель і який, у деяких народів продовжує вживатись і понині.
У староруські часи хану відповідав титул князя, у козаків - отамана. Серед степових ханів, так само як серед князів і отаманів були виборні, призначені й ті, хто отримав владу у спадок.
Від титулу хан походять титули каган, хантайджі, хан ханів та інші, які відповідають титулам великий князь, гетьман, верховний або військовий отаман тощо.
Серед носіїв титулів хан і каган - Аттила Завойовник, князь Святослав Ігоревич, князь Володимир Великий, князь Ярослав Мудрий, Чингізхан Завойовник, Батий та багато інших керівників народів і суспільств Великого Степу різних епох.
Значного поширення титул набув у часи Великого Війська Степового, в якому вживався в якості одного з основних, що можливо спричинило його викорінення з ділової і побутової мови в подальшому (так само як напр. козацький титул "отаман" у радянському суспільстві XX ст.).
Титул хана мали вожді гунів, аварів, хазарів, монголів, кримських татар, інших народів. У деяких державах Сходу — назва правителя області або титул військово-феодальної знаті.
Титул хана часто пов'язують з титулом "каган" (за деякими даними також ка-хан, га-хан). У деяких джерелах князі Святослав Хоробрий і Володимир Великий називаються каганами (ханами) русів.
Примітки [ред.]
- ↑ Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М.Морозов, Л.М.Шкарапута.— К.: Наукова думка, 2000. — 680с. — (Словники України). ISBN 966-00-0439-7
Література [ред.]
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
