Гарбор-Брідж (Окленд)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 36°49′46″ пд. ш. 174°44′46″ сх. д. / 36.82944° пд. ш. 174.74611° сх. д. / -36.82944; 174.74611

Харбор-Брідж через затоку Вейтемата

Гарбор-Брідж (англ. Auckland Harbour Bridge) – міст через затоку Вейтемата в Новій Зеландії. Міст з’єднує Сент Меріс Бей, передмістя Окленду з Норткот, передмістям Норт-Шор-Сіті. Міст є частиною державної автомагістралі №1 та Оклендської північної автомагістралі. Він є другим за довжиною мостом Нової Зеландії та найдовшим на Північному острові[1]. Довжина мосту становить 1020 метрів, довжина головного прольоту – 243,8 метрів, висота над водою - 43,27 метрів[2]. Будівництво тривало з 1954 по 1959 роки.

Будівництво[ред.ред. код]

Затока Вейтемата до будівництва мосту, 1947.

Передісторія[ред.ред. код]

До будівництва мосту два береги затоки Вейтемата з’єднував паром. Ще в 1860 році інженер Фред Белл на замовлення фермерів Норт-Шор спроектував понтонний міст через затоку Вейтемата в районі нинішнього мосту, проте проект не був реалізований через його дорожнечу. Кошторис проекту становив £ 16,000, або 1,6 млн. новозеландських доларів скоригованих з урахуванням інфляції в 2009 році[3].

На початку XX століття Норт-Шор-Сіті був невеличким сільськогосподарським поселенням. Однак після другої світової війни Окленд охопив бум, місто розросталося швидкими темпами, тому було звернуто увагу на північний берег затоки Вейтемата як перспективний для подальшого розвитку міста.

Будівництво[ред.ред. код]

Сталеві конструкції під мостом

В 1946 році Королівська комісія спираючись на рекомендації проектної групи оприлюднила проект мостового переходу через затоку Вейтемата. За цим проектом міст повинен був мати п’ять, або шість смуг руху замість чотирьох, а також пішохідні доріжки обабіч автомобільної дороги. Проте цей проект було відкинуто з міркувань вартості і було обрано більш економний варіант в котрому було 4 смуги руху та були відсутні пішохідні доріжки[4]. Проект було розроблено компанією Freeman Fox & Partners, підрядником виступила компанія Cleveland Bridge Co. Сталь на будівництво мосту поставлялася компанією Dorman Long.

29 жовтня 1954 року були підписані документи з підрядниками на будівництво мосту, кошторис робіт становив £ 3,465,000. Будівництво мосту було розпочато 1 травня 1955 року[5]. Сталеві конструкції мосту попередньо збиралися на березі і потім баржами доставлялися до місця будівництва. Будівництво було завершено в квітні 1959 року, а вже 30 травня того ж року він був офіційно відкритий.[6]

Під час будівництва загинули три робітника, імена загиблих записані на меморіальній дошці під мостом в Норткоті.[7]

Дві додаткові смуги

Nippon clip-ons[ред.ред. код]

Спочатку міст будувався з чотирма смугами руху, однак швидкий розвиток передмість на північному узбережжі обумовив збільшення обсягу трафіка і вже в 1965 році він становив 10 млн автомобілів щорічно, це в тричі більше запланованого[4].

В 1969 році, через десять років після відкриття мосту, було вирішено додати по дві смуги в обох напрямках. Металеві конструкції були виготовлені компанією Ishikawajima-Harima Heavy Industries в Японії і отримали назву Nippon clip-ons. Додавання 4 нових смуг викликало в майбутньому проблеми, так в 1987 році були проведені ремонтні роботи з ліквідації тріщин мосту, викликаних великим навантаженням на додаткові смуги[8].

У 2007 році було заборонено рух вантажівок більше 4.5 тон додатковими смугами для запобігання швидкої руйнації clip-ons[9].

Управління рухом[ред.ред. код]

На мосту розташовано вісім смуг автомобільного руху, по чотири в обох напрямках. Для збільшення смуг в години пік використовується система приливний потік (tidal flow), завдяки цій системі в години пік в одному з напрямків додається одна смуга руху. Так в ранкові години пік з восьми смуг п'ять виділяється в південному напрямку, в бік Окленду, а ввечері навпаки, п'ять смуг виділяється в північному напрямі. В інші години смуги розподіляються рівномірно між обома напрямками. Через часті лобові зіткнення автомобілів викликанні виїздом на протилежну смугу в 1990-х роках на мосту був ведений пересувний бар'єр. Дві спеціальні машини на швидкості 6 км/г пересувають бар’єр 4 рази на день.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • 106 000 тисяч чоловік прогулялося мостом в день його відкриття[6].
  • 1 млн автомобілів перетнули міст з 30 травня по серпень 1959 року[10].
  • За добу мостом проїжджає 168,754 автомобілів (2006) а пропускна спроможність мосту - 180 000 автомобілів на добу[11].
  • На мості відсутні пішохідна та вело доріжки. Для їх створення існує громадська організація GetAcross котра збирає підписи за прибудову на мості пішохідної та велодоріжки.

Примітки[ред.ред. код]

  1. What is the longest bridge in New Zealand? Transit New Zealand FAQ webpage. Перевірено 2009-09-26
  2. 1951-1961 The Auckland Harbour Bridge Authority Auckland Harbour Board publication, 1960s Перевірено 2009-09-26
  3. The history of the Auckland Harbour Bridge - The New Zealand Herald, Monday 25 May 2009, Перевірено 2009-09-26
  4. а б Editorial: Bridge at 50 uniting the city at last - The New Zealand Herald, Saturday 30 May 2009, Перевірено 2009-09-26
  5. Construction Перевірено 2009-09-26
  6. а б Opening day and ceremonies (from the Archives New Zealand, New Zealand Government website. Accessed 2008-06-05.)
  7. Bridge worker fatalities (from the Archives New Zealand, New Zealand Government website. Перевірено 2009-09-26.)
  8. Bridging the Gap, Slide 16 (from the North Shore City Libraries website. Перевірено 2009-09-26.)
  9. Trucks to be banned from clip-ons - Television New Zealand, П'ятниця 4 травня 2007, Перевірено 2009-09-26
  10. Public response Перевірено 2009-09-26
  11. Traffic Decline casts shadow on $3b tunnel - The New Zealand Herald, Середа 11 липня 2007, Перевірено 2009-09-26

Посилання[ред.ред. код]