Харизма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хари́зма — особливий позитивний вплив, який пояснюється властивостями особистості керівника, сугестора, його здатністю знаходити однодумців.
Хари́зма (грецьк. χάρισμα, «милість, божественний дар, благодать»)— в сучасному широкому використанні якісь невизначені виняткові властивості, якими наділений лідер в групі своїх прихильників, шанувальників. Властива пророкам, царям, політикам, полководцям, керівникам тощо. Зазвичай під харизмою розуміють емоційно-психічні здібності особи, завдяки яким його оцінюють як обдарованого особливими якостями і здатного робити ефективний вплив на інших.

[ред.] Походження терміну

Слово χάρισμα уживалося в старогрецькій міфології для позначення здатності притягати до себе увагу. Харітами називалися старогрецькі богині краси, грації і витонченості. У християнстві позначає «дар Бога». У церковнослов'янських і російських перекладах новозавітних й інших текстів зазвичай передається словом «благодать»; в англійській мові — «grace».

[ред.] Сучасне вживання

В соціологію термін ввів Є. Трельч. Поняття харизматичного авторитету займало важливе значення в рамках аналізу німецьким соціологом М. Вебером ідеальних типів держав. За його класичним визначенням: «Харизмою називається якість особи, що визнається надзвичайним, завдяки якому вона оцінюється, як обдарована надприродними, надлюдськими або, щонайменше, специфічно особливими силами і властивостями, не доступними іншим людям». Феномен харизми має місце в малих і особливо великих групах, де спостерігається персоніфікація ідеалів в процесі об'єднання. Харизма найчастіше виникає в екстремальних історичних умовах, коли формується відповідна соціально-психологічна потреба. Якості харизматичного лідера, що діє на релігійній або політичній арені, містифікуються. Його вважають пророком, гігантською історичною фігурою, рятівником, напівбогом, що здійснює «велику місію» приписуються всі успіхи його прихильників.
Навіть явні невдачі обертаються його прославлянням (втеча сприймається як порятунок, будь-які втрати — як необхідні жертви або підступи ворогів, абсурдні твердження — як незбагненна мудрість). Серед відомих історії харизматичних осіб є засновники світових релігій — Будда, пророк Мухаммед, Мойсей і Христос. До харізматів відносяться творці напрямів усередині світових релігій — Лютер і Кальвін, наприклад. З іншого боку, це великі державні і військові діячі, такі, як Чингисхан або Наполеон. У ХХ столітті серед таких діячів — не лише Гітлер і Муссоліні, Ленін, Сталін і Троцький, але й також Ганді, Мартин Лютер Кінг й Тупак Шакур. Властивість харизми відносна байдужа до роду діяльності і її морально-етичного змісту: харизматичним лідером з рівним успіхом може бути і святий, і злочинець.
Повсякденний вираз «У нього є харизма» означає, що людина справляє на оточуючих сильне враження, вони піддаються його чарівливості і готові слідувати за ним. Всупереч поширеній думці, цей термін не повинен застосовуватися для опису або згадки характеристик неживих предметів. Наприклад: «харизматичний дизайн».

[ред.] Відомі сучасні харизматики і нехаризматики

Опитування громадської думки і огляди російських і світових ЗМІ дозволяють судити, що харизмою значною мірою наділені наступні відомі сучасники:
• Володимир Путін — президент РФ в 2000—2008 роках
• Вісенте Фокс — президент Мексики
• Біл Клінтон — екс-президент США
• Барак Обама - президент США
Разом з тим, по замітках в пресі, можна зробити висновок, що відсутність харизми не заважає бути відомим й навіть популярним. Так, наступні люди відомі люди харизмою не відрізнялися:
• Кондоліза Райс — держсекретар безпеки США
• Джордж Буш — екс-президент США