Харитонов Андрій Ігорович

Харитонов Андрій Ігорович
Народився	25 липня 1959(1959-07-25) Київ, Українська РСР, СРСР
Помер	23 червня 2019(2019-06-23) (59 років) Москва, Росія рак шлунка
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, режисер, телеактор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Державний академічний Малий театр Росії
Роки діяльності	1980 — 2019
IMDb	nm0451449
Нагороди та премії
Харитонов Андрій Ігорович у Вікісховищі

Андрій Ігорович Харитонов (25 липня 1959, Київ, Українська РСР — 23 червня 2019, Москва, Росія) — популярний радянський і російський актор театру та кіно, режисер, сценарист. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1982).

Життєпис

Народився в родині вчительки. Закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (1980). З 1980 року стає актором Київської кіностудії імені Олександра Довженка, 1983 року переїздить до Москви.

У 1984—1990 роки — актор Державного академічного Малого театру. Грав в антрепризних спектаклях.

Дебютував на екрані в головній ролі у 1980 році в українському телефільмі «Овід» (Приз ЦК ЛКСМУ на ВКФ «Молодість-1980» в Києві. «Золота німфа» на Міжнародному фестивалі в Монте-Карло, 1981. Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка, 1982.).

Як режисер, у 1991 році зняв художній фільм «Жага пристрасті» за мотивами розповідей В. Я. Брюсова (Спеціальний приз у конкурсі «Кіно для обраних?» на КФ «Кінотавр» (1991). Приз журі в номінації «Дебют» на КФ «Література і кіно» (1995). Сценарій до фільму А. Харитонов написав у співавторстві з Сергієм Новожиловим.

Член Спілки кінематографістів Росії.

Активно працював на телебаченні — автор, режисер, ведучий.

Хвороба та смерть

У січні 2019 року стало відомо про те, що Андрій Харитонов хворий на онкологічне захворювання, актор довгі роки хворів і переніс шість операцій.

Помер 23 червня 2019 року. Причина смерті — рак шлунка. Згідно з останньою волею покійного, актор похований на Батьківщині — у Києві.

Фільмографія

У кіно зіграв понад сорок ролей, у тому числі в українських кінокартинах:

• «Овід» (1980, Артур Бертон/Феліче Ріварес)
• «Ярослав Мудрий» (1981, Ясноок)
• «Таємниці святого Юра» (1982, Роман)
• «Карастоянови» (1983, епіз.)
• «І в звуках пам'ять відгукнеться…» (1986, Старицький)
• «Мама, рідна, любима...» (1986, Іван)

На інших кіностудіях знімався у стрічках:

• «На гранатових островах» (1981, Ігор)
• «Лицар білої королеви» (1982, СРСР—Болгарія, Качальський)
• «Ассоль» (1982, Грей)
• «Старовинний детектив» (1982, Мелтеш)
• «Зоря і смерть Хоакіна Мур'єти» (1982, Хоакін)
• «Таємниця „Чорних дроздів“» (1983, Ланс Фортескью)
• «Ваніна Ваніні» (1983, Місіріллі)
• «Людина-невидимка» (1984, Гриффін)
• «Життя Клима Самгіна» (1987, Ігор Туробоєв)
• «Романови. Вінценосна сім'я» (2000, П'єр Жільяр)
• «Острів непотрібних людей» (2011, Волжанскій, батько Паші) та ін.

Література

• Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 161.
• Шевченківські лауреати: 1962—2001. — К., 2001. — С. 585.

Посилання

• Офіційний сайт актора (рос.)
• Харитонов Андрій Ігорьович (rusactors.ru) (рос.)