Українська інженерно-педагогічна академія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Українська інженерно-педагогічна академія
УІПА
Емблема УІПА.gif
ГлавныйКорпусУИПА.jpg
Заснований 1958
Рівень акредитації IV
Ректор Коваленко Олена Едуардівна
Студентів ~ 12 620
Докторів наук 21
Місце розташування Харків
Адреса 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16, тел.: 8 (057) 7312862, 7337843, 7316563, факс: 8 (057) 7313236, rektor@uipa.kharkov.ua
Сайт Українська інженерно-педагогічна академія

Українська інженерно-педагогічна академія — державний вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, підпорядкований Міністерству освіти і науки України та розташований у Харкові. До 1990 р. — Український заочний політехнічний інститут, з 1990 по 1994 — Харківський інженерно-педагогічний інститут.

Площа всіх приміщень, що використовує УІПА з урахуванням факультетів, які розташовані в містах Артемівськ, Слов'янськ, Стаханов, становить 74486 м², з яких 69133 м² — власна територія, а інша орендується (більше 228 аудиторій, лабораторій та виробничих приміщень). Матеріальна база складається з 12 навчальних корпусів, 228 навчальних і виробничих аудиторій, 5 гуртожитків, їдальні, спортивного комплексу, спортивно-оздоровчого табору.

Історія[ред.ред. код]

Рішення Ради Міністрів УРСР від 24 січня 1958 р. № 62 про створення в Харкові Українського заочного політехнічного інституту (УЗПІ) було реалізовано наказом Міністерства вищої та середньої освіти УРСР від 21 лютого 1958 р. № 78. Перед новоствореним вузом країни стояло завдання підготовки інженерних кадрів для відбудованої після Німецько-радянської війни промисловості, а також покращення заочної та вечірньої форми навчання для забезпечення господарства висококваліфікованими фахівцями та раціонального використання трудових ресурсів.

На час заснування інститут мав вісім факультетів: енергетичний, електрофізичний, будівельний, інженерно-економічний, гірничий, металургійний, машинобудівний, хіміко-технологічний, на яких проводилося навчання за 52 спеціальностями, у грудні 1958 року було відкрито ще три спеціальності.

Воробйов С. О. — ректор УЗПІ до 1963 р.

Наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 11 лютого 1958 р. № 34-к директором інституту був призначений к.т. н. доц. Воробйов Сергій Олександрович. Саме на його плечі лягла левова частина роботи з організації навчального процесу та розбудови інституту.

Воробйов С. О. народився в 1906 році в м. Харкові. Трудову діяльність розпочав у 1920 року. У 1928 році вступив до Харківського вечірнього робочого машинобудівельного інституту, по закінченню якого отримав кваліфікацію інженера-механіка. До 1941 року він працював на різних посадах Харківських заводів (інструментальний, паровозобудівний, верстатобудівний, «Поршень») і паралельно працював викладачем у ВНЗ Харкова. Під час Німецько-радянської війни, перебуваючи в евакуації, працював викладачем Харківського механіко-машинобудівного інституту та надавав консультації заводам щодо виготовлення військової техніки. Після повернення колективу інституту до Харкова С. О. Воробйов поєднував педагогічну й науково-дослідну діяльність, відбудовуючи й реорганізовуючи Харківський турбогенераторний завод. У 1950 року Воробйов С. О. став деканом факультету вечірнього навчання Харківського політехнічного інституту, з цієї посади він був призначений ректором УЗПІ.

На час заснування інститут був розташований в одному приміщенні площею 180 м 2.

У 1961 році було проведено перший набір в аспірантуру (15 аспірантів з відривом та без відриву від виробництва).

Андреєв Г. Я. — ректор УЗПІ з 1964 по 1968 р.

З січня 1964 р. по 1978 рік ректором УЗПІ був Андреєв Георгій Якович, який зробив великий внесок у розбудову інституту. Андреєв Г. Я. народився у Тамбовській губернії в 1910 році, з чотирнадцяти років розпочав трудову діяльність. У 1933 році без відриву від виробництва закінчив Луганський машинобудівний інститут, де продовжував працювати на керівних посадах. У 1937 ріці був заарештований, але в 1938 звільнений. На початку війни разом із заводом був евакуйований до Омська, де працював начальником танкового цеху. Із 1943 року очолював найбільші машинобудівельні заводи СРСР, з 1950 року розпочав викладацьку діяльність.

Як досвідчений керівник-виробничник, значну увагу приділяв зміцненню матеріально-технічної бази інституту та підвищенню наукового рівня його кадрового складу. Уже в 1964 році за рахунок реконструкції старих корпусів та будівництва нових робочі площі інституту було збільшено до 5403 м².

У ці роки до інституту було запрошено ряд провідних спеціалістів-науковців із Харківських ВНЗ та провідних спеціалістів-практиків із найбільших підприємств: професори Іванов В. В., Нєстєров П. П., Федорова З. М., Давидов С. Г., Ковальський Б. С., Коган Б. І., Левін Я. А., Токар І. Я., Колобков Д. О., Осмоловський П. Ф., Чеботарьов М. А., Засорін А. І., Безуглий В. Д. та інші.

Якщо у 1959 році штат викладачів становив 101 особу, з них 1 професор, 37 доценти та кандидати наук (навчалося 7637 студентів), то в 1969 році кількість викладачів нараховувала 371 особу, в тому числі 11 професорів та докторів наук, 183 доцентів та кандидатів наук (навчалося 16087 студентів).

У 1966 році в інституті розпочався перший набір студентів на денне навчання.

У 1976 році була створена спеціалізована Вчена рада із захисту кандидатських, а у 1977—1993 рр. — із захисту докторських дисертацій.

Артюх С. Ф. — ректор УЗПІ-ХІПІ-УІПА з 1978 по 2002 р.

Наказом Міністерства вищої освіти УРСР від 25 серпня 1978 року ректором інституту було призначено Станіслава Федоровича Артюха. Він народився 23.07.1936 року в Червоноармійському районі Запорізької області в родині шкільних педагогів. У 1958 році відмінно закінчив Харківський політехнічний інститут. З 1958 по 1970 роки працював у спеціалізованому конструкторському бюро гідротурбін Харківського турбінного заводу: брав безпосередню участь у проектуванні систем автоматики та їх регулюванню для ряду ГЕС України та за кордоном (Норвегії, Польщі, Болгарії). У 1967 році захистив кандидатську дисертацію, у 1970 році Станіслав Федорович перейшов на роботу до Українського заочного політехнічного інституту, де пройшов шлях від старшого викладача до ректора УІПА. За час його керівництва значно збільшилася матеріально-методична база академії, поширилися міжнародні зв'язки.

Професор, д.т. н. С. Ф. Артюх створив наукову школу в галузі автоматичного регулювання гідроагрегатів, видав понад 200 наукових праць, 20 з яких друкувалися у закордонних виданнях, він автор 10 винаходів і має 2 патенти. С. Ф. Артюхом написано 2 монографії, 2 підручника та 10 навчальних посібників.

10 жовтня 1982 року на підставі Постанови ЦККП та РМ України УЗПІ було присвоєно ім'я Івана Захаровича Соколова (колишнього І секретаря Харківського Обкому партії).

З 1982 року припинено прийом студентів на вечірню форму навчання, а у 1986 відбувся останній їх випуск.

У середині 80-их років інститут став провідним науковим закладом України з інженерно-педагогічної освіти, значно збільшився денний навчальний контингент студентів. У зв'язку з цим у 1990 році УЗПІ був перейменований у Харківський інженерно-педагогічний інститут.

У 1994 році вуз пройшов акредитацію, отримав IV рівень і статус Української інженерно-педагогічної академії (далі — УІПА), покликаної вирішувати завдання реформування вітчизняної професійної освіти.

Коваленко О. Е. — ректор УІПА з 2002 р.

У 1999 році Україна була прийнята до Міжнародного товариства інженерної педагогіки (IGIP). У жовтні цього ж року на міжнародному симпозіумі IGIP було прийнято рішення про створення національного моніторингового комітету при УІПА.

У 2000 році в УІПА на правах факультету було створено Центр інженерної педагогіки для підвищення кваліфікації викладачів темничних ВНЗ за системою Міжнародного товариства інженерної педагогіки (IGIP).

У 2002 році ректором академії було призначено Олену Едуардівну Коваленко.

Корпуси та кампуси[ред.ред. код]

  • головний корпус – розміщений ректорат академії та адміністрація;
  • 1 корпус – розміщені енергетичний факультет, технологічний факультет та факультет комп’ютерних технологій в управлінні та навчанні;
  • 2 корпус – розміщені факультет міжнародних освітніх програм, факультет інтегрованих технологій в виробництві та освіті, наукова бібліотека та читальна зала;
  • 3 корпус – розміщені приймальна комісія, спортивна та тренажерна зали;
  • 4 корпус – розміщений факультет економічних, управлінських та освітніх технологій, актова зала, їдальня;

стадіон;

  • 3 гуртожитки.

Структура, спеціальності[ред.ред. код]

В академії навчається близько 12620 студентів, з яких денного навчання — 4220, заочного — 8400; навчання здійснюється на 8 факультетах: енергетичному; машинобудівному; механіко-технологічному; радіоелектроніки; електромеханіки та комп'ютерних систем; технологічному; соціально-економічному; електротехнологічному (міста Артемівськ, Слов'янськ); гірничому (м. Стаханов); до складу яких входять 39 кафедр.

У містах Донецьк, Кривій Ріг, Енергодар діють навчально-консультаційні пункти УІПА на базі навчальних закладів цих міст.

До складу навчально-науково-виробничих комплексів УІПА входять 20 технікумів, 4 — коледжі, 29 СПТУ (ПТУ) та 9 — шкіл України.

Інститути та факультети[ред.ред. код]

  • Інститути:
    • Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут, розташований у містах Артемівськ та Слав'янськ;
    • Стахановський навчально-науковий інститут гірничних та освітніх технологій.
  • факультети:
    • енергетичний;
    • економічних, управлінських та освітніх технологій;
    • комп’ютерних технологій в управлінні та навчанні;
    • технологічний;
    • міжнародних освітніх програм;
    • інтегрованих технологій в виробництві та освіті.

Спеціалізовані Вчені ради по захисту дисертацій[ред.ред. код]

В Українській інженерно-педагогічній академії відкрито дві спеціалізовані вчені ради по захисту дисертацій:

К.64.108.01 — з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 — теорія та методика навчання з технічних дисциплін та кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.03 — інженерна психологія, психологія праці. Голова ради доктор педагогічних наук, професор Коваленко О. Е.

Піднімально-транспортні машини — з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.05.05. Голова ради доктор технічних наук, професор Несторов А. П.

Відомі вчені академії[ред.ред. код]

  • Нестеров А. П. — член-кореспондент АН СРСР.
  • Давидов Б. Л. — лауреат Державної премії СРСР.
  • Литвин О. М. — лауреат Державної премії України в галузі науки і техники.
  • Арпентьєв Б. М. — вчений у галузі складання і якості в машинобудуванні.

Почесні доктори[ред.ред. код]

  • Мостовий П.І. – міністр, Голова Держкомітету матеріальних ресурсів УРСР;
  • Єфремов В.П. – міністр зв’язку УРСР;
  • Тополов В.С. – міністр вугільної промисловості УРСР;
  • Потапов В.І. – депутат Верховної Ради України;
  • Рева Д.А. – депутат Верховної Ради України.

Відомі випускники[ред.ред. код]

  • Курашик Віталій Володимирович — Народний депутат України 1 скликання, Голова Ради Міністрів АР Крим, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь в Україні.

Нагороди та репутація[ред.ред. код]

  • Рейтинг університетів України «Топ-200 Україна» 2007 р. – 77 місце;
  • Рейтинг вузів від ЮНЕСКО «Топ-200 України» 2011 р. – 74 місце;
  • Рейтинг вузів України «Компас 2011» – Загальний рейтинг – 10 місце;
  • Рейтинг вузів України «Компас 2012» – Зведений рейтинг – 10 місце;
  • Рейтинг офіційного видання МОНМС «Освіта України» 2012 р. – глобальний критерій рейтингу (IPI) у групі педагогічних, гуманітарних, фізичного виховання та спорту ВНЗ – 0,895;
  • Рейтинг газети «Сегодня» 2012 р. – 10 місце серед ВНЗ з найкращою підготовкою за інженерно-технічними спеціальностями, IT-спеціальностями, за економічною підготовкою.
  • "Webometrics Ranking of World Universities" - серед ВНЗ України 79 місце, у світі 6952 місце (2013 р.)

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Артюх С. Ф. История УИПА. — Харьков: Прапор, 2007. — 352 с.


Вищий навчальний заклад Харкова Це незавершена стаття про вузи Харкова.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.