Харон (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Харо́н (грец. Charon) — в давньогрецькій міфології син Ереба й Ночі (варіант: німфи Стікс), перевізник померлих у царство Аїда. Уперше згадується в Павсанія. Найвідомішим X. став в епоху афінського театру. Античні драматурги зображували його похмурим дідом, який у підземному царстві перевозив човном душі померлих через річки Стікс та Ахеронт. X. був сердитий на тих, хто не платив йому за перевіз, тому померлим клали в рот монету. Вергілій зображує X. брудним, сивоволосим дідом з блискучими очима, з жердиною в руках.Міфологи вважають, що цей образ узято з якоїсь іншої релігії, можливо, з давньоєгипетської, або етруської. У Данте X. — біс. Образ X. зустрічається в живописі й літературі нового часу. Переносно вислів «піти до Харона» означає «померти».

Література[ред.ред. код]