Хартія 1814

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хартія 1814

Хартія 1814 рокуКонституція Франції прийнята після реставрації короля Людовика XVIII. Умова прийняття конституції була однією з вимог антинаполеонівської коаліції, яка допомогла Людовику зійти на престол. Хартія затверджувала основні результати Французької революції: обмеження влади короля, знищення феодальних відносин, буржуазний цивільний кодекс, зміни в земельній власності і в адміністратівному поділі країни.

Положення хартії[ред.ред. код]

Хартія гарантувала багато з прав, які в той час вже мали інші країни Західної Європи. Основним принципом хартії було положення про "рівність всіх французів перед законом, незалежно від чину і титулів", а також положення про "вільне сповідуванння релігії з однаковою свободою і з однаковим захистом перед законом". Попри це, католіцизм визнавався, як офіційна державна релігія.

Роль короля в Хартії не була визначена як абслютистська монархія за старого, дореволюційного режиму. Влада короля була обмеженою, він однак, залишався головою уряду і міністри були відповідальні перед ним. Крім того, король виступав у якості голави держави і голови виконавчої влади, був командувачем збройними силами, йому довірялося право оголошувати війни і укладення мирних договорів. Король також призначив всіх урядовців в галузі державного управління. Владу короля обмежувала і третя гілка влади: судова система королівства.

Хартією засновувалися дві палати парламенту: палата перів і палата депутатів, до яких король мав пропонувати законодавчі акти. Верхня палата перів призначалася королем, а палата депутатів обиралася обмеженим колом виборців. Для права обрання у палату депутатів від громадян вимагався майновий ценз. Розгляд фінансових питань залишався в компетенції нижчої палати депутатів. Відтак право вибору мали лише 90 000 чоловік, а право бути обраними депутатами — 15 тис.

Джерела[ред.ред. код]

Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.