Харцизьк

Харцизьк
Герб Харцизька Прапор Харцизька
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Донецька область
Район/міськрада	Харцизька міська рада
Код КОАТУУ	1415000000
Засноване	1869
Статус міста	з 1938 року
Населення	▼ 60016 (місто), 105487 (міськрада) (01.01.2011)
Агломерація	Донецько-Макіївська агломерація
Площа	19.3 км²
Густота населення	3109.6 осіб/км²
Поштові індекси	86700-86780
Телефонний код	+380-6257
Координати	48°02′34″ пн. ш. 38°08′33″ сх. д.
Висота над рівнем моря	216 м
Водойма	р. Кринка
Відстань
Найближча залізнична станція	Харцизьк
До обл./респ. центру
- фізична	24,9 км
- залізницею	41 км
- автошляхами	29,1 км
До Києва
- фізична	614 км
- залізницею	828 км
- автошляхами	723 км
Міська влада
Адреса	86700, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87а, 4-27-36
Веб-сторінка	Харцизька міськрада
Міський голова	Дубовий Валерій Володимирович

Харци́зьк — місто (з 1938 року) обласного підпорядкування Донецької області; 63 000 мешканців (1981 рік; 1959 рік — 34 000; 1926 рік — 5100). Засноване 1869 року. Заводи: трубний, сталедротово-канатний, машинобудівний, ливарний, металевих виробів, харчових концентратів. Металургійний технікум.

Населення

Чисельність наявного населення на 1 січня 2011 року — 60016 осіб. За 2010 рік чисельність наявного населення міста скоротилася на 594 особи.

Українську мову згідно з переписом 2001 року в побуті використовує 16,3% населення.

Народжуваність — 7,8 на 1000 осіб, смертність — 17,6, природний приріст — −9,8, сальдо міграції негативне (-0,8 на 1000 осіб).

• 1897 — 674 жителів;
• 1926 — 5100 жителів;
• 1931 — 8323 жителів;
• 1939 — 14 000 жителів;
• 1959 — 34 000 жителів;
• 1970 — 51 000 жителів;
• 1979 — 57559 жителів;
• 1981 — 63 000 жителів;
• 1989 — 67916 жителів;
• 2001 — 64175 жителів;
• 2005 — 62263 жителів;
• 2006 — 65 000 жителів.

Історія

Іверський храм

Заснований у 1869 році як селище при станції, уведеній в дію на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. На місці сучасного міста ще в 1786 році була заснована слобода Харцизька, що належала генерал-майору І. Д. Іловайському (назва його походить від слова «харцизи» (розбійники) — так у XVI столітті називали турки й татари біглих селян і запорізьких козаків, котрі оселялися біля південних кордонів Російської імперії, місця їх поселень іменували «харцизькими»). У 1883 році була проведена залізнична гілка на Макіївський рудник, а в 1884 році — на станцію Кринична та Ясинівка (сучасна Макіївка-Пасажирська), у 1898 році — на макіївський металургійний завод «Уніон».

У 60-х роках XIX століття поблизу станції почалася розробка кам'яного вугілля. У 1880-ті роки в пристанційному селищі було декілька десятків дворів і трактир. У 1897 році тут налічувалося 674 жителі, 53 двори. Росіян було 486 осіб, українців — 188. Уродженцями області Війська Донського були 99 чоловік, інших місцевостей — 575. Вихідцями із селян були 550 осіб, з міщан — 92, із дворян та духовенства — 13 осіб.

У 1895 році Харцизьке товариство Дебальцевського механічного заводу в Харцизьку побудувало котельно-механічний завод. У 1897 році побудовані майстерні Шліхта (сучасний машинобудівний завод). У 1910 році котельно-механічний завод став філією макіївського металургійного заводу, а в 1914 році — окремим підприємством Харцизький трубний завод. З 1914 року механічні майстерні об'єднані у 2 промислові підприємства — заводи «Фрессе» й «Рено» (у 1920 році об'єднані в завод «Ремруд», у 1928 році його перейменували в «Главармліт», сучасна назва — «Армлит»).

У квітні 1923 року Харцизьк став центром Зуєвського гірського району Юзівського округу. Чисельність населення селища тоді становила 3065 осіб, а в 1926 році — уже 5645 чоловік. У 1929 році утворена Харцизька волость, що об'єднала селища Харцизьк і Трубне, а також хутори Золотарьова, Майсак, Цецюри, Панасенко, Нове Життя та інші. У 1931 році населення Харцизька становило 8323 особи.

У 1940 році в ньому проживало вже 13 146 чоловік. У 1930–1938 роках Харцизький трубний завод називався заводом «Сталь», тоді ж там було налагоджено виробництво труб великого діаметру. У 1940 побудований сталедротово-канатний завод (зараз Харцизька філія ПАТ «ВО „Стальканат-Силур“» завод «Силур»). З 1930-х років працюють 2 великі колгоспи: «Граніт» та імені В. К. Блюхера.

1956 р. в місті заснований трест «Жовтеньвугілля»; Харцизьк став регіональним центром вугільної промисловості (не маючи жодної вугільної шахти). У 80-90-х роках XX століття керівництво окремими шахтами, а потім і цілим «Жовтеньбугіллям» було перенесене в сусідні вугільні міста: Кіровське, Жданівку, Шахтарськ. У 1962 році Харцизьк став містом обласного підпорядкування. У 70-х роках XX століття в місті побудований комплекс трубоелектрозварювального цеху на трубному заводі.

Визначні пам'ятки

Основні місця відпочинку: парк ім. Чехова, площа ім. Леніна.

Центральні вулиці:

• Червонопрапорна (будівля виконкому, міська лікарня);
• Жовтнева (міський музей, прокуратура);
• Вокзальна (будівля вокзалу, міліція, меморіал 2-й світової війни).

Економіка

• Металургійна:
  • Харцизький трубний завод,
  • Харцизький канатний завод — Силур (компанія),
  • Українсько-канадське підприємство СП «Донбас-Ліберті»,
  • Харцизький ливарний завод — Армлит,
  • Харцизький завод металевих виробів «Авангард»,
• Машинобудівна:
  • Харцизький машинобудівний завод,
  • Завод «Спецтехніка»
• Харчова промисловість:
  • Харцизький завод харчових концентратів,
  • Харцизький хлібозавод
• Комерційні організації:
  • «АВТОРИТЕТ»,
  • «РСК»
  • Рекламне агентство «Estetic Media»
  • «ПРОМСНАББИТ»
  • ТД «Оленівське борошно»

3 будівельно-монтажних управлінь, міськпобуткомбінат, автобаза. Понад 50% зайнятих у народному господарстві трудяться в промисловості.

Загальний обсяг реалізованої промислової продукції у відпускних цінах підприємств за 2008 рік склав 6952 млн грн.

Транспорт

Міськелектротранспорт: тролейбус (з 1982 року) — 3 маршрути:

• № 1 — Залізничний вокзал — Пром. район.;
• № 2 — Депо — Пром. район.;
• № 4 — Залізничний вокзал — Міська лікарня.

Фінанси

Дохід бюджету міста в 2004 році склав 33 849,3 тис. гривень, з них перерахував до державного бюджету України 3 611,9 тис. гривень.

Експорт товарів у 2003 — 133,5 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 15,2 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг у 2003 році — 190,9 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,7%. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 585 гривень.

Соціальна сфера

Музей, музична, художня та спортивна школи, готелі «Силур» і «Трубники», 2 лікарні (650 ліжок, 200 лікарів, 400 медпрацівників), центр лімфохірургії, 9 шкіл (8300 учнів та 450 педагогів), металургійний технікум ДонНТУ, палац культури, палац піонерів, 2 ПТУ (900 учнів), спортивний клуб настільного тенісу — ЧЕМПІОН — (колишня ЗОШ № 23).

Пам'ятки

Див. також: Пам'ятки Харцизька

На території Харцизької міськради Донецької області на обліку перебуває 29 пам'яток історії та монументального мистецтва.

Люди

У місті народилися:

• Атаманчук Лариса Василівна — український музикант, педагог;
• Залозний Никандр Семенович — сотник, командир 2-ї летунської сотні Летунського відділу Української Галицької армії;
• Ігнатов Ігор Валентинович — український громадський діяч, секретар Федерації Профспілок України.
• Кириленко Євген Григорович  — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Єгипті;
• Лихолєтов Петро Якович — Герой Радянського Союзу.
• Яблуновський Петро Антонович — український живописець

Див. також

• Регіональний ландшафтний парк "Зуївський"
• Зугрес-2

Посилання

• «Весь Харцызск» — сайт міста
• Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

Додаткові джерела

• Харцизьк - Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)