Харша
Харша або Харшавардхана (гінді हर्षवर्धन, Harshavardhana) — правитель у 606 — 646/647 роках великої держави у Північній Індії, під цією ж назвою відома і сама держава. Харша походив з роду Пушпабхуті (Пуш'ябхуті).
Він був сином Прабхакара Варжхана і молодшим братом Раджавардхана, правителя Тханесара. Його спадкові володіння були у верхній частині долини Ямуни і Гангу, східному Пенджабі та східній Раджпутані, першою столицею була Стханешвара. Харша відвоював у бенгальського правителя Шашанки і Гупти Малви територію держави Маукхар'їв в середній течії Гангу і об'єднав з ними своє князівство. Новою столицею Харша зробив Каннаудж. Харша завоював частину Малви і здійснив похід на Декан, але був розбитий на річці Нарбада близько 612 року. До 643 року Харша завоював територію Бенгалу і сучасного штату Орісса. Імперія Харша була типово військово-феодальною державою, що складалася з великого числа васальних князівств, і розпалася після смерті свого творця.
Авторству Харші також приписувалися дві знамениті староіндійські драми — «Ратнавалі» і «Нагананда».
Література [ред.]
- Sri-harsha-charita, trans. Cowell and Thomas (1897)
- Ettinghausen, Harsha Vardhana (Louvain, 1906).
- Political and Social history of the Jats, Dr B K Dabas, 2001. Sanjay Prakashan, New Delhi, India
- Jat Viron ka Itihaas, Dilip Singh Ahlawat, 1998, Mathan Press, Rohtak, India
- Deb-Ther-Dkar-Po, The White Annals, Tibetan Freedom Press, Darjeeling, 1964.
- Ацамба Ф. М. и др. История стран Азии и Африки в средние века. Учебник для вузов (в 2-х ч.). 3-е изд. М., 1987
