Хачатурян Арам Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хачатурян Арам Ілліч
вірм. Արամ Խաչատրiան
рос. Арам Хачатурян
Народився 24 травня (6 червня) 1903[4][5]
Тифліс, Тифліська губернія, Російська імперія[6][4][5] або Коджорі, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер 1 травня 1978(1978-05-01)[1][2][…] (74 роки)
Москва, РРФСР, СРСР[1][7][…]
Поховання Пантеон імені Комітаса
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність вірмени[4]
Діяльність композитор класичної музики, диригент, музичний педагог, хореограф, музикознавець, викладач університету, піаніст, кінокомпозитор, педагог, політик, віолончеліст
Галузь музика до фільму, академічна музика, балет[9][10][11], симфонія, камерна музика[12][13][14], сценічна музикаd[15][16][17], балет[d][18][19][20], класична музика і концерт
Alma mater Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1934), МДУ, Музичне училище імені Гнесіних (1929), Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1936) і Російська академія музики імені Гнесіних
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d] (1965)
Вчителі Глієр Рейнгольд Моріцевич
Відомі учні Тарівердієв Мікаел Леонович і Nobuo Teraharad
Знання мов російська[21], вірменська[22] і англійська[21]
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського[4][5] і Російська академія музики імені Гнесіних
Членство Спілка композиторів СРСР, Академія мистецтва НДРd і Радянський комітет захисту мируd (1978)[4]
Роки активності 1926 — 1978
Жанр академічна музика, балет, концерт, симфонія і камерна музика
Magnum opus Piano Concertod і Masquerade[d]
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС (1978)[4]
Конфесія атеїзм
Брати, сестри Suren Khachatryand
У шлюбі з Nina Makarovad
Автограф
Нагороди
IMDb ID 0006154
Сайт khachaturian.am
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Хачатурян.

Ара́м Іллі́ч Хачатуря́н (вірм. Արամ Խաչատրյան, рос. Арам Хачатурян; 24 травня (6 червня) 1903, Тбілісі — 1 травня 1978, Москва) — композитор, диригент, педагог, музично-суспільний діяч, народний артист СРСР (1954), Герой Соціалістичної Праці (1973), академік АН Вірменської РСР (1963). Дядько Карена Хачатуряна.

Біографія[ред. | ред. код]

Був четвертим сином у родині бідного ремісника. 1921 року разом із групою вірменської молоді А. Хачатурян виїхав у Москву і вступив на підготовчі курси Московського університету, потім став студентом факультету фізики й математики. Через рік 19-літній Хачатурян вступив у Гнесінське музичне училище.

Саме в ті роки Хачатурян уперше в житті потрапив на симфонічний концерт і був вражений музикою Л. Бетховена і Рахманінова. «Танець для скрипки і фортепіано» став першою роботою композитора. «Як і всі скрипалі, я пишаюся тим, що перша серйозна робота А. Хачатуряна, його „танець“, був написаний для скрипки. Композитор відчуває скрипку, як дійсний майстер — віртуоз», — сказав Давид Ойстрах про Хачатуряна.

1929 року Хачатурян вступив у симфонічний клас Московської консерваторії, яку блискуче закінчив 1934 року і вступив до аспірантури. Ще до студентських років відносяться такі його твори, як пісня-поема для скрипки з фортепіано (1929), токата для фортепіано (1932), тріо для фортепіано, скрипки й кларнета (1932). Далі Хачатурян написав 1-ю симфонію (1934), концерти з оркестром для фортепіано (1936) і для скрипки (1940). Під час Другої світової війни працював на всесоюзному радіо, писав патріотичні пісні й марші.

У 1939 році Хачатурян написав перший вірменський балет «Щастя». Але вади лібрето балету змусили переписати більшу частину музики, і в такий спосіб «народилася» «Ґаяне». Прем'єра балету відбулася у важкі роки Другої світової війни, узимку (3 грудня 1942 року). В 1943 році за цей балет Хачатурян одержав сталінську премію першого ступеня — одну з найвищих нагород того часу в сфері культури. Через дуже короткий час після прем'єри цей балет завоював всесвітню славу. Балет «Спартак» став найбільшою роботою Хачатуряна після війни. Партитура балету була завершена в 1954 році, а в грудні 1956 року відбулася прем'єра. Відтоді цей балет став «частим гостем» на найкращих сценах світу.

Одночасно Хачатурян працював у театрі й кіно: «Маскарад», «Зангезур», «Пепо», «Володимир Ілліч Ленін», «Російська проблема», «Секретна Місія», «у них є Батьківщина», «адмірал Ушаков», «Джордано Бруно», «Отелло», «Сталінградська битва» та інших. З 1950 року Хачатурян виступав як диригент, гастролював з авторськими концертами в багатьох містах СРСР і за кордоном.

З 1950 року викладав композицію в Московській консерваторії і в інституті ім. Гнесіних (з 1951 — професор). Серед його учнів — А. Я. Ешпай і М. Л. Тарівердіев. З 1957 року А. І. Хачатурян займав пост секретаря Спілки композиторів СРСР.

Твори[ред. | ред. код]

Балети[ред. | ред. код]

Для симфонічного оркестру[ред. | ред. код]

  • 3 симфонії (1934, 1944, 1947)
  • Танцювальна сюїта1933
  • Два танці — 1935
  • Ода пам'яті В. І. Леніна — 1949
  • Сталінградська битва — 1949
  • Урочиста поема — 1952
  • Вітальна увертюра (Приветственная увертюра) — до відкриття XXI з'їзду КПРС, 1958

Сюїти

  • Сюїта з балету «Щастя» № 1 — 1939
  • Сюїта з балету «Щастя» Nr.2 — 1939
  • Сюїта з балету «Гаяне» № 1 — 1943
  • Сюїта з балету «Гаяне» № 2 — 1943
  • Сюїта з балету «Гаяне» № 3 — 1943
  • Сюїта з музики до спектаклю «Маскарад» — 1943
  • Сюїта з музики до фільму «Сталінградська битва» — 1949
  • Сюїта з музики до спектаклю «Валенсіанська вдова» — 1953
  • Сюїта з балету «Спартак» № 1 — 1955-57
  • Сюїта з балету «Спартак» № 2 — 1955-57
  • Сюїта з балету «Спартак» № 3 — 1955-57
  • Сюїта з музики до спектаклю «Лермонтов» — 1953
  • Сюїта з балету «Спартак» № 4 — 1967

Для духових оркестрів[ред. | ред. код]

  • Марш для духового оркестру № 1 — 1929
  • Марш для духового оркестру № 2 — до десятиліття Вірменської РСР, 1930
  • Обробка вірменських народних пісень — для духового оркестра, 1933
  • Обробка узбецьких народних пісень — для духового оркестра, 1933
  • Героям Вітчизняної війни — марш для духового оркестра, 1942
  • Марш Московської Червонопрапорної міліції — 1973

Для інструментів соло з оркестром[ред. | ред. код]

  • Концерт для фортепіано з оркестром — 1936
  • Концерт для скрипки з оркестром — 1940
  • Концерт для віолончелі з оркестром — 1946
  • Рапсодія для віолончелі з оркестром — 1961/62
  • Рапсодія для скрипки з оркестром — 1963
  • Рапсодія для фортепіано з оркестром — 1967

Вокально—інструментальні твори[ред. | ред. код]

  • Поема про Сталіна (1938)
  • Три арії (Поема, Легенда, Дифірамб), для високих голосів і оркестру (1946)
  • Ода радості для солістів з оркестром (1956)
  • Балада про Батьківщину, для солістів з оркестром (1961)

Камерно-інструментальні твори[ред. | ред. код]

  • Танок B-Dur op.1 — для скрипки і фортепіано, 1926
  • Пісня-поема (на честь ашугів) — для скрипки і фортепіано, 1929
  • Allegretto — для скрипки і фортепіано, 1929
  • Струнний квартет (1931)
  • Тріо для кларнету, скрипки і фортепіано (1932)
  • Сюїта — для альта і фортепіано, 1929-32
  • Танок — для балалайки і домри, 1929-32
  • Подвійна фуга — для струнного квартету, 1932
  • Скрипкова соната — 1932

Для інструментів соло[ред. | ред. код]

Для фортепіано

  • Поема (1925)
  • Поема (1926)
  • Вальс-етюд (1926)
  • Andantino (1926)
  • Варіації на тему Сольвейґ (1928)
  • 7 речетативів і фуг (1928, 1966)
  • Хореографічний вальс (1944)
  • Три п'єси (Ostinato, Романс, Фантастичний вальс) (1945)
  • Альбом для дітей № 1 (1947)
  • Вальс-маскарад (1952)
  • Сонатіна (1959)
  • Соната (1961)
  • Альбом для дітей № 2 (1965)

та інші твори

Для струнних інструментів

  • Соната-фантазія C-Dur — для віолончелі соло, 1974
  • Соната — для скрипки соло, 1975
  • Соната — для альта соло, 1976

Інше[ред. | ред. код]

  • Пісні
  • Музика до вистав і кінофільмів
  • Транскрипції

Нагороди[ред. | ред. код]

Арам Хачатурян — лауреат Сталінської (1941, 1943, 1946, 1950), Ленінської (1959) і Державної премій (1971), Державної премії Вірменської РСР (1965). Нагороджений орденом Леніна (1939), орденом Трудового Червоного Прапора (1946), медалями.

31 жовтня 2006 р. у Москві відкритий пам'ятник Араму Хачатуряну. Скульптор Георгій Франгулян і архітектор Ігор Воскресенський. У церемонії відкриття брали участь президент Вірменії Роберт Кочарян, мер Москви Юрій Лужков і дружина російського президента Людмила Путіна.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118675427 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  4. ↑ а б в г д е Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  5. ↑ а б в Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
  6. ↑ Хачатурян Арам Ильич // Хачатурян Арам Ильич / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  7. ↑ http://www.independent.co.uk/arts-entertainment/obituary-anatol-vieru-1181072.html
  8. ↑ http://www.musicweb-international.com/classrev/2007/Aug07/Khachaturian_3932292.htm
  9. ↑ http://www.cdbaby.com/Artist/RogerDeanAnderson
  10. ↑ http://www.bluebeat.com/albums/9344/Khachaturian-Spartacus-And-Gayaneh
  11. ↑ Last.fm — 2002.
  12. ↑ http://www.themoscowtimes.com/article/497714.html
  13. ↑ http://www.arkivmusic.com/classical/album.jsp?album_id=700487
  14. ↑ maniadb — 1996.
  15. ↑ http://www.classicalarchives.com/work/149340.html
  16. ↑ http://www.classicalarchives.com/album/730099580229.html
  17. ↑ http://www.classicalarchives.com/album/095115854228.html
  18. ↑ http://www.russiancdshop.com/music.php?co=63&hledej=collection&lang=en&zobraz=vypis
  19. ↑ http://www.russiancdshop.com/music.php?hledej=label&co=60&zobraz=vypis&lang=en
  20. ↑ http://bestclassicaltunes.com/OpusByComposer.aspx?composer=Khachaturian
  21. ↑ а б CONOR.Sl
  22. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
BanQ: 0000856011 · BIBSYS: 1523350800335 · BNE: XX1066187 · BNF: 13895967s · BNMM: 000030518 · CiNii: DA05304126 · CONOR.BG: 29763173 · CONOR.SI: 19849059, 11847267, 215328355 · CONOR.SR: 3291239 · ERRR: a11161061, a11206688 · FAST: 73505 · Freebase: /m/01hvsd · GND: 118675427 · GTAA: 117578 · ICCU: TO0V074032 · ISNI: 0000000121232247 · J9U: 987007263612705171 · KANTO: 000195716 · KRNLK: KAC199614813 · LCCN: n81059831 · LIBRIS: nl02wvx62dqjjkw · LIH: LNB:V*391722;=BK · LNB: 000056754 · MAK: 9810643060005606 · NCF: ncf10146839 · NDL: 00620927 · NKC: jn19990210290 · NLA: 1082803 · NLI: 000075515 · NLP: a0000001216051 · NSK: 000054612 · NTA: 070857369 · NUKAT: n97005970 · OpenVlacc: 000020859 · PTBNP: 671963 · RERO: 02-A005494849 · RISM: people/309930 · SELIBR: 45666 · SUDOC: 059562528, 060835532 · UCAL: 9312 · UIY: 000028020 · VIAF: 19865761 · WorldCat: lccn-n81059831 · РНБ: 7755129
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хачатурян_Арам_Ілліч&oldid=40585113