Хачкар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хачка́р (вірм. խաչքար, дослівно «хрест-камінь») — вигляд вірменських пам'ятників, кам'яна стела з різьбленим зображенням хреста, зазвичай встановлюється при дорогоах, монастирях, всередині і на фасадах храмів.

Всього на території Вірменії налічується кілька тисяч хачкарів, кожен відрізняється своїм неповторним візерунком, хоча всі візерунки зазвичай витримані в єдиному стилі.

У доісторичний період у горах, біля витоків річок, біля кордонів поселень та доріг споруджувалися кам'яні стели — «Вішапи», які вважають попередниками хачкарів, — народ представляв їх зачарованим героями своїх міфів і переказів. Це була якась розмітка землі, обжита людиною. Вони були покриті різьбленням із зображенням птахів, шкір і голів баранів, клинописом.

В епоху Урарту царі стали встановлювати вертикальні кам'яні плити, які розповідають світові про свої завоювання і закони[1]. Подібні стели будувалися також у період еллінізму за перших династій вірменських царів Арташесідів. У той час вже була сформована технологія будівництва хачкарів: в основі — постаменті, масивному кам'яному блоці, видовбували отвір, у який вертикально ставився камінь з вже нанесеним на нього написом і візерунком.

Урартійські та елліністичні пам'ятники стали прообразом перших християнських хачкарів, що з'явилися відразу після прийняття християнства, і були покликані засвідчити християнську віру.

У різних місцях Вірменії (вперше — на схилах Арагацу) були знайдені високі стели з рельєфами, іноді з горельєфами, швидше за все пов'язані з похоронними обрядами.

Сюжети таких зображень традиційні: Григорій Просвітитель, цар Трдат III, який ув'язнив Просвітителя і умертвив святих дів Ріпсіме та Гаяне і за це перетворений разом зі своєю свитою в стадо свиней, Данило в рові лева, три отроки в вогненної печі, рідше — Хрещення і Розп'яття.

У більшості своїй стели мали двочастинну (постамент і вертикаль) або тричастинну (щабель, постамент і вертикаль) будову.

Найдавніший датований хачкар на території Республіки Вірменії відноситься до 879 року[2], найдавніші датовані хачкари на території Нагірно-Карабаської Республіки сходять до 853 і 866 років[2]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. www.fluteric.info
  2. а б Мемориальные памятники средневековой Армении Хачкары IX—XIII веков (Академия наук Армянской ССР, Институт археологии и этнографии), Изд. АН Арм. ССР, Ер., 1984, стр., 13 (вірм.)