Хвильова концепція Тофлера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хвильова́ конце́пція ро́звитку суспі́льства Елвіна Тофлера — одна із систем періодизації розвитку суспільства. Виділяються три основні стадії («хвилі») розвитку людства: аграрна, індустріальна, постіндустріальна.

Найдетальніше ідею виклав Е. Тофлер в книзі «Третя хвиля».

Перша хвиля — аграрна[ред.ред. код]

Перша хвиля цивілізації почалася близько 10 тисяч років тому з переходом до осілості, прирученням (одомашнюванням) тварин, початком вирощування овочів та зернових культур, що призвело до створення аграрної (до-індустріальної) цивілізації. Характерними рисами першої хвилі є:

Друга хвиля — індустріальна[ред.ред. код]

Друга хвиля цивілізації почала підійматися в XVI ст. і привела до створення у другій половині XIX ст. індустріальної цивілізації. її кодами, згідне з Е. Тоффлером, стали:

Особливими рисами другої хвилі розвитку цивілізації стали:

  • швидке економічне зростання;
  • значне зростання чисельності населення;
  • зростання споживання, рівня та якості життя (ці процеси характеризувались нестабільністю, циклічністю та нерівномірністю за країнами та регіонами);
  • розподіл праці досяг дуже високого рівня;
  • основний вид енергії — механічна (парові двигуни, двигуни внутрішнього згоряння та різноманітні генератори);
  • головний засіб виробництва — промисловий капітал: будівлі, машини та обладнання; в промисловості зайнято 45—65% працездатного населення;
  • основний соціальний конфлікт — між працею і капіталом;
  • соціальна структура суспільства опирається на майнові фактори і формально не є жорстко ієрархічною;
  • соціальна та просторова мобільність суттєво зросли.

Третя хвиля — постіндустріальна[ред.ред. код]

Третя хвиля цивілізації почала підніматися в середині XX ст. Вона призведе (а в деяких країнах вже призвела) до формування постіндустріальної (інформаційної) цивілізації. Суспільство третьої хвилі характеризується такими ознаками:

  • суттєво знижуються темпи економічного зростання, але воно стає більш рівномірним;
  • різко знижуються темпи зростання населення, а в окремих країнах, наприклад в Україні та інших пострадянських державах, навіть є від'ємні;
  • рівень споживання передусім у високорозвинених країнах характеризується переходом від «кількості» до «якості» життя, від «суспільства масового споживання» до пошуку шляхів якісного вдосконалення умов життя людини;
  • знижується рівень спеціалізації, і дедалі більший попит мають спеціалісти «широкого профілю»;
  • основний вид енергії поки що важко визначити, але зрозуміло, що це буде один із нетрадиційних, альтернативних видів — ядерна (а можливо й не обов'язково), сонячна, геотермальна, енергія вітру, хвиль, припливів-відпливів або ще будь-яка інша, поки що невідома;
  • головним засобом виробництва стають наукові знання, інформація, де буде зайнято від 55 до 75 відсотків працездатного населення;
  • основний конфлікт — між знанням та некомпетентністю;
  • паралельно змінюються і соціальна структура суспільства — на місце класового поділу приходить професійний;
  • соціальна та просторова мобільність багаторазово зростає.

Перехід від другої до третьої хвилі, згідно з Стоуньєром, здійснюється в процесі трьох «кремнієвих» революцій:

Цей процес супроводжується переходом, від економіки, що виробляє товари, до обслуговувальної, сервісної економіки, запровадженням планування та контролю за технологічними змінами.

Д. Белл ще понад тридцять років тому визначив основні завдання, які необхідно було вирішити у найближчі десятиліття для завершення переходу…

Джерела[ред.ред. код]

  • Базилевич В.Д., Гражевська Н.І., Гайдай Т.В., Леоненко П. М., Нестеренко А. П. Історія економічних учень. — Навчальний посібник. — К.: Знання, 2004. — 1300 с.