Хвилястий папужка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хвилястий папужка
Melopsittacus undulatus Alice Springs (crop).jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина: Папугові (Psittacidae)
Підродина: Справжні папуги (Psittacinae)
Рід: Хвилястий папужка (Melopsittacus)
(Gould, 1840)
Вид: Хвилястий папужка
Біноміальна назва
Melopsittacus undulatus
(Shaw, 1805)
Ареал
Ареал
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Melopsittacus undulatus
Commons-logo.svg Вікісховище: Melopsittacus undulatus
ITIS logo.jpg ITIS: 177597
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 142523
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13146
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Melopsittacus undulatus

Хвилястий папужка (Melopsittacus undulatus) — вид справжніх папуг (Psittacidae), єдиний представник свого роду.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Довжина тіла 17—19,8 см, крил — 9,3— 9,4 см, хвоста — 8—10 см; вага 40—45 г. Завдяки хвосту здається набагато більшим. Основне забарвлення оперення захисного трав'янисто-зеленого кольору. Передня частина голови і горло жовті. На щоках по витягнутій фіолетовій плямі, які покривають одне з двох-трьох розташованих з кожного боку горла чорних плямочок. Задня частина голови, карк, верх спини і крижі яскравого ясно-зеленого кольору з темною хвилястістю. Хвилястість на голові від тонкої і ніжної переходить до крижів в ширшу і грубішу. Два щонайдовші пера хвоста чорнувато-сині, решта зеленувато-синіх з широкою жовтою облямівкою в середині. Махове пір'я першого порядку зелене, зовні жовті. Кінці опахал облямовані чорною смужкою, в середині жовті плями, які утворюють смужку в нижній частині крила. Махові другого і третього порядку коричнево-чорні з жовтим обідком.

Це дуже стрункі красиві папужки з відносно високими ногами, товстим, дуже могутнім дзьобом, зігнутим як у хижих птахів. У більшості папуг на внутрішній стороні наддзьоб'я є вузькі рогові зубці, які на зразок напилка відточують передню частину наддзьоб'я і очищають зерна від лушпиння, а також використовуються для зриву плодів і їх розгризання. Хвіст у них довгий, ступінчастої форми. Очі темно-сині, райдужка біла. Дзьоб у пташенят — чорний, у дорослих птахів — солом'яний-жовтий, зеленуватий. Над дзьобом птахів є добре виражена восковиця. Стать птахів легко розрізняють за кольором восковиці: у дорослого самця вона яскраво-синя, у самки — безбарвна або коричнева.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Хвилястий папужка мешкає майже у всіх районах Австралії. В наш час[Коли?] основні масові місця гніздування виявлені в південно-східних і південно-західних областях країни.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Населяють напівпустельні і степові місцевості, віддаючи перевагу ділянкам з рідкісними деревами. Ці папужки стрімкі у польоті і витончені в рухах, добре ходять по землі і лазять по деревах. Живуть зграями.

Клітка для хвилястих папуг[ред.ред. код]

Клітка для хвилястих папуг має бути досить простора, що б птиця могла в ній трохи політати. У першу чергу необхідно визначити розміри клітки, які задовольняли б Вас і вашого вихованця. ЇЇ мінімальний розмір для однієї папужки має бути такий, щоб пташка, знаходячись в клітці, могла розпрямляти крила. Для хвилястих папуг мінімальні розміри будуть: ширина — 25 см, довжина — 40 см, висота — 40 см. Не погано було б придбати клітку, в якій ваша птиця могла б трохи політати. У просторішій клітці характер і поведінка папуги розкриються повною мірою і ви отримаєте величезне задоволення, спостерігаючи за папугою.

Якщо помістити птицю до маленької клітки, то ви, самі того не бажаючи, мучитимете птицю. Завдяки високій пристосованості хвилястий папужка здатний без видимих ознак захворювання витримувати такі умови, але зрештою це позначиться на його здоров'ї і тривалості життя. У будь-якому разі чим більшу Ви виберете клітку, тим буде краще для вашого вихованця.

Розмноження[ред.ред. код]

Період розмноження припадає на вересень-грудень. Гніздяться ці птахи в дуплах дерев. Самка відкладає 4-6 білих яєць, прямо на дно дупла без підстилки і насиджує їх протягом 18-20 днів. Самець в цей час підгодовує її. Пташенята з'являються неопереними і сліпими, приблизно до десятиденного віку вони прозрівають, а в місячному віці оперяються.

Підбір пари[ред.ред. код]

Якщо у Вас виникло бажання зайнятися розведенням своєї парочки папуг, то повинні знати, що це дуже складний і відповідальний процес. Існує дуже багато нюансів. Для початку придивіться до своїх папуг і дайте відповідь на одне дуже важливе питання. Люблять вони один одного? У природі папуги з безлічі особин протилежної статі знаходять свою другу половинку і залишаються з нею до кінця свого життя.

У квартирних умовах у птахів немає такого вибору, їм часом доводиться все життя терпіти поруч того, хто може і не подобається зовсім. Від таких пар потомства можна й взагалі не дочекатися. Взаємну любов одразу видно: парочка постійно знаходиться разом, перебирає пір'ячко, годують партнера, а якщо і сваряться то дуже рідко. Зазвичай, якщо такій парі поставити гніздовий будиночок, то самка відразу залізе в нього і почне облаштовувати. Нерідко бувають випадки, коли самка намагається знайти місце для кладки яєць і не чекає, коли повісять будиночок. Вона може навіть на дно клітки знести яйця. Цього допускати не можна, тому спостерігайте за своїми пташками і будьте готові до всього.

Наступне питання на яке ви повинні відповісти, перш ніж приступити до розведення папуг, це який вік пташок? У природі папуги готові до розмноження вже в 5-7 місяців, проте в домашніх умовах категорично не можна розводити їх раніше 10 місяців. В іншому випадку, самочка може загинути, намагаючись знести перше яйце. Хвилясті папуги здатні розмножуватися до 8-9 років, а при хорошому догляді і до 10-11 років.

Так само обов'язковою умовою є відсутність родинних зв'язків у пари папуг. Споріднене схрещування може призвести до загибелі зародків в яйці, а також появи пташенят з відставанням у рості та вродженими вадами. Часто любителі не розуміють чим небезпечне споріднене схрещування, адже завжди в кладці можливі незапліднені яйця, та й пташенята іноді гинуть. Вони вирощують пташенят, продають їх. А потім у нового господаря пташеня гине з незрозумілих причин.

Годування під час розмноження[ред.ред. код]

Основу кормового раціону складає зернова суміш: 1 часина проса (найкраще - червоного), 1,5 частини - вівса, 2 частини – соняшникового насіння, 1 частина канаркових зерен. Можна також і скористатися готовими зерновими сумішами, що продаються у кожному зоомагазині. При покупці зверніть увагу на цілісність упаковки і на якість самого зерна. За 2 тижні до початку гніздування розпочинають давати пророщене зерно, зернистий сир, моркву, буряк, перець, капусту та ін. Згодом варто давати круто зварене куряче яйце (1/8 на одну пару птахів) кожен день до того, як з’явиться перше яйце. Після знесення першого яйця зелень, овочі та фрукти давати якомога рідше. За декілька днів до виведення першого пташеняти знову починають давати варене яйце: 1/8, а із збільшенням кількості пташенят (більше 4) у гнізді можна збільшити до 1/4, але через день-два. Зелень-фрукти-овочі – кожний день. Окрім зелені та фруктів у раціон птахів необхідно додавати вітаміни та мінеральні речовини, що призначені виключно для птахів.

Історія відкриття виду[ред.ред. код]

Хвилястих папужок вперше описав в 1805 році англійський природодослідник Д. Шоу. Тоді ж його колега художник Г. Ноддер зробив перший малюнок цього птаха. Біноміальна назва хвилястого папужки Melopsittacus undulatus відбулася від грецького melos — «спів» і psittacos — «лякати» і латинського undulatus — «хвилястий». Отже повністю його назва може бути перекладена як «співочий хвилястий папуга». У 1831 році відвідувачі музею Товариства К. Ліннея вперше побачили опудало цього птаха.

Співробітник музею Лондонського зоологічного товариства орнітолог Д. Гульд в 1837 році вперше описав життя хвилястих папужок в природі настільки добре, що пізніші спостереження не додали майже нічого істотно нового дотепер.

Література[ред.ред. код]

  • David Alderton. You and Your Pet Bird. — London, Doming Kindersleyr Limited, 1992.
  • Гринев В. А. Волнистые попугайчики. — Москва, 1989.
  • Иерусалимский И. Попугаи и певчие птицы: виды, содержание, обучение. — Ростов-на-Дону: Владис, 2001. — 320 с ISBN 5-94194-073-4
  • Михайлов В. А. Волнистые попугайчики. Птицы в нашем доме. — Москва, 1994.
  • Энциклопедия декоративных и экзотических птиц / Авт-сост. А. П. Умельцев. — М.: Локид-Пресс, 2002. — 368 с ISBN 5-320-00436-2

Посилання[ред.ред. код]