Хвороба Рейно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Хвороба (значення).
Хвороба Рейно
Спеціальність імунологія і ревматологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 I73.0
OMIM 179600
DiseasesDB 11186
MedlinePlus 000412
eMedicine med/1993
SNOMED CT 195295006
CMNS: Raynaud's phenomenon у Вікісховищі
Хвороба Рейно

Хвороба Рейно — (англ. Raynaud's phenomenon) — хвороба, яка характеризується симетричними двосторонніми нападоподібними спазмами артерій пальців кисті, рідше стоп і проявляється блідістю, болями і парестезіями. Також часто це називають феноменом Рейно[1], виділяючи при цьому первинну форму і вторинну (або синдром Рейно) — стан, який за симптомами нагадує первинну форму (хворобу Рейно), але виникає не первинно, а вторинно на тлі деяких хвороб. Є наукові медичні джерела, в яких вказано, що відсутність причин для розвитку синдрому Рейно є основою для встановлення діагнозу хвороби Рейно[2]. Таким чином розділяються ці два медичні поняття, хоча клінічні їх прояви, є подібними.

Багато хто не звертається до лікаря під час первинних проявів. Пацієнт мислить, що схильний мати «холодні руки» і не вважає це чимось надзвичайним чи серйозним настільки, щоби звернутися до лікаря.

Етіологія[ред. | ред. код]

Етіологія до кінця не з'ясована. Статистичні дані показують, що хворіють переважно жінки 20-40 років. 3-4 % населення. Є підстави вважати хворобу ангіоневрозом, зумовленим порушенням функції вищих вегетативних центрів головного мозку. Або порушеннями адренорецепторної активності α-адренорецепторів і пресинаптичних рецепторів.

Патогенез[ред. | ред. код]

Механізм виникнення[ред. | ред. код]

За нормальної реакції судин на холод відбувається адекватна вазоконстрикція, спрямована на зменшення тепловіддачі. При синдромі Рейно, ця реакція є занадто сильною — спазм, що призводить до неадекватного звуження судин і спричинює різноманітні зміни, від дискомфортних відчуттів і до некрозу.

Зазвичай організм, який зазнає холоду, прагне зменшити власні теплові втрати, звужуючи дрібні артерії (артеріоли), розташовані безпосередньо під шкірою. Цей механізм збільшує приплив крові до глибоких вен і дозволяє тілу підтримувати сталу або «робочу» внутрішню температуру (терморегуляція). У людей з хворобою Рейно, ця відповідь організму — надмірна: нерви, які контролюють звуження артеріол, занадто чутливі та викликають спазм, а не звичайне звуження судин. Коли спазм припиняється, артеріоли знову розширюються, що відновлює кровотік. Особливістю порушення кровообігу при синдромі Рейно є збереження прохідності магістральних судин (зокрема артерій) рук чи ніг, що можна визначити наявністю пульсації (навіть у разі некрозу пальців).

Фази[ред. | ред. код]

  1. Збліднення та похолодіння пальців рук (вазоконстрикція дрібних артерій спричинює початкову блідість);
  2. Ціанотичне забарвлення, підсилення болю (накопичення венозної крові);
  3. Зміна кольору пальців на яскраво-червоний, зникнення болю (реактивна вазодилятація шкірних судин, почервоніння внаслідок ресатурації крові).

Клінічні ознаки[ред. | ред. код]

Періодично виникають зміни кольору і/або неприємні відчуття в пальцях рук та ніг, які з'являються на холоді або при емоційному напруженні, парестезії (спонтанне відчуття оніміння) пальців, поколювання в кінчиках, синюшність (ціаноз), знижена температура м'яких тканин пальців. Найчастіше симптоми проявляються на 2-5 пальцях рук та ніг, рідше — на інших частинах тіла (ніс, вуха, підборіддя), що випинають. Часто люди не надають значення проявам хвороби аж доки на пальцях не з'являться виразки.[3]

Диференційна діагностика[ред. | ред. код]

Аби розпізнати хворобу Рейно, достатньо дослідити анамнез. Але дуже важливим є діагностика між самою хворобою та синдромом Рейно.

Первинний (хвороба)
вважається тоді, коли є самостійним захворюванням, — виникає в практично здорової людини.

Діагноз ставиться на основі того, що наявні:

  • пароксизмальні порушення кровообігу у кінцевих відділах кінцівок
  • симетричність ураження кінцівок
  • відсутність інших захворювань, які можуть спричинити синдром Рейно
  • некроз обмежений кінчиками пальців
  • тривалість захворювання — більше двох років.[4]
Вторинний (синдром)
Той, який спричинюють інші захворювання. Його слід запідозрити за наявності симптомів у дитини, чоловіка будь-якого віку та жінки віком понад 35 років, особливо у разі несиметричних однобічних уражень.

Захворювання, при яких виникає синдром Рейно:

Теплові знімки руки з хворобою Рейно (вгорі) та здорової руки (внизу): червоний колір позначає теплі ділянки, а зелений — прохолодні. (Зображення одержано за допомогою термографічної камери)
  1. Сполучнотканинні хвороби:
  2. Професійна діяльність:
  3. Гематологічні розлади
  4. Ліки і токсини
  5. Інші патологічні стани

Лікування[ред. | ред. код]

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.
  • Довготривале вживання трав естрогенної та судинорозширювальної дії. Можна рекомендувати такий рецепт: шишки хмелю, меліса, квітки лучної конюшини, трави буквиці лікарської (2:2:3:3). Взяти 1 столову ложку суміші на 1 склянку окропу, настояти упродовж ночі. Вранці процідити і пити по 1/4 склянки 4 рази на день за 30 хвилин до їди. Потім дозу можна збільшити до 1/3-1/2 склянки 4 рази на день, якщо артеріальний тиск не знизився.
  • ЛФК: фізичні вправи можуть бути корисними, бо поліпшують кровообіг, тонізують судини і нервову систему.
  • Санаторно-курортне лікування: рекомендуються радонові і сірководневі ванни (санаторії «Хмільник», «Немирів», «Синяк»).

Лікують хворобу консервативними методами, хірургічне втручання застосовують лише у разі розвитку некрозу. Гострий напад знімають застосуванням теплих ванночок для рук чи/та ніг, спазмолітичних і знеболювальних препаратів. Легкі форми хвороби часто зникають після відмови хворого від куріння та уникнення охолодження.

Головним засобом консервативного лікування, є застосування так званих блокаторів кальцієвих каналів — ніфедипіну та його аналогів. Воно особливо дієве в спастичній стадії хвороби. Добре діють заспокійливі засоби, новокаїнові футлярні блокади, фізіотерапевтичні процедури (солюкс, парафінові та озокеритові аплікації, вакуумна барокамера тощо).

Профілактика[ред. | ред. код]

Загальні рекомендації:[3]

  • Припинити паління;
  • Уникати за можливості вазоконстриктивних ліків (β-блокаторів);
  • Уникати холоду та раптової зміни температури;
  • Тепло вдягатися в холодну погоду;
  • Носити головний убір;
  • Носити рукавичку на всі пальці спільно, а не на кожного окремо;
  • Користуватись обігрівачем рук.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Richard Bakst, Joseph F. Merola, Andrew G. Franks Jr., Miguel Sanchez, Ronald O. Perelman Raynaud's phenomenon: Pathogenesis and management October 2008Volume 59, Issue 4, Pages 633—653 (англ.)
  2. ↑ (рос.) Диагностика болезней внутренних органов: Т.2., 2001, С.250
  3. ↑ а б Медицина світу. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 31 липня 2019.
  4. ↑ http://medicalinfo.org.ua/?p=129[недоступне посилання з липня 2019]
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2008. Процитовано 26 листопада 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

  • (рос.)Диагностика болезней внутренних органов: Т.2. Диагностика ревматических и системных заболеваний соединительной тканини. Диагностика эндокринных заболеваний: М.: Мед.лит., 2001. — 576 с. ISBN 5-89677-0122-X (С.248-250)

Посилання[ред. | ред. код]

Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хвороба_Рейно&oldid=41821874