Хедер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Колишня будівля хедера у старій частині Луганська, поч. XX століття

Хе́дер (їдиш хе́йдэр от івр. חֶדֶר‎ — хе́дэр і хе́йдэр, «кімната») — єврейська релігійна початкова школа.

Походження[ред.ред. код]

Назва «хедер» на позначення початкової школи вперше згадується в 13 столітті. В подальшому школи такого типу одержали широке поширення в середовищі ашкеназі. Функціонування хедерів в Україні і Польщі у першій половині XVII століття описано в книзі Натана Ганновера «Пучина бездонна». Середньовічна система цих шкіл зберігалася в Російській імперії і в деяких районах Австро-Угорщини до Першої світової війни.

Система навчання[ред.ред. код]

Вчитель хедера (Поділля, XIX століття)

У хедері, як і в школах талмуд-тора, навчалися тільки хлопчики. Однак, якщо талмуд-тора була громадською установою для підтримки бідних дітей, батьки яких не могли вносити плату за навчання, хедери були приватними школами, і його вчителі (меламеди) отримували платню від батьків (для цього потрібні були юридичні хитрощі галахічних авторитетів, бо вважалося, що навчання законам віри повинно здійснюватись як міцва, тобто безкоштовно).

Навчання проводилося, як правило, в одній з кімнат на квартирі вчителя. Громада контролювала навчання в хедері і встановлювала певні правила та обмеження власної ініціативи меламеда. Наприклад, відповідно до шкільного статуту Кракова (1511), в хедері могло навчатися одночасно не більше 40 учнів. У вчителя могли бути спеціальні помічники белфери. Однак на практиці навантаження на вчителя було значне; в одному класі одночасно могли навчатися учні трьох вікових груп. У молодшій групі (дардіке, з трьох років) школярі навчалися азбуки та читання єврейських текстів без перекладу. У наступній групі (з п'яти років) вивчався П'ятикнижжя з коментарями Раші і початкові відомості про Талмуд. Старші учні (з восьми років) більш поглиблено займалися Талмудом.

Світські навчальні дисципліни в хедері не вивчалися. Заняття проходили з раннього ранку до сьомої-восьмої години вечора. Практикувалося тілесні покарання поганих учнів, для чого існував спеціальний батіг (канчік). Вважалося, що викладання в хедері не вимагало спеціальних знань, і тому праця вчителя не дуже цінувалася. По закінченні хедера юнак міг під керівництвом рабина чи освічених членів громади продовжити вивчення Талмуда в синагозі (бейс-мідраш) або вступити в єшиву. Однак для значної частини мешканців містечка освіта обмежувалося навчанням в хедері.

У новий час[ред.ред. код]

З часу Хаскали хедер піддавався критиці з боку тих, хто отримав світську освіту; прихильники Хаскали (маскілім) особливо обурювалися примітивності методики навчання. Ненависть, що склалася до цієї системі освіти, виражена в творах І. Б. Левінзона, І. Л. Гордона, П. Смоленскіна й багатьох інших. Однак в Російській імперії тільки в кінці XIX ст. змогла реалізуватися спроба реформи хедера (так званий хедер метуккан) на основі ідеології сіонізму. Реформовані хедери розміщувалися в просторих приміщеннях, тут викладали історію єврейського народу, географію Ерец-Ісраель, граматику івриту. Незважаючи на опір ортодоксально-релігійних кіл, асиміляторів і влади, школи системи «хедер метуккан» вплинули на становлення нової системи єврейської освіти.

Література[ред.ред. код]

  • «Хедер». Краткая еврейская энциклопедия, Изд. о-ва по исследованию еврейских общин. Иерусалим: 1976–2005. (рос.)