Хентай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хентай
  Японською мовою Японська мова
Написання
Кандзі: 変態
Катакана: ヘンタイ
Транслітерація
Ромадзі: Hentai
Вимова Тлумачення
Аудіо слухатиопис файлу збочення
Картка:Японською мовою
Полиці з хентайною манґою (Токіо, Японія)

Хента́й (яп. 変態, へんたい Аудіо хентайопис файлу укр. збочення) — різновид манґи, аніме, а також комп'ютерних ігор та зображень, основним елементом яких є порнографічні сцени[1][2]. Поява та розвиток хентаю обумовлена специфічно японським культурно-історичним ставленням до естетики та сексуальності[3].

У цьому значенні слово вкрай рідко вживається в самій Японії — зазвичай подібні твори там називають дзюхатікін (яп. 18禁- заборона на продаж особам до 18 років)[4].

Попри те, що історія японського мистецтва еротичної гравюри та малюнка нараховує багато століть, хентай як окремий різновид аніме та манґи з'явився тільки в кінці 70-х — першій половині 80-х років XX століття.

Також, як і у випадку зі звичайним аніме, більшість аніме в жанрі хентай створені за мотивами манґи (в даному випадку — хентайної манґи). Подібне аніме зазвичай не призначене для трансляції телебаченням, тому випускається у форматі OVA[5] та призначено для домашнього перегляду на відеокасетах, DVD, Blu-ray-дисках[5][6]. Хентай також існує у формі додзінсі — творів, які самостійно видаються своїми авторами[7].

Різновид аніме та манґи, який не відноситься до хентаю і приблизно відповідає традиційному поняттю еротика, називається етті.

Порнографічні сцени, які обіграються в хентаї, подібно до решти порнографії, можуть бути різноманітного змісту та характеру. Окремі специфічніші для хентаю напрямки включають у себе гомосексуальні відносини (яой, юрі), ранні сексуальні відносини (сьотакон, лолікон), садистські та БДСМ-практики (ґуро, тентаклі, сібарі).

Незважаючи на порнографічну спрямованість, класифікувати хентай виключно за змістом еротичних сцен помилково, оскільки в ньому часто виділяються сюжетні жанри — комедія, містика, фантастика, фентезі, романтика і т. д.

Через закони Японії творці хентаю, як і будь-яких інших продуктів, які містять порнографічні елементи, змушені піддавати їх частковій цензурі, зокрема, ретушувати статеві органи[8]. Іноземні релізи аніме, як правило, не мають цензури, внаслідок чого часто користуються більшою популярністю, ніж оригінальні версії[5].

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «хентай», написане ієрогліфами.

Вперше термін «хентай» був використаний в період Мейдзі, коли цим словом позначали такі паранормальні явища, як телепатія та гіпноз[9]. Цей термін використовувався тільки серед медичних спеціалістів та не мав сексуального підтексту. З 1917 року це слово почали широко використовувати в японських медичних журналах, таких як Хентай сінрі (укр. Патологічна фізіологія).

Паралельно з фізіологією слово хентай увійшло і до сексології під виглядом терміну хентай сеійоку (укр. патологічні сексуальні бажання). Це словосполучення почало широко вживатися після 1894 року, коли воно з'явилося в японському перекладі праці німецького сексолога Ріхарда Крафт-Ебінга Статеві психопатії (Хентай сеійоку сінріґаку)[10].

Подальшій популяризації хентай сеійоку сприяло використання цього терміну в працях японського лікаря та письменника Морі Оґаі, а також в таких популярних працях з сексології періоду Тайсьо, як Хентай сеійоку Савади Дзундзіри та роботах Хабуто Еїдзі[11].

В 1920-х роках, зі зростанням інтересу японського суспільства до теми нетрадиційних сексуальних практик, словосполучення хентай сеійоку почало вживатися не тільки в спеціалізованій медичній літературі.

Після Другої світової війни термін хентай видозмінився. Його стали використовувати як окреме слово та записувати не кандзі, а латинськими літерами чи катаканою.

З початку 1950-х років слово хентай поступово витісняється абревіатурою H або етті[12], яке стало позначати звичайний секс[13]. У той же час, як термін, хентай позначав збочені бажання[14].

Зараз слово хентай вкрай рідко вживається в самій Японії — зазвичай подібні твори там називають дзюхатікін (яп. 18禁- заборона на продаж особам до 18 років)[4].

Історія[ред.ред. код]

Таматорі викрадає коштовності Короля Драконів (Утаґава Кунійосі, укійо-е, перша половина XIX ст.)
Сімейні цінності (Янаґава Сіґенобу, сюнґа, близько 1820 року)

Передісторія[ред.ред. код]

Історія японського мистецтва еротичної гравюри та малюнка нараховує багато століть. Вже перші настінні малюнки середини I тисячоліття н. е. містили в собі виразні сексуальні мотиви. Деякі з них малювалися для домашнього вжитку, інші — для релігійних цілей. Адже відомо, що в Японії були поширені так звані фалічні культи, які використовують в обрядах зображення фалосів — чоловічих статевих органів. Сільськогосподарські свята, пов'язані з цією символікою, проводяться споконвіку і не зникли до нашого часу.

Одним з попередників сучасної хентайної манґи вважаються відверті еротичні гравюри на дереві сюнґа — «весняні картинки», які широко відомі у всьому світі[15]. Сюнґа і аналогічні книги та гравюри активно створювалися в Японії за часів сьоґунів Токуґава (16031867), оскільки пригодницька та еротична творчість тоді повністю замінила заборонену політичну. На гравюрах фігурували не тільки гейші та популярні актори, автори сюнґи зображували порнографічні сцени, де персонажі з перебільшено величезними статевими органами приймали найрізноманітніші позиції[15], вступали в статеві акти з демонами чоловічої та жіночої статі, привидами, тваринами[16][17]. Оригінальність сюжетів віталася і була важлива через високу конкуренцію на ринку[18].

Також у цей період виникає інтерес до жанру побутового роману кібьосі[19] , сюжети в якому часто носили еротичний характер. За формою кібьосі представляли собою оповідання в малюнках з короткими текстовими поясненнями[20].

Зараз публікація цих творів мистецтва в Японії заборонена цензурним законодавством. Ці закони було прийняті в 1890 році в результаті реформ періоду Реставрації Мейдзі, коли Японія почала перебудову на західний зразок. Засновано нове законодавство було на кримінальних кодексах Пруссії та Великобританії, у той час надзвичайно пуританських[21].

Хоча багато що з японських законів було переписане американцями після капітуляції Японії в Другій Світовій війні, але 125-а стаття Кримінального Кодексу залишилася. Не зважаючи на значні зміни в суспільній свідомості, відмінити або змінити її японці поки не можуть, хоча окремі спроби порушувати застарілий закон і робляться.

Виникнення хентаю[ред.ред. код]

Зображення гомосексуальної пари (Журнал Хентай сіруо, номер за січень 1928 року)

На початку XX століття в японському суспільстві зріс інтерес до нетрадиційних сексуальних практик. В 1920-х роках японська сексологія переживала свій розквіт. Крім робіт японських вчених з'явилось багато перекладів відомих західних науковців, в тому числі — Зигмунда Фрейда. Саме в цей час з'явився термін ероґуро, тобто еротична гротескна нісенітниця. Кінець 20-х років, за висловом Мацудзави Ґоіті, став справжнім хентайним бумом[11]. У відповідь на зростаючий інтерес суспільства до цієї теми в японській літературі з'являється велика кількість еротичних та порнографічних творів.

Але з початку 1930-х років, зі зростанням цензури, порнографічна література занепадає та йде у підпілля. Тільки у післявоєнний час відбувається її відродження[22].

В кінці 1960-х років, після сексуальної революції в Японії, починається другий бум хентайної літератури.

Сучасний же хентай отримав свій розвиток лише в 1970-х роках, коли манґа почала комерціалізуватися, а читацька аудиторія, яка встигла полюбити її в дитинстві, — дорослішати[23][24][25].

Щоб знову привернути читачів, манґаки стали включати в свої роботи елементи еротики та криваві сцени[26].

У 1968 році корпорація Shueisha готувала до випуску свій перший журнал манґи Shonen Jump, який повинен був скласти конкуренцію іншим виданням від конкуруючих компаній (Shonen Magazine від Kodansha та Shonen Sunday від Shogakukan). Одним з перших авторів нового журналу став Ґо Наґай, чия еротична комедійна манґа Harenchi Gakuen (19681970) (букв. Безсовісна школа) моментально стала хітом[27][28] та підняла тиражі Shonen Jump до мільйона примірників[27]. Ґо Наґай ж став першопрохідцем в жанрі етті[29], справивши величезний вплив на світ манґи і на японське суспільство[30][31]. Попри те, що за сучасними стандартами зміст Harenchi Gakuen вважається цілком невинним[27], свого часу вона зазнала суворої критики за вульгарний сюжет та зайву відвертість і спричинила протести батьків, жіночих асоціацій та батьківських комітетів[32]. Деякі батьки навіть влаштовували її публічні спалення[33]. Показ однойменного аніме, знятого за манґою, у деяких регіонах країни був заборонений[34].

Золотий вік аніме[ред.ред. код]

1980-ті роки називають «Золотим століттям» аніме[35]. В 1984 році з'явилися перші еротичні OAV-серіали — Лоліта (1984) та Вершки першої ночі (Cream Lemon, 19841986).

Останній серіал став особливо популярний, оскільки поєднував секс та еротику з пародіями на популярні манґа- та аніме-серіали. Більша частина його серій не були об'єднані персонажами та сюжетами і представляли собою окремі новели різних жанрів з однією загальною умовою — мінімум один статевий акт. Крім різноманітності сюжетних мотивів, у серіалі була представлена велика частина відомих статевих збочень, в основному з ухилом в лесбійських та садомазохіський секс.

Вершки першої ночі так добре продавалися, що, крім серіалу-продовження, був випущений ще цілий ряд побічних OAV, включаючи «полегшену» версію для юної аудиторії.

Слово «лимон» стало загальним позначенням для аматорських пародій, де задіюється сексуальна тематика.

Наступною значною подією у світі порнографічного аніме став OAV-серіал Хлопець-волоцюга — Легенда про Надлюдину (Urotsukidoji Choujin densetsu, 19871989) режисера Хідекі Такаямі за мотивами манґи Тосіо Маеди[36]. В цьому серіалі заплутаний та містичний сюжет поєднувався з сценами оргій людей та демонів. У цьому творі Тосіо Маеда вперше створив еротичну сцену за участю величезних щупалець — «тентаклей».[37][36] Цей концепт став надзвичайно популярним у США та Європі[38]. Більш того, в уявленні західного глядача тентаклі найчастіше символізують хентай як явище[3].

Саме цей OAV-серіал сформував естетику містичного хентаю (еротики та порнографії) як самостійного жанру (а не пародії на вже існуючі жанри) і в черговий раз відкрив полеміку про те, чи може відверте зображення статевого акту мати художню цінність.

У наступні роки, втім, експерименти такого роду більше не повторювалися. Хентай зайняв чітко окреслену культурну нішу, його сюжети суттєво спростилися, хоча і не зникли, як це сталося після приходу відео у світ акторської порнографії.

У 1980-х роках з'являється жанр сьотакон. Психолог Тамакі Сайто вважає, що спочатку сьотакон був піджанром яою[39].

Сучасність[ред.ред. код]

Коли на початку 1990-х років відбулося світове відкриття японської відео-анімації, хентай відразу став широковідомим та популярним, оскільки подібного за відвертістю та якістю графіки в США та Європі не було[40].

Відіграв тут свою роль і маркетинговий фактор — ліцензії на порно-аніме можна було дешево купити, а потім — легко продати, рекламуючи небачене раніше, але цілком зрозуміле видовище, не перевантажене незрозумілими елементами японської культури.

Поширення Інтернету розвинуло цю ситуацію, оскільки хентайні картинки та відеофрагменти зайняли важливе місце у різноманітних еротичних галереях, створюючи у відвідувачів відчуття, що вся японська анімація — це мальована порнографія[41]. Наслідки цього культурного шоку помітні і зараз.

Цензура[ред.ред. код]

Через закони Японії творці хентаю, як і будь-яких інших продуктів, які містять порнографічні елементи, змушені піддавати їх частковій цензурі, зокрема, ретушувати або затінювали статеві органи[8], іноді зображали їх символічно, наприклад, квіти та мушлі символізували піхву жінки, а змії, фрукти, овочі — чоловічий статевий член[42]. Ці тенденції набули найбільшого поширення з 1990-х років. Ними пояснюється велика кількість нелюдських персонажів — монстрів, демонів, роботів, інопланетян, чиї статеві органи зовні відрізняються від людських або розфарбовані в незвичайні кольори. Також, художники почали зображати персонажів з мінімумом анатомічних подробиць та без лобкового волосся (діяла заборона на їх показ[43]), що призвело до розповсюдження в хентаї зовсім юних дівчат, майже підлітків, які на погляд європейця більш схожі на дітей[44]. Це викликало спалах невдоволення, особливо в консервативній частині японського суспільства.

Різновиди хентаю[ред.ред. код]

За змістом[ред.ред. код]

Порнографічні сцени, які обігруються в хентаї, можуть бути різного змісту та характеру. Варіації напрямів досить обширні — від стандартного сексу та фансервісу до різного роду збочень (яой, юрі, сьотакон, лолікон та інші).

Гомосексуальні відносини[ред.ред. код]

Яой[ред.ред. код]
Докладніше: Яой
Персонажі Северус Снейп та Гаррі Поттер з серії Гаррі Поттер в типовому яойному сюжеті.
Серце Томаса (1974) — перша яойна манґа

Яой (яп. ヤオイ) — жанр манґи та аніме, який зображає гомосексуальні стосунки між персонажами чоловічої статі.

Само слово «yaoi» є акронімом від яп. 「ヤマなし、オチなし、意味なし」 (Yama nashi, ochi nashi, imi nashi), тобто — «Немає кульмінації, немає кінцівки, немає сенсу». Цей термін був створений в кінці 1970-их років манґаками Саката Яасуко та Хацу Акіко[45] та став популярним з 1980-их років[46]. Це слово, особливо серед фудзьосі (жінок-фанаток яою), також часто розшифровується як Yamete, oshiri ga itai (яп. やめて お尻が 痛い, укр. Припини, мій зад болить!)[47][48][49].

В Японії для позначення цього типу продукції часто використовується термін любов хлопців (яп. ボーイズラブ боідзу рабу).

Яой — суто японське явище, яке не має світових аналогів. Виникнення цього жанру сьодзьо-манґи пов'язане з тим, що традиційна японська культура вважала абсолютно неприпустимим для дівчини бути ініціатором романтичних відносин. Молода японка могла лише приймати чи не приймати чоловічі залицяння. Це істотно обмежувало художні можливості сьодзьо-манґи, для якої активна жіноча поведінка було особливо цікава.

Тому дві молоді манґаки Мото Хаґіо та Кейко Такемія в манзі Серце Томаса (1974) вигадали незвичайний вихід зі становища — зобразити як ініціатора романтичних відносин хлопця — пасивного гомосексуаліста, надавши йому жіночу зовнішність та характер[50]. Адже чоловічий гомосексуалізм ніколи не вважався в Японії особливо злочинним, а деякими класиками самурайської літератури (в тому числі і автором знаменитого трактату Приховане в листі Цунетомо Ямамото) навіть наголошувався обов'язковим елементом життя справжнього воїна.

В аніме яой, як окремий різновид хентаю, з'явився в 1987 році, коли вийшла OAV Пісня вітру та дерев (Kaze to ki no uta) за мотивами класичної манґи Кейко Такемії. На відміну від самої манґи, аніме культурною подією не стало, оскільки було лише ілюстрацією манґи, призначеної виключно для її прихильників.

Яой принципово відрізняється від створеної на Заході жіночої художньої літератури про чоловічий гомосексуалізм. Якщо такі письменниці, як Мергеріт Юрсенар або Карсон МакКаллерс зашифровували в описах чоловіків-гомосексуалів свій бісексуалізм або лесбіянство, то творці яоя «вписували» до нього нові соціальні відносини, які виникли в повоєнному японському суспільстві і не мають жодного відношення до «нестандартної» орієнтації. Тому абсолютно невірно називати яой гей-манґою[51][52]. Навпаки, деякі японські гей-організації послідовно виступають проти нього як «спотворення реальних образів та поведінки японських гомосексуалів»[53]. Яой призначений майже виключно для гетеросексуальної жіночої аудиторії[54].

ML[ред.ред. код]

Манґа для гомосексуальних чоловіків в Японії називається ML (яп. メンズラブ мендзу рабу, Mens 'Love — «чоловіча любов») або Гей коми (яп. ゲイ コミ, англ. Gay comics). Серед західних читачів цей жанр відомий як бара (яп. 薔薇, Троянда)[55].

Чоловіки в ML-манзі зображаються мужнішими, з великими м'язами, волоссям на грудях, вусами. Реалістичніше зображене повсякденне життя гомосексуальних чоловіків, наприклад, з'являються теми одностатевих шлюбів, гей-парадів, камінг-ауту. Разом з тим, автори ML частіше малюють порнографічні сцени та менше, ніж автори яою, уваги приділяють розвитку відносин між персонажами[56].

На заході ці роботи не видавалися та маловідомі[57], за винятком короткої манґи Kuso Miso Technique з еротичного журналу Barazoku, яка перетворилася на інтернет-мем завдяки безглуздому сюжету та нереалістичності[58][59].

ML-манґа публікується в таких журналах, як Barazoku (до його закриття в 2004 році), G-men, Bakudan та Gekidan, що випускаються видавництвом Furukawa Shobu.

Юрі[ред.ред. код]
Докладніше: Юрі (жанр)
Наша біла кімната (1971) — перша юрійна манґа

Менш розвинутий напрямок сьодзьо-манґи, пов'язаний із зображенням лесбійських відносин, отримав назву юрі (яп. 百合 лілія)[60]. Також використовується термін сьодзьо-аі (яп. 少女 дівчина + яп. любов)[61] чи просто дівоча любов (яп. ガールズラブ ґарудзу рабу)[62]

Юрі бере свій початок в японській лесбійській літературі початку XX століття[63][64], зокрема в роботах японської письменниці Йосії Нобуко[65].

Вперше тема жіночого гомосексуалізму з'явилася в манзі Ямаґісі Руоко Наша біла кімната (1971), хоча популярність до жанру прийшла тільки після манґи Ікеди Рійоко Моєму дорогому брату (Onii-sama e…), яка вийшла в 1973 році[66]. Характерно, що дія серіалу відбувалася в стінах закритої приватної школи. У таких же установах жили і герої перших яой-проектів, тільки їх школи були чоловічими. Манґа Ікеди була перетворена на телесеріал тільки в 1991 році, коли в Японії з'явилися кабельні телеканали.

Якщо чоловічий гомосексуалізм в його яойній версії став вельми популярною темою манґи та аніме, то жіночий гомосексуалізм досі залишається малорозвиненим.

Як і у випадку з яоєм, хоча перші зразки жанру з'явилися в комерційній манзі, назву напряму дали додзінсі-проекти. Після виходу в середині 1980-х книжного і ТБ-серіалу Брудна парочка ринок любительської манґи заполонили твори про любов головних героїнь серіалу — Кей та Юрі. Дійсно, хоча в оригіналі обидві були виключно гетеросексуальні, їх тотальна невдача з чоловіками та нежіночні характери давали масу приводів для спекуляцій. Оскільки це була перша «епідемія» лесбійської додзінсі, намальованих дівчатами для дівчат, то й напрям в цілому отримав назву «юрі» — на честь однієї з головних героїнь серіалу[67].

На відміну від чітко зорієнтованого на жінок яою, юрі як жанр є універсальнішим. Трапляються твори орієнтовані як на чоловіків, так і на жінок. Жіноче юрі романтичніше та зосереджується перш за все на стосунках героїв. Головні персонажі різного зросту та помітно різної зовнішності, більша увага приділяється обличчю, перш за все очам, ніж фігурі. Чоловіче юрі перш за все показує статеві стосунки жінок, героїні, як правило, приблизно однакового зросту та мають підкреслено жіночні форми — великі груди та широкі стегна.

Ранні сексуальні відносини[ред.ред. код]

Сьотакон[ред.ред. код]
Докладніше: Сьотакон

Сьотакон (яп. ショタコン) чи сьота (яп. ショタ) — скорочення від Комплекс Сьотаро (яп. 正太郎コンプレックス) — жанр хентаю, який зображає романтичні та сексуальні відносини за участю хлопчиків.

Найчастішими темами сьотакону є гомосексуальні відносини між хлопчиками та між хлопчиком і чоловіком. Іноді (відносно рідко) зустрічаються роботи, які зображають гетеросексуальні відносини між хлопчиком та дорослою жінкою.

Вельми часто тематикою сьотаконних робіт є хлопчики, які одягаються та поводяться, як дівчата.

На відміну від яою та сьонен-аі, цільовою аудиторією сьотакону є чоловіки, в основному так звані бойлавери (англ. boy хлопчик, хлопець англ. love любити)[68], а не дівчата та жінки, тому сьотакон менш орієнтований на драматичні моменти, а більше направлений на фізіологічні, хоча грані між сьотаконом і яоєм дуже розмиті (часто трапляються роботи в жанрі сьотакон, витримані в традиційній яойній стилістиці).

Назва жанру походить від імені головного героя Сьотаро манґи Йокоями Міцутеру Залізна людина #28 (19561966)[69], а сам жанр став популярним з початку 1980-их років.

Лолікон[ред.ред. код]
Докладніше: Лолікон
Типові лолі-персонажі

Лолікон (яп. ロリコン рорікон) — японська назва комплексу Лоліти[70][71].

Слово ロリコン в японській мові означає педофілію[72][73], однак в інших мовах використовується як назва жанру аніме та манґи, які містять еротичні або романтичні сцени за участю маленьких або очевидно неповнолітніх дівчат.

В Японії для позначення аніме та манґи цього жанру використовується просто слово «Лоліта», наприклад, «Лоліта-аніме» або «Лоліта-додзінсі». У слова «Лолікон» є також скорочена форма: «Лолі» (яп. ロリ), широко розповсюджена як в Японії, так і за її межами.

Термін комплекс Лоліти вперше з'явився в Японії на початку 1970-их разом з перекладом на японську книги Русселла Треінера Комплекс Лоліти. В манзі цей термін був вперше використаний у творі Вади Сіндзі Битви на капустяному полі (1974)[74]. Але по справжньому популярним цей жанр став на початку 1980-их після робіт Адзуми Хідео. Його твори, зокрема Машина, що прийшла з моря (1982), здобули шалену популярність, особливо серед школярів.

Лолікон у чистому вигляді є різновидом хентаю, але часто це поняття вживається і у відношенні до інших аніме, особливо жанру етті, де еротична привабливість дівчат для глядача досягається за допомогою показу романтичних відносин та фансервісних сцен.

Вперше лолікон, як жанр анімації, з'явився в серії анімаційних фільмів під загальною назвою Лоліта аніме, яка була випущена в 19841985 роках студією Wonder Kids.

Майже одночасно зі студією Wonder Kids студія Nikkatsu Video випустила серію з трьох аніме, яка також мала назву Лоліта аніме і представляла собою екранізацію творів манґаки Утіями Акі.

Перше аніме з цієї серії — Обуоко Акі-тян (яп. おビョーキ亜紀ちゃん) — представляє собою сюрреалістичну історію, яка відбуваються всередині свідомості педофіла, і є першим хентайним аніме з тентаклями.

Садистські та БДСМ-практики[ред.ред. код]

Ґуро[ред.ред. код]
Докладніше: Ґуро

Ґуро або Ероґуро (яп. エログロ) — різновид хентаю, який характеризується наявністю еротичних сцен з розчленованими або випатраними тілами, канібалізмом, відрізанням кінцівок, збоченими вбивствами, некрофілією та іншим[75].

Термін ґуро — скорочення від англ. erotic grotesque nonsense (укр. еротична гротескова нісенітниця).

Історія ґуро не менш старовинна, ніж історія хентаю. Традиційна японська мальована еротика часто має в собі елементи ґуро, так, наприклад, роботи Цукіоки Йосітосі, який творив в середині 1890-х років, містять у собі різні елементи насильства, а малюнки Ютаґави Кунійосі — поєднують сцени насильства, зґвалтувань та інше.

Термін ґуро вперше з'явився в японській літературі початку ХХ століття[76][77]. Друге дихання жанр здобув після Другої Світової війни.

Зараз ґуро — елемент багатьох японських фільмів жаху.

Тентаклі[ред.ред. код]
Докладніше: Тентаклі
Восьминіг і пірнальниця (Кацусіка Хокусай, гравюра, 1820).

Тентаклі або сокусу ґоукан (яп. 触手強姦) — концепт, винайдений в хентаї, коли різноманітні створіння зі щупальцями (це можуть бути як восьминоги чи кальмари, так і фантастичні тварини) гвалтують жінок, інших тварин, футанарі чи, що рідко трапляється, чоловіків. Цей концепт дуже популярний в хентаї та навіть часто є об'єктом пародії.

Створіння з тентаклями з'являються в японській еротиці задовго до появи аніме та манґи. З ранніх робіт на цю тему найвідоміші є ілюстрації Кацусіки Хокусая до новели Кіное но комацу, які були створені ним в 1814 році. Однак засновником сучасного жанру вважається Тосіо Маеда, чий твір Urotsukidoji (1986) приніс велику популярність хентаю з тентаклями[78]. Сам автор пояснював, що вигадати фантастичну істоту з щупальцями в якості одного з головних героїв його змусило японське законодавство, яке забороняє зображення відвертих сексуальних сцен між людьми, в той час як у вигаданого персонажа — демона — були відсутній людські статеві органи[79].

Першим хентайним аніме з тентаклями є Обуоко Акі-тян (1984), яке до того ж є одним з перших лолікон-аніме.

Сібарі[ред.ред. код]

Сібарі (яп. 縛る сібару — зв'язувати, прив'язувати; арештовувати) — японський стиль естетичного бондажу. На практиці в основному використовуються мотузки. Особливостями є підвищена складність та естетичність обв'язок.

Сібарі, як техніка зв'язування, походить від техніки бойового зв'язування ходзодзуцу, яке виникло в Японії в XVXVI століттях. Проте в якості естетико-еротичної практики сібарі сформувалася тільки в середині XX століття.

До того часу відноситься поява в післявоєнній Японії шоу в стилі театру Кабукі, яке спеціалізувалося на естетичному зв'язуванні. Для постановок «театру сібарі» була характерна найвища складність обв'язок, яка поєднувалася з успадкованим від Кабукі театральним дійством.

В наші дні сібарі застосовується в эротико-естетичному мистецтві та як складова частина БДСМ.

В аніме та манзі важко визначити конкретний жанр, де використовується сібарі. Прояви цього стилю можна знайти в багатьох хентайних творах, особливо в садистських та БДСМ.

Інші критерії[ред.ред. код]

Приклад бакуню — зображення жінки з грудьми величезного розміру

Класифікувати хентай тільки за змістом еротичних сцен було б помилково, оскільки так само, як і в будь-якому іншому аніме, в хентаї можна виділити комедії, містику, фантастику, фентезі, романтику і таке інше. Найпопулярніші жанри — фентезі, романтика та наукова фантастика[80].

Також хентай за віком цільової аудиторії можна розділити на дві основні групи — хентай для підлітків та хентай для дорослих. Звичайно, багато дорослих продовжують читати підліткову манґу і у вельми солідному віці.

Підліткова хентайна манґа орієнтована на школярів старших класів і студентів. Її герої — теж школярі та студенти, які переживають вік першого кохання та труднощі перехідного періоду і роблять перші кроки в дорослому світі. Секс в підлітковій манзі грає хоча і значну, але підлеглу роль, а в основі сюжету лежать важливіші та складніші теми, ніж просто відвертий показ сексуальних актів.

Хентайна манґа для дорослих набагато простіша та утилітарніша. Вона не несе ніяких ідей і не обговорює жодних проблем, її мета — надати читачеві сексуальну насолоду. Сюжети в манзі для дорослих надзвичайно примітивні та схематичні, самі комікси — повністю орієнтовані на показ сексуальних сцен, часто вельми збочених. Стиль графіки сильно відрізняється від підліткової манґи, він тяжіє до фотореалістичності, жінки часто зображаються потворними.

Хентай-додзінсі[ред.ред. код]

Значний сегмент ринку любительських коміксів займає хентай-додзінсі, часто виключно відверта і збочена. За відсутністю кращих ідей, художники-початківці люблять привертати увагу до своєї продукції, зображаючи непристойні сцени за участю персонажів відомих творів. Такі переробки суперечать японському законодавству про авторські права, але компанії-правовласники рідко подають на порушників до суду. Виняток становлять випадки «особливого цинізму» (типовий приклад — хентай про «любов» Сатосі, головного героя ТБ-серіалу Покемони, та його покемона Пікачу).

Журнали[ред.ред. код]

В Японії публікується велика кількість журналів порнографічної манґи, що охоплюють різноманітні теми. У деяких є цензура[81].

У видавництві Akane Shinsha виходять журнали Comic Tenma (1998), Comic choiS! (2006), Comic Sigma (2006), Jukujo Monogatari (2004), видання лолікон-манґи Comic RIN[82], Hinakan Hi![83], Comic LO (2002). «LO» у назві означає «Lolita Only» (англ. Тільки лолікон)[84]. Один з найвідоміших журналів лолікон-манґи в Японії — Lemon People[85], публікувався компанією Kubo Shoten з 1981 по 1998 роки. З цим виданням конкурували журнали Manga Burikko, Comic HOTMiLK, Melon Comic, Halflita.

Core Magazine публікує Bangaichi, Comic MegaStore, Comic MegaStore H, Comic Mega Plus, Comic HOTMiLK (2007), Comic Mega GOLD (2007), Comic Zero EX (2007)[83]. Інші видання включають GIGA 69 (видавництво Gentosha), Comic Pot та Futanarikko High! (Mediax), Comic Unreal (Kill Time Communication), Angel Club (Angel Shuppan), AYLA (Sanwa Shuppan), Comic Bazooka та Comic Penguin Club (Tatsumi Shuppan), Comic Hime Dorobou (Shobunkan), Hime-sakura (Fujimi Shobo), Comic Kairaku-ten та Comic Hanaman (Wanimagazine-sha), Mate (Issuisha), Comic Pheromone (Tokyo Sanseisha), Buster Comic і Comic Mujin (TI Net)[83][86].

Серед журналів для жінок найбільшою популярністю користуються щомісячний Comic Amour та яойний June, який виходить з 1978 року[87]. Наприкінці 1990-х років наклади June становили від 80 до 100 тис. примірників[88], а коштував він у два рази дорожче за будь- який інший журнал манґи. Видання стало таким популярним, що сама його назва «june» (яп. ジュネ, дзюне) перетворилася на синонім до слова «яой»[89]. Comic Amour, у свою чергу, коштує дешевше, однак наклади його складають близько 450 тис. копій щомісяця[90]. За словами головного редактора журналу Масафумі Мідзуно, для роботи вони запрошують авторів-жінок, тому що вони краще розуміють запити аудиторії: читачки, на його думку, не люблять надто прямолінійні сюжети, тому навіть в еротичній в манзі для них важливо надати психологічну основу зв'язку між героями, показати динаміку у відносинах[90]. У цілому, сюжети й тематика в жіночої та чоловічої еротичної манзі практично ідентичні[81].

Комп'ютерні ігри[ред.ред. код]

Ероґе (яп. エロゲ) — японські еротичні ігри. В Європі отримали популярність лише в кінці XX-початку XXI століття, коли з'явилися такі компанії, як Peach Princess та JAST USA, які займаються перекладом та розповсюдженням цих ігор в США та Європі[91].

Ігри випускаються практично у всіх жанрах та на різноманітні теми: транссексуальність (Yin-Yang! X-Change Alternative), жахи (Animamundi: Dark Alchemist), людські жертвоприношення (Bible Black), історичні події (Enzai: Falsely Accused), інцест (Hitomi: My Stepsister), садомазохізм (Zettai Fukuju Meirei) та інші[91].

Дискусії навколо хентаю[ред.ред. код]

На відміну від порнографії за участю реальних дітей, японське законодавство ніяк не регулює зміст аніме та манґи, в яких присутні відверті зображення або сцени сексуального характеру за участю дітей[92]. Представник Комітету сприяння ЮНІСЕФ Японії заявила, що недосконалість японського законодавства перешкоджає міжнародним зусиллям у боротьбі з дитячою порнографією[93]. Пропозиції реформувати законодавство надходили і від японського Товариства захисту дітей[94]. Проте коли у лютому 2010 року було запропоновано внести поправки до законодавства, проти цієї ініціативи висловилася ціла плеяда популярних авторів — Міцуру Адат, Руміко Такахасі, Такао Сайто, Ясухіро Найто та інші — і практично всі великі видавці манґи, включаючи компанії Akita Shoten, Kadokawa Shoten, Kodansha, Shueisha, Futabasha[95][96].

До ероґуро ставлення уряду багатьох країн, у тому числі й Японії також негативне. Тематичні сайти закриваються, анімація, і спеціалізовані журнали обмежені в аудиторії, яка може їх придбати[97]. Прихильники даного жанру стверджують, що фантазії на дану тему можуть допомогти усунути напругу в реальному житті та відносяться до «невинного фетишизму»[97].

У США в 2008 році відбулося слухання справи проти громадянина штату Айова, який звинувачувався в зберіганні хентайної манґи[98]. У Шотландії брати, у яких виявили продукцію відповідного змісту, були засуджені до тримісячного ув'язнення за зберігання «дитячої порнографії»[99]. В Канаді в 2005 році відбувся судовий процес над чоловіком, який імпортував лолікон-манґу, хоча його вирок було пом'якшений тим фактом, що в його домі не було виявлено фотоматеріалів та порнографії за участю справжніх дітей[100].

В таких країнах, як Канада, Австралія[101], Нова Зеландія, Швеція[102], Філіппіни[103], Ірландія та Україна лолікон та сьотакон визнані видом дитячої порнографії та заборонені законодавством.

В Україні це питання регулюється законом «Про захист суспільної моралі»[104] та факультативним протоколом до «Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії»[105].

Хентай, зокрема, жанри сьотакон та лолікон, постійно породжують дебати про дитячу порнографію та допустимість її зображення навіть у анімаційному вигляді[44]. Більш того, противники цих жанрів хентаю стверджують, що відверті зображення малолітніх можуть стати причиною сексуального насилля над дітьми[106][68]. Хоча доказів такого взаємозв'язку немає[107], немає також доказів, які б підтверджували протилежне[108].

Захисники хентаю пояснюють свою позицію тим, що в аніме та манзі присутні лише намальовані персонажі, а не реальні люди, більш того, хентай є, на їхню думку, видом мистецтва[109].

Дослідник Роланд Кілтс вважає, що терпимість до лолікону та сьотакону закладена в японських традиціях, згідно з якими в Японії цінується свобода людської фантазії та право на її вираз:

Секс дорослих зі школярками знаходиться під забороною, але абсурдно заперечувати, що подібні ідеї часом приходять в голову деяким людям[110].

Однак згідно з опитуванням, проведеним урядом Японії в 1997 році, 86 відсотків японців вважають, що порнографічні аніме та мальовані ілюстрації із зображенням дітей повинні враховуватися в законодавстві[111].

Інтерес сексологів в хентаї викликає зображення жіночого персонажа, якого часто примушують до сексуальних відносин або в інший спосіб ставлять у принижене становище[112]. На відміну від західної порнографії, де чоловік та жінка, як правило, отримують взаємне задоволення, у хентаї розповсюдженими жіночими фразами є «Мені боляче» та «Ні!», а відчуття, яке зазвичай відчуває героїня, — сильний сором[113].

На думку професора Сюзан Неп'єр, проблема домінування та підпорядкування в хентаї лежить в складних взаємовідносинах статей у японському суспільстві, де чоловіки й жінки борються за своє місце на ієрархічній драбині, і «чоловіки не завжди виявляються на самому верху»[114]. У хентаї, зауважує Неп'єр, чоловічі герої бувають двох типів: «комічний спостерігач», інфантильний та пасивний, і «втілення демонічного фалоса». Найсильніші чоловіки є не людьми, а демонами[114]. Вона також пише:

Найчастіше жіноче тіло і справді розглядається як предмет, який можна розглядати, мучити і катувати, але є й інші сцени, де тіло жінки показано як могутня, майже непереборна сила природи[114].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Vermaak, Cara. Confessions of the Dyslexic Virgin: A Touch of Love. — AuthorHouse, 2006. — С. 407. — ISBN 978-1425953027
  2. Brathwaite, Brenda. Sex in video games. — Cengage Delmar Learning, 2006. — С. 8. — ISBN 9781584504597
  3. а б Ortega-Brena, Mariana. Peek-a-boo, I See You: Watching Japanese Hard-core Animation 13 New York: Springer New York (2009) С. 17-31. DOI:10.1007/s12119-008-9039-5.
  4. а б Roland Kelts Japanamerica: How Japanese Pop Culture Has Invaded the U.S. ст. 127
  5. а б в Poitras, Gilles. Anime Essentials: Every Thing a Fan Needs to Know. — С. 50.
  6. Rice, Brad. «Discipline becomes the first hentai title on Blu-ray, Simon weeps in a corner» (en). Japanator.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  7. Luther, Katherine. «Hentai — Genre Profile» (англійською). About.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  8. а б Bacar, Jina. The Japanese Art of Sex: How to Tease, Seduce, and Pleasure the Samurai in Your Bedroom Stone Bridge Press 2004 ст. 218, 219 ISBN 978-1-880656-84-6
  9. Saitō Hikaru ‘Hentai—H’. ст. 46
  10. Yokota-Murakami, Takayuki Don Juan East/West: On the Problematics of Comparative Literature
  11. а б Matsuzawa Goichi Meiji, Taishō, Shōwa, kindai fūzoku shuppan no rekishi ст. 54-55
  12. «Lexicon: Ecchi» (en). Anime News Network. 
  13. Brenner, Robin E. Understanding manga and anime. — Libraries Unlimited. — С. 297. — ISBN 9781591583325
  14. (PDF) McLelland, Mark. «A Short History of «Hentai»» (en). University of Queensland. 
  15. а б Napier, Susan J. Anime from Akira to Princess Mononoke. — С. 21.
  16. Румянцева, Любовь. «Японцы занимались «этим» везде». МК в Питере. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  17. Кальчева, Анастасия. «Японская светская живопись и гравюра». Fushigi Nippon. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  18. Buckley, S. Penguin in bondage: A graphic tale of Japanese comic books. — С. 165.
  19. «Краткий очерк истории литературы». Институт стран Азии и Тихоокеанского региона. 
  20. «Прародители жанра манга». Япония сегодня. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  21. Lloyd, Fran. Consuming Bodies: Sex and Contemporary Japanese Art. — Reaktion Books, 2003. — С. 55. — ISBN 978-1861891471
  22. Kinsella, Sharon. Adult Manga: Culture and Power in Contemporary Japanese Society. — Гонолулу: University of Hawai'i Press, 2000. — ISBN 978-0824823184
  23. Ain Hagalaz. Вся наша жизнь хентая: хентай, яой, юри — удовольствие для всех 4 (2003) С. 129.
  24. Kinsella, Sharon. Adult Manga: Pro-Establishment Pop-Culture and New Politics in the 1990s 21 SAGE Publications (1999) С. 5-8.
  25. Gravett, Paul. Manga: 60 Years of Japanese Comics. — С. 96.
  26. Gravett, Paul. Manga: 60 Years of Japanese Comics. — С. 99.
  27. а б в «L'autore / CHI E' GO NAGAI» (Italian). D/visual. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  28. «Harenchi Gakuen» (Spanish). Mision Tokyo. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  29. Connel, Ryan. «40-year veteran of ecchi manga Go Nagai says brains more fun than boobs» (ja). Майніті Сімбун. Архів оригіналу за 2007-05-14. Процитовано 2008-04-12. 
  30. «Tezuka Osamu @ World — Manga works». The Song for Apollo. Tezuka Productions. 
  31. «Nagai Go (Science Fiction and Fantasy Writers of Japan)». Science Fiction and Fantasy Writers of Japan. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  32. Ito, Kinko. A History of Manga in the Context of Japanese Culture and Society 38 Wiley Periodicals (2005) С. 456-475. DOI:10.1111/j.0022-3840.2005.00123.x.
  33. «Наґай Ґо (Nagai Gou)». animemanga.ru. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  34. Colpi, Federico. (1996). «SERIE TV - L'autore». Il mondo di Go Nagai (it). Dynamic Italia Srl. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  35. Oppliger, John. «Ask John: Is Adult Anime in a Creative Slump?» (en). AnimeNation. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  36. а б Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию. — С. 119.
  37. «Japan SAQ (Seldom Asked Questions)» (en). thE qUirKy jaPan. 
  38. «Hentai manga to take the world» (en). The Tokyo Reporter. 2008-11-19. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  39. Tamaki, Saito Otaku Sexuality // Robot Ghosts and Wired Dreams. — University of Minnesota Press, 2007. — С. 236—237. — ISBN 978-0-8166-4974-7
  40. Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию. — С. 120.
  41. Susanna Paasonen, Kaarina Nikunen, Laura Saarenmaa. Pornification: sex and sexuality in media culture. — Berg Publishers, 2008. — С. 163. — ISBN 978-1845207045
  42. Gravett, Paul. Manga: 60 Years of Japanese Comics. — С. 100.
  43. «Японська порнографія». animemanga.ru. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  44. а б Huffstutter, P.J. «X-Rated Fantasies in a Cartoon Genre» (en). Los Angeles Times. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  45. Robot Ghosts and Wired Dreams ст. 223
  46. McHarry, Mark Yaoi: Redrawing Male Love. The Guide.
  47. Fujimoto, Yukari (1991) «Shōjo manga ni okeru 'shōnen ai' no imi» («The Meaning of 'Boys' Love' in Shōjo Manga»). // «Women and Expression». Tokyo: Gakuyō Shobō, ISBN 4-313-84042-7. http://matt-thorn.com/shoujo_manga/fujimoto.php (на японській). «やめ て、お尻が、いたいから» — «Stop, because my butt hurts»
  48. Lunsing, Wim. Yaoi Ronsō: Discussing Depictions of Male Homosexuality in Japanese Girls' Comics, Gay Comics and Gay Pornography Intersections: Gender, History and Culture in the Asian Context
  49. YAOI — for school
  50. Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию ст. 121
  51. Noh, Sueen (2002). «Reading YAOI Comics: An Analysis of Korean Girls’ Fandom» (PDF). Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  52. Wilson, Brent; Toku, Masami. "Boys' Love, " Yaoi, and Art Education: Issues of Power and Pedagogy 2003
  53. Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию. — С. 122.
  54. Харламов, Сергей. Краткий анимешно-русский разговорник anime*magazine Сакура-пресс. 2004 № 5 ст. 37
  55. B. Dong, C. Brienza, S. Pocock. (25 ноября 2008 года). «GloBL and Gay Comics — Chicks On Anime» (англійською). Anime News Network. 
  56. McLelland, Mark. Male Homosexuality in Modern Japan: Cultural Myths and Social Realities. — С. 136.
  57. Thompson, Jason. Manga: The Complete Guide. — С. 414.
  58. McLelland, Mark. Male Homosexuality in Modern Japan: Cultural Myths and Social Realities. — С. 135–136.
  59. «こんな言葉も流行りました 07年ネット用語大全» (Japanese). ITmedia News. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  60. Charlton, Sabdha. «Yuri Fandom on the Internet». Yuricon. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  61. Friedman, Erica. «What is Yuri?». What are Yuri and Shoujoai, anyway?. Yuricon and ALC Publishing. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  62. Morishima Akiko (2008) YurixYuri Kenbunroku. Comic Yuri Hime № 11
  63. Fujimoto, Yukari (1998). Watashi no Ibasho wa Doko ni Aruno? (Where do I belong?) (Japanese). Tokyo: Gakuyo Shobo. ISBN 4313870113. 
  64. «Interview: Erica Friedman (page 2)». Manga. About.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2008-03-06. 
  65. Hiromi Tsuchiya Yoshiya Nobuko's Yaneura no nishojo (Two Virgins in the Attic): Female-Female Desire and Feminism // Homosexual/Homosocial Subtexts in Early 20th-Century Japanese Culture. Abstracts of the 2000 AAS Annual Meeting
  66. «Shōjo Yuri Manga Guide Version 1.6». Yuricon. 
  67. Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию ст. 122
  68. а б Does comic relief hurt kids? Tony McNicol The Japan Times
  69. Saitō Tamaki (2007) «Otaku Sexuality» in Christopher Bolton, Istvan Csicsery-Ronay Jr., and Takayuki Tatsumi ed., page 236 Robot Ghosts and Wired Dreams University of Minnesota Press ISBN 978-0-8166-4974-7
  70. Mead Rebecca Shopping rebellion; what the kids want (Letter from Tokyo). The New Yorker
  71. «ロリコン». Sanseido. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  72. «ロリコン». SPACE ALC. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  73. On the drawing board. (Lehmann Maupin gallery) Rosemary Feitelberg. Women's Wear Daily
  74. Вада Сіндзі, «Kyabetsu-batake de tsumazuite» Bessatsu Margaret 1974, ст. 121
  75. Reichert Jim Deviance and Social Darwinism in Edogawa Ranpo's Erotic-Grotesque Thriller Koto no Ōni \\ Journal of Japanese Studies том 27 № 1 ст. 113–114. 2001 10.2307/3591938
  76. Silverberg, Miriam Rom. «By Way of a Preface: Defining Erotic Grotesque Nonsense». Erotic Grotesque Nonsense: The Mass Culture of Japanese Modern Times
  77. Ian Buruma Inventing Japan ст. 67-68 2003 The Modern Library ISBN 0-679-64085-1
  78. «Japan SAQ (Seldom Asked Questions)» (en). thE qUirKy jaPan. 
  79. «Manga Artist Interview Series (Part I)» (en). Sake-Drenched Postcards. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  80. Kelly Chandler-Olcott, Donna Mahar. Adolescents' Anime-Inspired «Fanfictions»: An Exploration of Multiliteracies The Authors Explore «Fanfiction» as a Valid Literacy Practice in the Context of the Multiliteracies Framework / Journal of Adolescent & Adult Literacy. New London Group, 2003. том 46
  81. а б Schodt, Frederik L. Dreamland Japan: Writings on Modern Manga. — С. 126.
  82. «Comic RIN» (en). ComiPedia. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  83. а б в «Manga Magazine Guide» (en). ComiPedia. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  84. «COMIC LO エルオー最新刊». Akane Shinsha. 
  85. «Lemon People» (en). Anime News Network. 
  86. «Seijin» (en). ComiPedia. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  87. Thorn, Matt. «Shôjo Manga Magazines» (en). Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  88. Schodt, Frederik L. Dreamland Japan: Writings on Modern Manga. — С. 120.
  89. Schodt, Frederik L. Dreamland Japan: Writings on Modern Manga. — С. 121.
  90. а б Schodt, Frederik L. Dreamland Japan: Writings on Modern Manga. — С. 124.
  91. а б McCarthy, Dave. (2007-05-10). «The Bluffer's Guide to Hentai Games» (en). Eurogamer. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  92. Child porn banned in Japan Tim Richardson. The Register
  93. «Японська фірма відмахується від протестів проти «RapeLay»». leit.ru. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  94. «New Law Banning Lolicon?» (en). ComiPress. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  95. «Tokyo Bill on 'Virtual' Child Porn Set for March Vote» (англійською). Anime News Network. Процитовано 2010-05-24. 
  96. «Creators Decry Tokyo's Proposed Virtual Child Porn Ban» (англійською). Anime News Network. 15 марта 2010 года. Процитовано 2010-05-24. 
  97. а б Ленников, Антон. (2007). «Хентай Статья: Eroguro». Animemaniacs Magazine Online. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  98. «Рогатка, випуск 4». Nekona. 
  99. Rodriguez, Kevin. «Twins, 20, jailed for child porn manga» (en). Examiner.com. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  100. «Canadian Sentenced over Loli-Porn Manga» (en). Anime News Network. 20 октября 2005 года. 
  101. McLelland, Mark. The World of Yaoi: The Internet, Censorship and the Global «Boys’ Love» Fandom Australian Feminist Law Journal, 2005.
  102. «Barnpornografibrott» (Swedish). The Swedish Police. 
  103. «House wants to ban pornographic cartoon». House of Representatives of the Philippines. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  104. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 14, ст.192
  105. Факультативний протокол ратифіковано Законом N 716-IV (716-15) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.226
  106. «'Rorikon' trade nurturing a fetish for young females». Japan Today. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  107. «「ホットライン運用ガイドライン案」等に対する意見の募集結果について» (Japanese). Internet Association Japan. 2006-05-31. Архів оригіналу за 2013-06-21. 
  108. Pornography, Rape and Sex Crimes in Japan Milton Diamond, Ayako Uchiyama/ International Journal of Law and Psychiatry т. 22 № 1 ст. 1-22 1999
  109. Shivraj K. Mahendra. A Christian response to pornography. — Indian Society for Promoting Christian Knowledge, 2007. — С. 27, 28. — ISBN 8172149758
  110. Kelts, Roland. Japanamerica. — С. 133.
  111. «Japan looks to close child porn possession loophole» (en). Asia One. 
  112. Maggie Wykes, Kirsty Welsh. Violence, Gender and Justice. — SAGE Publications, 2009. — С. 208. — ISBN 978-1412923378
  113. Philbin, Mike. Horror Quarterly. — Lulu.com, 2005. — С. 158. — ISBN 9781411654099
  114. а б в Napier, Susan J. Anime from Akira to Princess Mononoke. — С. 65.

Література[ред.ред. код]

  • Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию. — 2-е изд. — М.: Фонд развития кинематографии; РОФ «Эйзенштейновский центр исследований кинокультуры», 2002. — 336 с. — ISBN 5-901631-01-3
  • Aoyama, Tomoko Male homosexuality as treated by Japanese women writers // The Japanese Trajectory: Modernization and Beyond. — Cambridge University Press, 1988. — ISBN 0-521-34515-4
  • Brenner, Robin E. Understanding Manga and Anime. — Libraries Unlimited, 2007. — С. 357. — ISBN 9781591583325
  • Buckley, S. Penguin in bondage: A graphic tale of Japanese comic books. — Minneapolis: University of Minnesota Press, 1991. — С. 163–195. — ISBN 9780816619306
  • Matsui, Midori. Little girls were little boys: Displaced Femininity in the representation of homosexuality in Japanese girls' comics // Feminism and The Politics of Difference. — Fernwood Publishing, 1993.
  • McHarry, Mark Identity Unmoored: Yaoi in the West. — Palgrave Macmillan, 2007. — ISBN 140397490X
  • Anne Allison Permitted and Prohibited Desires: Mothers, Comics and Censorship in Japan. — University of California Press, 2000. — 225 с. — ISBN 0-520-21990-2
  • Yokota-Murakami, Takayuki Don Juan East/West: On the Problematics of Comparative Literature. — Penn State University Press, 2001. — ISBN 1528-4212
  • Saitō Hikaru ‘Hentai—H’. In Kansai seiyoku kenkyūkai (eds) Sei no yōgoshū,. — Kōdansha gendaishinsho.
  • Schodt, Frederik L. Dreamland Japan: Writings on Modern Manga. — Stone Bridge Press, 1996. — С. 360. — ISBN 978-1880656235
  • Matsuzawa Goichi Meiji, Taishō, Shōwa, kindai fūzoku shuppan no rekishi. — Токіо: Wani no ana, 1997.
  • Roland Kelts Japanamerica: How Japanese Pop Culture Has Invaded the U.S.. — Palgrave Macmillan, 2007. — 242 с. — ISBN 9781403984760

Посилання[ред.ред. код]