Хеттське ієрогліфічне письмо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хетти

Хеттське ієрогліфічне письмо — самобутня писемність, поширена в Хетському царстві. Відома під назвою «хетські ієрогліфи» (за назвою царства), «лувійські ієрогліфи» (за назвою мови, яку вони передавали) або «анатолійські ієрогліфи» (за місцем знаходження). Хоча знаки мають рисунковий вигляд, писемність у своїй основі є не ідеографічною, а складовою. За походженням писемність не має нічого спільного з писемностями сусідніх регіонів.

Історія[ред.ред. код]

За часом виникнення лувійські ієрогліфи є пізнішими, ніж хетський клинопис (адаптована форма аккадського клинопису), і поступово витіснили останню.

Найбільш ранні приклади зустрічаються на особистих печатках і дуже короткі: написи містять лише імена, титули й магічні знаки. Досить довгі тексти виявлені на монументальних написах на камені, кілька документів збереглися на свинцевих смужках.

Перші монументальні написи відносяться до пізнього бронзового віку, приблизно XIV–XIII ст. до н. е. Протягом наступних двох століть лувійські ієрогліфи засвідчені лише дуже рідкісними знахідками, після чого в шарах з X по VIII ст. до н. е. вони знову представлені у великій кількості. Приблизно на початку VII ст. до н. е. вони зникають остаточно, витіснені малоазійськими алфавітами.

Мова[ред.ред. код]

Очевидно, писемність була розроблена і пристосована спеціально для лувійської мови, а не запозичена ззовні (про це говорить, зокрема, відсутність складів з голосним -е-). Текстів, записаних даним письмом на інших мовах, не виявлено, хоча в текстах і зустрічаються іншомовні вкраплення — хурритські імена богів чи глоси з урартської мови (приклад: Hieroglyph Luwian Urartian aqarqi.jpg á — ḫá + ra — ku = Hieroglyph Urartian aqarqi.jpg aqarqi або Hieroglyph Luwian Urartian tyerusi 1.jpg tu — ru — za = Hieroglyph Urartian tyerusi.jpgṭerusi, дві одиниці вимірювань).

Типологія[ред.ред. код]

Як і єгипетські ієрогліфи, лувійські складаються із звукових і логографічних знаків. З приводу читання більшості складових знаків досі є сумніви, з якою голосною їх читати — а чи i.

Слова могли записуватися логограмами, фонетично або змішаним способом (тобто логограми + фонетичний компонент), перед словами могло ставитися детермінанти (знак, що визначає, до якого класу належить слово).

На відміну від єгипетських, рядки лувійських ієрогліфів писалися поперемінно зліва направо, потім справа наліво (таке направлення листа греки називали бустрофедон , буквально «по ходу вола» (оре поле).

Деякі знаки Фестського диска нагадують лувійських ієрогліфи (на цій підставі В. Георгієв намагався прочитати Фестський диск), проте в цілому це різні, не пов'язані один з одним писемності.

Дешифрування[ред.ред. код]

Перші кроки в дешифрування зробили А. Сейс, Б. Грозний, Й. Фрідріх, яким вдалося встановити читання в цілому декількох десятків знаків.

Більшу частину знаків дешифрував Емманюель Ларош в 1960 р. В 1973 Девід Хокінс, Анна Морпурго Девіс та Гюнтер Нойман встановили, що мова написів був лувійський, а не хеттским, при цьому вони виправили частину помилкових читань знаків, наприклад, для знаків * 376 і 377 * замість i, ī були запропоновані читання zi, za.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]