Хилок (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хилок
бур. Хёолго
Витік озеро Арахлей Вітімське плоскогір'я [1]
Координати витоку 52°11′29″ пн. ш. 112°48′29″ сх. д. / 52.19139° пн. ш. 112.80806° сх. д. / 52.19139; 112.80806
Гирло Селенга (242 км від гирла) [1]
Координати гирла 51°18′56″ пн. ш. 106°59′15″ сх. д. / 51.31556° пн. ш. 106.98750° сх. д. / 51.31556; 106.98750
Басейн СеленгаБайкалАнгараЄнісейКарське море
Країни басейну Росія Росія
Flag of Zabaykalsky Krai.svg Забайкальський край
Flag of Buryatia.svg Республіка Бурятія
Довжина 840 км
Висота витоку 965 м [1]
Висота гирла 522 м [1]
Похил 0,53 м/км
Середньорічний стік 97,6 м³/с [2] (за 22 км від гирла)
Площа басейну 38 500 км²
Річка Хилок на мапі басейну Селенги
Річка Хилок на мапі басейну Селенги

Хило́к, Хілок (бур. Хёолго) — річка на півдні Східного Сибіру, протікає по території Забайкальського краю та Республіки Бурятії в Росії. Права, друга за величиною після річки Орхон, притока Селенги. Належить до водного басейну Карського моря.

Географія[ред.ред. код]

Річка починає свій витік на висоті 965 м із озера Арахлей (площею 58,5 км²), яке знаходяться на півдні Вітімського плоскогір'я в Забайкаллі, тече у південному напрямку, через озеро Шакшинське (53,6 км²), з'єднується протоками із низкою інших озер, найбільші з яких Іргень (33,2 км²) та Великий Ундугун (11,6 км²),[3] після села Сохондо (Читинський район), повертає на південний-захід, а після села Посельє (Бичурський район) — повертає на захід, а далі після впадіння річки Топка — на північ і за 10 км на північ від села Харитоново (Селенгинський район) з правого берега впадає у річку Селенга.

В середній течії ширина русла річки становить від 54 до 125 м, а глибина — від 0,7 до 1,3 м, в нижній течії ширина доходить до 175 м, а глибина — від 1,4 до 2,2 м.

Гідрологія[ред.ред. код]

Живлення річки переважно дощове. Швидкість течії у верхів'ї та середній частині русла — 0,5-0,7 м/с, місцями до 0,9 м/с, у пониззі — 1,1-1,8 м/с. Повінь з початку травня по кінець вересня.

Замерзає в кінці жовтня — початку листопада, розкривається в кінці квітня — початку травня. В середній течії перемерзає з кінця грудня по квітень. Середньорічна витрата води за 22 км від гирла становить 97,61 м³/с (максимальна середньомісячна — 220,1 м³/с; максимальна за 62 роки спостережень — 626 м³/с, спостерігалася у серпні 1938; мінімальна — 0,02 м³/с, спостерігалася у березні 1979 року).

Нижче наводиться діаграма середньомісячної витрати води (м³/с) за 62 роки спостережень (з 1936 по 1997 роки) з контрольно-вимірювальної станції Хайластуй, за 22 км від гирла (100% водозбору).[2]

Притоки[ред.ред. код]

Річка Хилок приймає більше сотні малих та середніх приток. Найбільші із них (від витоку до гирла):[4]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну,
(км²)
Відстань від гирла Хилока,
(км)
Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Гарека 76 600
Блудная 164 4 480 542 11,5
Унго 189 2320 268 11,1[5]
Малета 67 774 250
Буй 91 1010 190
праві притоки
Хіла (Хола) 73 1 600 711
Баляга 74 1 400 340
Сухара 98 4 640 38

Населенні пункти[ред.ред. код]

На річці розташовані місто, кілька селищ та біля двох десятків сіл. Найбільші із них (від витоку до гирла): село Сохондо, смт. Могзон, села Харагун, Хушенга, Гиршелун, Линьово-Озеро, місто Хилок, села Жипхеген, Бада, Хохотуй, Толбага, смт. Новопавловка та Тарбагатай, села Малета, Малий Куналєй, Бічура, Подлопатки, Зурган-Дебе та Харитоново.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Річка Хилок на TopoMapper.com: витік, гирло.
  2. а б Дані по водотоку річки Хилок на сайті R-Arcticnet: пункт Хайластуй (22 км) (англ.)
  3. Всі наведені озера належать до системи Івано-Арахлейських озер.
  4. Государственный водный реестр РФ: Река Хилок. Процитовано: 2013-07-25 (рос.)
  5. Дані по водотоку річок на сайті R-Arcticnet: Річка Унго.

Посилання[ред.ред. код]