Хламіда
Хламіда (грец. Χλαμύς) — у стародавніх греків предмет чоловічого зовнішнішнього одягу, що виготовлявся із вовняної тканини. Хламіда представляє собою довгасту мантію, яка покривала шию короткою стороною, причому застібка закріплялась або на грудях, або на правому плечі. Від прямокутного гіматія відрізняється меншими розмірами та кроєм.[1]
У сучасному значенні хламіда — незграбний, широкий та довгий одяг.[2]
Хламіда вважалась суто північно-грецьким одягом (Фессалія та Македонія), але з часом, її почали носити звідусіль — навіть у спартанці й афінські ефеби (у віці до 20 років), а також у всіх грецьких державах мисливці, мандрівники, вершники та солдати.
Її викроювали із різних тканин та часто прикрашали візерунками. Так, хламіда ефебів була жовтого і шафранового кольору, солдатів — червона, акторів — розшитою золотом. У римлян хламіда увійшла в моду за імператора Калігула.
