Хламіда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статуя, вірогідно, Александра Великого,
у хламіді, Лувр

Хламіда (грец. Χλαμύς) — у стародавніх греків предмет чоловічого зовнішнього одягу, що виготовлявся із вовняної тканини. Хламіда являє собою довгасту мантію, яка покривала шию короткою стороною, причому застібка закріплялась або на грудях, або на правому плечі. Від прямокутного гіматія відрізняється меншими розмірами та кроєм.[1]

У сучасному значенні хламіда — незграбний, широкий та довгий одяг.[2]

Хламіда вважалась суто північно-грецьким одягом (Фессалія та Македонія), але з часом, її почали носити скрізь — навіть спартанці й афінські ефеби (у віці до 20 років), а також у всіх грецьких державах мисливці, мандрівники, вершники та солдати.

Її викроювали із різних тканин та часто прикрашали візерунками. Так, хламіда ефебів була жовтого і шафранового кольору, солдатів — червона, акторів — розшитою золотом. У римлян хламіда увійшла в моду за імператора Калігули.

Примітки[ред.ред. код]