Хлорид ртуті (I)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хлорид ртуті (I), хлорид диртуті (2+), також каломель, дихлорид диртуті - неорганічна сполука з формулою \mathrm{Hg_2Cl_2}, сполука ртуті і хлору. Відноситься до класу бінарних сполук, може розглядатися як димер солі одновалентної ртуті і соляної кислоти. Кристалічна речовина білого кольору.

Знаходження в природі[ред.ред. код]

Хлорид ртуті (I) в природі зустрічається у вигляді мінералу каломелі (застаріла назва - рогова ртуть). Колір мінералу від світло-жовтого до коричневого, твердість за шкалою Мооса 1,5-2. [1]

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Хлорид ртуті (I) - кристалічна речовина білого кольору, на світлі темніє. Легколеткий, не розчиняється у воді (розчинність 3,4 ×10-4 г/л), етанолі, ефірі; розчиняється у бензолі, піридині. Не утворює кристалогідратів. Переганяється з розкладанням при температурі 383-400 °C.

Має тетрагональну сингонію кристалічної решітки (просторова група I 4/mmm,a= 0,445 нм,с= 1,089 нм, Z=2). [2]

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Хлорид ртуті (I) не реагує з лугами.

Окислюється до сполук ртуті (II):

\mathrm{Hg_2Cl_2\ +\ 2H_2SO_4\ \longrightarrow\ HgCl_2\ +\ HgSO_4 \downarrow +\ SO_2 \uparrow +\ 2H_2O}
\mathrm{Hg_2Cl_2\ +\ 4HNO_3\ \longrightarrow\ HgCl_2\ +\ Hg(NO_3)_2\ +\ 2NO_2 \uparrow +\ 2H_2O}

Відновлюється до металевої ртуті сильними відновниками, наприклад хлоридом олова (II) в соляній кислоті:

\mathrm{Hg_2Cl_2\ +\ SnCl_2\ +\ 2HCl\ \longrightarrow\ 2Hg \downarrow +\ H_2[SnCl_6]}

Дисмутує на металеву ртуть і сполуки ртуті (II):

  • в розбавлених кислотах (повільно) або при нагріванні вище 400 °C
\mathrm{Hg_2Cl_2\ \longrightarrow\ HgCl_2\ +\ Hg}
\mathrm{Hg_2Cl_2\ +\ 2(NH_3 \cdot H_2O)\ \longrightarrow\ [Hg(NH_2)Cl] \downarrow +\ Hg \downarrow +\ NH_4Cl\ +\ 2H_2O}

При температурі сублімації в газовій фазі частково розкладається з утворенням хлориду ртуті (I):

\mathrm{Hg_2Cl_2\ \rightleftarrows\ 2HgCl}

Отримання[ред.ред. код]

Хлорид ртуті (I) може бути отримано:

\mathrm{Hg_2(NO_3)_2 \ +\ 2KCl \longrightarrow Hg_2Cl_2 \downarrow +\ 2KNO_3}
\mathrm{HgCl_2\ +\ Hg\ \xrightarrow{250-300\ ^\circ C} \ Hg_2Cl_2}
\mathrm{HgCl_2\ +\ Hg(CN)_2\ \xrightarrow{70-120 ^\circ C}\ Hg_2Cl_2\ +\ C_2N_2}

Застосування[ред.ред. код]

Хлорид ртуті (I) використовується для виготовлення каломельного електрода порівняння, як антисептик, в якості каталізатору, для синтезу ртутьорганічних сполук. [2]

Токсичність[ред.ред. код]

Хлорид ртуті (I) є помірно-токсичною для теплокровних речовиною: LD 50 для щурів 210 мг/кг (пероральна), 1500 мг/кг (дермальна). Викликає роздратування шкіри, слизових оболонок, сильне подразнення очей. При попаданні всередину організму головним чином уражаються печінка, нирки, ШКТ, ЦНС. Дуже токсичний для водних організмів: LC 50 для Daphnia magna становить 0,002 мг/л протягом 48 год [3]

ГДК (у перерахунку на Hg) становить: у повітрі робочої зони 0,2 мг/м³, в атмосферному повітрі 0,0003 мг/м³, у воді водойм 0,001 мг/л. [2]

Примітки[ред.ред. код]