Хлібне дерево
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Хлібне дерево | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Artocarpus altilis |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Хлібне дерево (Artocarpus altilis) — однодомне дерево родини тутових. Його батьківщиною вважається Нова Гвінея, звідки полінезійці завезли його на острови Океанії.
Англійський мореплавець Вільям Дампір став першим, хто в кінці 17 століття повідомив європейців про дерево, чиї плоди замінюють тубільцям хліб. В кінці 18 століття після голоду на Ямайці виникла ідея розводити тут хлібне дерево як джерело дешевої і калорійної їжі для рабів на плантаціях. З цією метою до берегів Таїті був посланий знаменитий корабель «Баунті», проте зібрані ним саджанці да Вест-Індії не дісталися. У результаті, перші хлібні дерева привіз в Новий Світ в 1793 році корабель «Провіденс», вони і дали початок плантаціям цієї рослини на Ямайці і острові Сент-Винсент, а потім і на інших островах Вест-Індії. Зараз хлібне дерево поширене в багатьох тропічних країнах.
[ред.] Зовнішній вигляд
Це досить високе, до 20—26 м у висоту, дерево, що швидко росте, зовнішність якого декілька нагадує звичайний дуб. Кора сіра, гладка. Деякі вітки у хлібного дерева товсті, з облиственими бічними гілочками; інші — довгі і тонкі, з пучками листя на кінцях. Листя рослини незвичайно різноманітне — навіть на одному дереві можуть зустрічатися і цілісні, і перісторозсечені (більш молоді) листки з різним ступенем опушування. Залежно від кліматичних умов, дерево може бути як вічнозеленим, так і листопадним.
Квітки дрібні, зеленуваті і непримітні: чоловічі зацвітають першими і зібрані в подовжених суцвіттях; жіночі — у великих суцвіттях у формі булави. Запилюються кажанами-криланами (Pteropodidae). Після запилення жіночі суцвіття поступово зростаються у велике супліддя (плід), що формою нагадує округлу шишкувату диню. Плоди утворюються поодинці або кетягами на вершинах віток. Молоді плоди мають зелений колір; у міру дозрівання вони зазвичай стають спершу жовто-зеленими, потім жовтими або жовто-коричневими. Діаметр плоду може досягати 30 см, маса — 3-4 кг. У зеленій стадії плоди тверді, з крохмалистою, волокнистою білою м'якоттю. Після дозрівання плід стає м'яким, м'якоті набуває кремовий або жовтий колір і солодкуватий смак. Всі частини дерева, включаючи незрілі плоди, містять липкий молочний сік-латекс.
Існує дві основні різновиди хлібного дерева — «дикий», плоди якого містить насіння, і культурний, в плодах якого насіння немає. Проте, в плодах культурного різновиду час від часу теж зустрічається доспіле насіння. Хлібне дерево — одна з найурожайніших плодових рослин; одне дерево приносить від 150 до 700 плодів у рік. У сприятливому кліматі хлібне дерево безперервно плодоносить круглий рік; вірніше, 9 місяців в році, а потім 3 місяці «відпочиває» — і так впродовж 60—70 років.
[ред.] Використання
У деяких районах, особливо на островах Океанії, хлібне дерево — важливе джерело харчування. М'якоть доспілих плодів (соплідь) хлібного дерева печуть, варять, сушать, зацукровують, їдять сирим і навіть, розминаючи і розтираючи, роблять з неї тісто для своєрідних «млинчиків». Подібно бананам, недостиглі плоди використовуються як овочі, а зрілі, солодші — як фрукти. Про зрілість плодів свідчать крапельки латексу, що проступають на його шкірці. На смак смажені плоди нагадують швидше картоплю, ніж хліб. Свіжа мякость швидко псується, але сухарі з хлібного дерева зберігаються дуже довго, до декількох років. Мешканці Полінезії (Самоа) винайшли спосіб надовго запасати плоди хлібного дерева. Їх чистять, розрізають, потім щільно завертають в листя геліконії і банану, і заривають. Плоди переброжують, перетворюючись на тістоподібну масу (masi), але не гниють, залишаючись їстівними впродовж декількох років. Цю масу потім завертають в листя геліконії і смажать на кокосовій олії.
Насіння хлібного дерева їдять вареним і смаженим, з сіллю. Плоди і листя також йдуть на корм худобі (козам, свиням і т.д). Сушена м'якоть плодів хлібного дерева містить 4,05 % білків, 76,70 % вуглеводів і 331 калорій на 100 грам. Харчова цінність плодів хлібного дерева на 100 грам: крохмалю 60-80 %, цукру 14 %, жирів 0,2-0,8 %.
 |
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
