Хмари (п'єса)
«Хмари» — п'єса Арістофана. Поставлена на Великих Діонісіях 423 до н. е., комедія здобула третє місце. Першу нагороду було присуджено тоді комедіографові Кратіну за п'єсу «Пляшка», другу — Аміпсію, авторові комедії «Кони». Пізніше Арістофан пробував переробити «Хмари», проте не завершив до кінця роботи.
Хмари провалилися на першому показі, і той варіант п'єси, який ми маємо, є новою її редакцією, що, очевидно, так і не побачила сцени і, імовірно, навіть не була завершена. Карикатура на Сократа, що представляє його натурфілософом і софістом, досить далека від істини, а майже трагічний фінал здається не занадто вдалою заміною (з театральної точки зору) традиційного свята. Однак у п'єсі є чудові ліричні рядки, а оцінки героями сучасної їм освіти становлять значний історичний інтерес.
Сюжет [ред.]
Стрепсіад, літній хлібороб, весь у боргах через марнотратність свого сина Фідіппіда, вирішує послати юнака до Сократа, щоб той навчив його софістичному мистецтву «неправдивих промов», що допомагають виплутатися з будь-яких ускладнень. Але Фідіппід не бажає про це і чути, і тоді Стрепсіад сам відправляється до школи, де знайомиться з усіма «новинками» науки і філософії. Однак Стрепсіада виганяють зі школи за тупість, і Фідіппіду все-таки доводиться піти туди самому. Покладаючись на Фідіппіда, озброєного «неправдивими промовами», Стрепсіад вирішує приголомшити своїх кредиторів водоспадом слів, а іноді вдається до кулаків.
Торжество його триває недовго, оскільки незабаром Фідіппід починає бити батьків, за допомогою «неправдивих промов» доводячи, що має повне на це право. З відчаю Стрепсіад виганяє сина з будинку і спалює вщент «мислильню» Сократа. Хор Хмар, що уособлює натуралістичну теологію і неясні теорії, спочатку підбадьорює Стрепсіада в його починаннях, але потім з характерною мінливістю обертається проти нього.
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
- "Хмари" на сайті Ae-lib. Переклад Бориса Тена. Арістофан. Комедії. — Харків: Фоліо, 2003. — С. 83-162.
