Хозари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хозарський воїн з полоненим.

Хозари, — племя, що з'явилося в південно-східній Європі після відходу гунів (IV століття) і проіснувало до XI ст., східні сусіди східнослов'янських племен, пізніше Київської Русі.

Про походження хозарів існують різні припущення; вони самі себе вважали близькими до болгар, огузів, аварів.

Основна територія, заселена хозарами, охоплювала прикаспійські степи між рікою Сулаком і пониззям Дону. Головним етнічним центром хозарів був приморський Дагестан, де розташовувалися їхні ранні столиці.

Головним заняттям хозарів було кочове скотарство, згодом, коли частина населення осіла, — хліборобство і торгівля. Вони часто воювали, але й торгували з Іраном, Арабським халіфатом, Візантією, пізніше Руссю.

Виникнення Хозарського каганату[ред.ред. код]

У другій половині VI ст. хозари підпали під владу Західнотюркського каганату, під яким були протягом століття. Після розпаду Тюркського каганату в середині VII ст. підкорили собі частину болгар, кавказькі й слов'янські племена та створили Хозарський каганат, першу державну формацію на сході Європи. Верховним володарем Хозарського каганату був каган як релігійний зверхник, його заступником і фактичним правителем був цар-намісник.

Спершу у 720-их-737 роках столицею Хозарського каганату було місто Семендер в північному Даґестані, а з середини VIII ст. - Ітиль над Волгою, недалеко сучасної Астрахані. Ітиль стала важливим центром міжнародної торгівлі між Сходом і Заходом, у ній були й окремі слов'янські квартали.

За Сестренцевичем, "Сармато-козари, по об'єднанні своему, були так сильни й мужні, що коло 750 року допомогли візантійському імператору Костянтину V узяти гору над сарацинами. Задоволений цією перемогою, Констянтин виявив сармато-козарами повне свое задоволення й обіцяв їм високе своє заступництво, прозвав їх козаками, й писав до одного короля, свого сусіда, й просив його також на майбутні часи називати їх не козарами, а козаками."[1].

835 року за допомогою візантійських будівничих, на Дону збудовано укріплене місто Саркел, де було багато руських, хозарських, грецьких, іранських і середньоазійських купців.

Крім торговельного шляху між Європою й Азією, через Хозарію проходив Волзький шлях, що сполучав Арабський халіфат зі Скандинавією.

Розквіт[ред.ред. код]

Найбільшого розвитку Хозарський каганат зазнав у VII ст., коли він оволодів Північним Кавказом, Приазов'ям, більшою частиною Східної Європи по Дніпро. Тоді у залежність від хозар підпали племена сіверян і полян, які платили їм данину. Хозарський каганат воював як проти арабів, так і проти Візантії. Хозари відіграли роль заборола проти арабської експансії.

На початку VIII ст. серед хозар північного Даґестану поселилися євреї з Ірану та Візантії, і під їх впливом частина хозарів перейшла на юдаїзм, однак щойно на початку IX ст. цар Обадія проголосив юдейську віру без Талмуду державною релігією. Близько 737 року араби з халіфату напали на Хозарський каганат і примусили провідну верству перейти на іслам. Зі свого боку Візантія пробувала насадити в Хозарії християнство; місійну подорож серед хозар відбув у 860-861 роках Кирило-Константин. При допомозі візантійських місіонерів у Хозарському каганаті створено митрополію і 7 єпархій. На території Хозарського каганату мирно співіснували юдаїзм (провідна верства), іслам і християнство - як також і поганство, поширене і серед слов'янських племен.

Занепад[ред.ред. код]

У кінці IX ст. у причорноморські степи, контрольовані хозарами прийшли печеніги, які значно ослабили Хозарський каганат. Зі середини IX ст. сильним суперником для хозарів стала Руська (Київська) держава, військові дружини якої часто проходили територією Хозарії до Каспійського моря.

У IX-X ст. вся політика і економіка (торгівля) Східної Європи зосереджувалася в трикутнику Візантія - Хозарський каганат - Київська Русь. Рівновага між цими державами була порушена з ослабленням Хозарського каганату і зростанням Київської Русі.

За літописним описами 862 року руське військо під проводом Аскольда і Діра визволило Київ від хозарської влади.

У 883-885 роках князь Олег визволив і племена полян та сіверян з-під хозарської залежності.

За князя Ігоря руське військо двічі (913-914 і 943-944) переходило через Хозарію на Каспійське узбережжя, де захопило чималу здобич. У поході проти Візантії (941) князь Ігор користувався підтримкою Хозарського каганату, серед його дружинників були і хозари християнського віровизнання.

Похід князя Святослава Ігоревича 964-965 років на Хозарський каганат завдав йому, після 300-річного існування остаточного удару; були розгромлені міста Ітіль і Семендер, а Саркел, разом з північно-західною частиною (Тмутороканське князівство) - приєднано до Київської держави. Але знищення Хозарського каганату не дало для Київської держави добрих наслідків, бо вона стала жертвою постійних нападів кочових народів зі Сходу.

Після перемоги Святослава хозари підпали під зверхність Хорезму і стали мусульманами[Джерело?].

985 року князь Володимир Великий пішов походом на болгар та хозарів і після перемоги примусив платити данину.

Остання літописна згадка про хозарів датується 1079 роком (про їх участь у змові проти князя Олега Святославича, якого схопили в Тмуторокані й відправили у Візантію). 1083 року князь Олег, повернувшися до Тмуторокані, стратив хозарів-змовників.

Після занепаду Хозарського каганату хозари поступово змішувалися з тюрксько-половецьким оточенням і згодом цілковито зникли.

Література[ред.ред. код]

  • Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Рыбаков Б. К вопросу о роли Хазарского каганата в истории Руси. - Советская Археология, XVIII. - М., 1953
  • Артамонов М. История хазар. - П., 1962
  • Dunlop D. The History of the Jewish Khazars. - Нью-Йорк, 1967
  • Pritsak O. The Khazar Kingdom's Conversion to Judaism. - Harvard Ukr. Studies, t. 3, ch. 2. - 1978
  • Hunowie europejscy, Protobułgarzy, Chazarowie, Pieczyngowie. - Вроцлав - Ґданськ, 1975
  • Плетнева С. Хазары. - М., 1976
  • A.Koestler, La tredicesima tribù, UTET, Torino 2003
  • Isaac Acqris, Kol Mevasser , Constantinople 1577, Manuscrit à Oxford.
  • A.N. Poliak, Kazarie: Histoire d'un royaume juif en Europe (En hébreu), Tel Aviv, 1951.
  • Encyclopédia Universalis, Dictionnaire du Judaïsme, p. 447, Paris, Albin Michel, 1998.
  • Sapir Jacques, Piatigorsky Jacques (dir), "L'Empire khazar. VIIe-XIe siècle, l'énigme d'un peuple cavalier.", Paris, Autrement, coll. Mémoires, 2005 (ISBN 2-7467-0633-4)
  • Чеченцы и евреи (стаття про нащадків хазарів)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Истор. Царст. Херсонес. Таврич. т. 2, стр. 106, 1806 г.