Гокон IV (король Норвегії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гокон IV і його син Магнус. Флатейярбок, XIV століття

Гокон IV Старий (Гокон Гоконсон; норв. Håkon Håkonsson; 120416 грудня 1263) — король (конунг) Норвегії з 1217 по 1263, незаконно народжений син короля Гокона III та Інге Вартейзької, представник династії Інглінгів.

Гокона обрала королем фракція біркебейнерів (політичний рух що прагнув об'єднати Норвегію в одну державу) в 1217 році. Він закінчив громадянську війну коли останнє повстання, підняте Скуле Бардсоном було придушене 1240 року. Втягнутий у повстання поет Сноррі Стурлусон загинув цього року.

У 1247 році Гокона коронував кардинал Гільємо (Вільгельмом) з Модени.

Під час правління Гокона Фарерські острови, Гренландія, Ісландія та Норвегія підпали під його владу. Гокон також спробував залучити інші країни, наприклад, видав свою дочку за брата короля Кастилії (1258), мав добрі стосунки з Папою Римським, який хотів зробити його імператором Священної Римської імперії (бл. 1250).

У 1263 році Гокон організував великий норвезький похід, що відбити у короля Шотландії Александра III Гебридські острови, захоплені шотландцями попереднього року. Після декількох успішних боїв та затягнутої кампанії, під час зимової перерви у Керкволлі на Оркнейських островах, Гокон захворів і помер 16 грудня 1263.

Норвегію успадкував син Гокона Маґнус VI.

Про Гокона та його сина Маґнуса було написано саги Hákonar saga Hákonarsonar та Magnúss saga lagabœtis, автором яких був ісландець Стурла Тордарсон.


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.