Холерний вібріон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Холерний вібріон
Холерний вібріон, скануючий електронний мікроскоп
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії
Тип: Протеобактерії
Клас: Гамма-протеобактерії
Ряд: Vibrionales
Родина: Vibrionaceae
Рід: Вібріон
Вид: V. cholerae
Біноміальна назва
Vibrio cholerae
Пачіні 1854

Холерний вібріон (лат. vibrio cholera) — це грам-негативна бактерія, що відноситься до виду Vibrio cholerae, роду вібріон. Цей збудник спричиняє у людей холеру.

Історія дослідження[ред.ред. код]

Так званий класичний холерний вібріон вперше описав італійський вчений Ф. Пачіні в 1854 р., детально вивчив його властивості і виділив у чистій культурі Р. Кох у 1883 р.. У 1906 р. Ф. Готшліх виділив вібріон Ель-Тор, який також спричиняє холеру.[1][2]

Культуральні властивості[ред.ред. код]

Холерні вібріони — факультативні анаероби, легко культивуються в аеробних умовах при 37 °С. До живильних середовищ невибагливі, але вимагають лужної реакції (рН 8,5-9,5). Дуже добре й швидко ростуть у 1% лужній пептонній воді, випереджаючи ріст інших бактерій. Вже через 5-6 годин на її поверхні виникає ніжна плівка блакитного кольору. На лужному МПА через 10-12 год утворюють середніх розмірів гладенькі круглі прозорі колонії з блакитним відтінком і чітко окресленим краєм.

Антигенна будова[ред.ред. код]

Холерні вібріони мають термостабільні специфічні О-антигени і термолабільні джгутикові Н-антигени. За О-антигеном всі вібріони поділені на багато серогруп О1, О2, О3 та ін. до О160. За груповим джгутиковим Н-антигеном вирізняють 100 серогруп. Холеру у людей спричиняють представники 01 серогрупи (за О-антигеном): V. cholerae біовар cholera (або класичний) та V. cholerae біовар El Tor. Останній відрізняється від класичного вібріону тим, що має гемолітичні властивості. Також холеру спричиняють представники серогрупи О139.

У свою чергу 01-антиген складається з окремих антигенних фракцій А, В, С. Різні комбінації їх властиві трьом сероварам: Огава (АВ), Інаба (АС) і Гікошима (АВС). Останній серовар є перехідним між двома першими, багато хто в даний час заперечує його існування. Усі три серовари аглютинуються 01 сироваткою.

Вирізняють й так звані НАГ-вібріони[3] — непатогенні і умовнопатогенні (можуть зумовлювати так звані холероподібні неепідемічні діареї) V. cholerae, які не належать до серогруп О1 чи О139 й не агглютинуються відповідними сироватками. Доведена можливість трансформації холерних вібріонів у НАГ-вібріони й навпаки.

Токсиноутворення[ред.ред. код]

Холерні вібріони виділяють два типи токсинів:

Токсигенні штами О1, О139 мають ген холерного токсину (vct+), саме тому вони й спричиняють холеру. Додатковими факторами патогенності їх є активна рухливість, здатність до адгезії та ферментоутворення.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Bentivoglio, M; Pacini, P (1995). «Filippo Pacini: A determined observer». Brain Research Bulletin 38 (2). с. 161–5. doi:10.1016/0361-9230(95)00083-Q. PMID 7583342. 
  2. Howard-Jones, N (1984). «Robert Koch and the cholera vibrio: a centenary». BMJ 288 (6414). с. 379–81. doi:10.1136/bmj.288.6414.379. PMC 1444283. PMID 6419937. 
  3. НАГ — ті, що не аглютинуються