Хон'імбо Сюсаку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хон'імбо Сюсаку

Хон'імбо Сюсаку (яп. 本因坊 秀策) Ім'я при народженні — Кувабара Торадзіро(яп. 桑原 虎次郎).  Видатний гравець у ґо, на думку багатьох експертів — найвизначніший майстер XIX століття. Народився 6 червня 1829 року. Помер  — 10 серпня 1862 року під час епідемії.

Біографія[ред.ред. код]

Його називали «непереможним» після того, як він здобув 19 перемог поспіль на щорічних замкових іграх. Замковими іграми називали щорічний фестиваль у палаці імператора, в якому змагалися між собою представники чотирьох офіційних шкіл го. Дехто вважав, що він не сильніший за свого вчителя, Хон'імбо Сюву, який традиційно не брав участі у замкових іграх. Крім того, з поваги до вчителя, Сюсаку відмовився грати проти нього білими (чорні в го при грі без комі мають перевагу, тому виграш чорними за таких умов не вважається свідченням переваги, і, в кращому разі, може свідчити про рівну силу суперників), тому неможливо точно визначити різницю в їхній майстерності. Наприклад, Сюсаку грав краще від Оти Юдзо, але вважав його серйозним суперником, у той час як Сюва вигравав у Оти легко.

Тільки двох гравців за всю історію го називали «Святими го» (Кісей[ru]), і Сюсаку — один з них, другий — Хон'імбо Досаку (1645–1702). Також на цей титул претендував Хон'імбо Дзьова[ru], але не отримав його з політичних причин. Навіть сьогодні Сюсаку вважається одним з найкращих гравців у го, серед всіх, які коли-небудь жили.

Молоді роки[ред.ред. код]

Торадзіро народився на острові Інношіма, недалеко від міста Ономіті (сучасна префектура Хіросіма), в родині купця Кувабари Вадзо. Володар тих місць, що належав до самурайського роду Асано, зігравши з хлопчиком партію, взяв його під свою опіку та дозволив вивчати го під керівництвом свого особистого вчителя, монаха Хосина, гравця професійного рівня.

У 1837, у віці 8 років, вже граючи майже на професійному рівні, Торадзіро залишив свій дім, щоб приєднатися до школи Хон'імбо (найсильнішої школи го в Японії), офіційно ставши учнем Хон'імбо Дзьови[ru], хоча його навчанням переважно займалися старші учні. 3 січня 1840 Торадзіро отримав перший дан.

Go ul.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go b.svg Go w.svg Go w.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go u.svg Go ur.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go.svg Go w.svg Go.svg Go w.svg Go w.svg Go b.svg Go.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go w.svg Go w.svg Go.svg Go b.svg Go.svg Go.svg Go w.svg Go b.svg Go b.svg Go w.svg Go w.svg Go.svg Go w.svg Go b.svg Go.svg Go.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go -.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go -.svg Go.svg Go b.svg Go b.svg Go b.svg Go.svg Go -.svg Go b.svg Go.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go b.svg Go.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go w.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go w.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go w.svg Go w.svg Go w.svg Go b.svg Go b.svg Go b.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go w.svg Go w.svg Go b.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go bT.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go w.svg Go b.svg Go b.svg Go b.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go -.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go -.svg Go.svg Go.svg Go w.svg Go w.svg Go b.svg Go -.svg Go b.svg Go w.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go w.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go w.svg Go b.svg Go b.svg Go w.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go w.svg Go b.svg Go w.svg Go b.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go w.svg Go.svg Go w.svg Go b.svg Go w.svg Go w.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go w.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go.svg Go w.svg Go b.svg Go.svg Go.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go.svg Go w.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go b.svg Go w.svg Go b.svg Go w.svg Go.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go b.svg Go -.svg Go b.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go.svg Go -.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go w.svg Go b.svg Go w.svg Go w.svg Go.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go b.svg Go w.svg Go.svg Go w.svg Go w.svg Go b.svg Go b.svg Go b.svg Go b.svg Go w.svg Go w.svg Go r.svg
Go l.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go.svg Go w.svg Go w.svg Go.svg Go w.svg Go b.svg Go b.svg Go.svg Go b.svg Go w.svg Go r.svg
Go dl.svg Go d.svg Go d.svg Go d.svg Go d.svg Go d.svg Go d.svg Go d.svg Go w.svg Go d.svg Go d.svg Go w.svg Go d.svg Go b.svg Go d.svg Go b.svg Go d.svg Go b.svg Go dr.svg
«Хід почервонілих вух»
(хід чорних на пункт від центру, позначений Δ)

Швидке зростання[ред.ред. код]

У 1840 Торадзіро покинув місто Едо та повернувся на батьківщину, де пробув більше року. Наступні кілька років він постійно підвищував свою майстерність, досягнувши 4 дану в 1844 році, після чого знову повернувся додому на тривалий період. У квітні-травні 1846 року, повернувшись до Едо, він грав проти Геннай Інсекі, одного з найсильніших гравців того часу. У першій партії Торадзіро грав з форою у два камені, але суперник вирішив, що така фора занадто велика, і запропонував припинити партію. У другій грі Торадзіро грав чорними без фори. Ця гра залишилася в історії як «гра почервонілих вух»: Геннай зіграв нове дзьосекі, Торадзіро, відповідаючи, помилився, тому йому довелося наполегливо захищатися. У середині гри глядачі, за винятком одного лікаря, вважали, що Геннай переможе. Лікар згодом зізнавався, що він не сильний у грі, але зауважив, що після одного з ходів Торадзіро у Геннай почервоніли вуха, що видало його хвилювання. У підсумку Торадзіро виграв з перевагою в два очки. Ця партія є однією з найвідоміших, а «хід почервонілих вух Сюсаку», можливо, — найзнаменитіший хід в історії го.

Повернувшись до Едо, Торадзіро не лише отримав п'ятий дан, а й був названий офіційним спадкоємцем Хон'імбо Сюви, тобто згодом повинен був очолити рід Хон'імбо. Спочатку він відмовлявся, посилаючись на зобов'язання перед родом Асано, але коли це питання було врегульоване, погодився і взяв ім'я Хон'імбо Сюсаку.

Як офіційний спадкоємець школи Хон'імбо Сюсаку здобув у суспільстві вище становище. Його майстерність також зросла і, нарешті, досягла сьомого дану (за одними відомостями — в 1849, за іншими — в 1853 році). Після того, як його друг та суперник Ота Юдзо був змушений грати проти нього з форою, його визнали найсильнішим гравцем з усіх, за винятком Сюви.

Сандзюбанґо[ред.ред. код]

1853 року Ясуї Санті, Іто Сева, Сакагуті Сентоку, Хатторі Сейтецу і Ота Юдзо, зібравшись у палаці в Едо, обговорювали силу гри Сюсаку і те, чи може він називатися найсильнішим гравцем. Ота Юдзо не погодився з цією думкою. Він запропонував зіграти серію матчів між ним і Сюсаку. Акай Горосаку, відомий спонсор го тих років, почувши про це, виступив спонсором нечуваного змагання, єдиного у своєму роді сандзюбанго (серії з 30 партій) між Сюсаку та Отою. Ігри почалися в 1853, коли 46-річний Ота мав 7 дан, а 24-річний Сюсаку — 6 дан. Грали по одній партії на тиждень, що частіше, ніж у звичайному дзюбанго. Спочатку положення Юдзо було цілком стійким, але з 11-ої партії Сюсаку вирвався вперед. Після 17 ігор Ота відставав на 4 гри і був виведений на фору «чорні-чорні-білі» (надалі він повинен був з кожних трьох партій дві грати чорними, що є ознакою безумовного лідерства суперника). 21-а партія була зіграна в липні, а 22-а — лише в жовтні (причина такої затримки невідома). 22 партія гралася в будинку Оти, на відміну від інших, які проходили на нейтральній території. Ота знову програв, і місце гри змінили на нейтральне. На 23-й партії матч був завершений. Остання партія тривала майже добу і закінчилася нічиєю, що дозволило Оті в певному сенсі зберегти обличчя (вважається непоганим результатом добитися нічиєї, граючи білими), і на цьому серію було вирішено припинити. Додатковою причиною для припинення гри стало запрошення Сюсаку на замкові ігри.

Смерть[ред.ред. код]

У 1862, під час епідемії холери, що охопила Японію, Сюсаку захворів, доглядаючи хворих в школі Хон'імбо, і помер 10 серпня. Йому було лише 33 роки.

Ім'я Сюсаку в теорії ґо[ред.ред. код]

Ім'я Сюсаку має стратегія початку гри — «Сюсаку-фусекі», в якій чорні першими двома ходами ставлять два комоку на одній стороні дошки, а потім відповідають на підхід білих дуже стійким косумі. Це фусекі дозволяє чорним заспокоїти гру, все ж зберігаючи перевагу першого ходу. Сюсаку активно застосовував це фусекі при грі чорними й розробляв його, хоча і не був його винахідником. «Сюсаку-фусекі» була однією з найпопулярніших стратегій початку гри аж до 1930-х років. Запровадження комі як компенсації за право першого ходу змусило чорних активніше боротися за ініціативу, тому цей тип фусекі вийшов з ужитку.

У мистецтві[ред.ред. код]

В аніме-серіалі та манзі «Hikaru no Go» Сюсаку втілений у персонажі, що одержимий духом вигаданого гравця на ім'я «Фудзівара но Сай». За сюжетом серіалу та манги Сюсаку ще дитиною зустрівся з духом Сая, зміг оцінити його видатний талант і дозволив Саю грати всі ігри замість себе.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]