Хорватська селянська партія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хорватська селянська партія
Hrvatska seljačka stranka
Голова партії: Бранко Хрг
Дата заснування: Історична: 1904, Нинішня: 1989
Штаб-квартира: Загреб
Ідеологія: консерватизм, центризм, християнська демократія
Інтернет-сторінка: http://www.hss.hr

Хорватська селянська партія (хорв. Hrvatska seljačka stranka, HSS) — хорватська парламентська центристська і соціально-консервативна політична партія. Асоційований член Європейської народної партії. Партія має 6 місць із 153 у Саборі.

Історія[ред.ред. код]

Хорватська народна селянська партія (хорв. Hrvatska pučka seljačka stranka) була заснована 22 грудня 1904 Антуном Радичем і його братом Степаном Радичем. Вперше партія взяла участь на виборах в Королівстві Хорватія і Славонія в 1906 році, проте так і не отримала місць в парламенті. Більший успіх чекав партію на наступних виборах: у 1908 році партія отримала 2 місця, в 1910 і 1911 — 9 місць. Попри те, що Хорватія в той час перебувала під владою Будапешта і Відня, партія відкрито виступала за більшу автономію, права селян та земельну реформу.

Після Першої світової війни і розпаду Австро-Угорщини партія отримала більшу підтримку населення у зв'язку з її пропагандою щодо створення незалежної хорватської держави і опозиції до створення Королівства сербів, хорватів і словенців. Незважаючи на зусилля партії, королівство було створено і Хорватська селянська партія стала опозиційною в парламенті.

У цей період партія виступає за федеративну державу, в якій Хорватія буде в рівному становищі з Сербією, заявляються вимоги про більшу хорватську автономію і в кінцевому підсумку незалежність. З цією метою Хорватська селянська партія була перейменована в Хорватську республіканську селянську партію, проте в 1925 році королівська влада змусили членів партії видалити слово «Республіканський» з назви у зв'язку з його антимонархічним відтінком.

На початку 1920 року югославський уряд прем'єр-міністра Ніколи Пашича використовував політичний і поліцейський тиск на виборців і представників етнічних меншин, проводячи конфіскації брошур опозиції [1] та інші заходи фальсифікації виборів, щоб залишити опозиційні партії, в першу чергу Хорватську селянську партію та її союзників, у меншості в парламенті Югославії. [2] Пашич вважав, що Югославія повинна бути централізованою наскільки це можливо, він слідував ідеї створення Великої Сербії з концентрацією всієї повноти влади в руках Белграда. [3]

Світлина пострілів Пуніші Рачича на Національній Асамблеї в представників Хорватської селянської партії

Будучи опозиційною партією, стратегією ХСП було бойкотування засідань парламенту, яке не тільки дозволило сербським політикам прагнути до подальшої консолідації влади, а й створювало політичну нестабільність і ворожнечу. 20 червня 1928 Пуніша Рачич, сербський ультра-націоналіст, образився на зауваження депутата Хорватської селянської партії на сесії парламенту, і смертельно поранив Радича та інших депутатів ХСП. Це стало однією з передумов проголошення 6 січня 1929 монархічної диктатури. Незабаром після цього країна була перейменована в Королівство Югославія і всі політичні партії були заборонені.

Деякі політичні свободи були відновлені в 1931 році і Хорватська селянська партія, на чолі з Владко Мачеком, знову опинилася в опозиції. Мачек показав великі організаторські здібності і політичне мистецтво, в результаті чого ХСП заручилася підтримкою всіх класів хорватського народу, а також послідовників практично будь-якої ідеології. Хорватська селянська партія стала об'єднавчою силою для практично всіх опозиційних партій в Королівстві Югославія. Хоча коаліція ХСП пропустила вибори 1938 року, вона залишалася силою, з якою доводилося рахуватися. У серпні 1939 року було підписано Угоду Цветковича — Мачека, яка привела до створення напівавтономної Хорватської бановини під керівництвом Хорватської селянської партії. У той же час, ХСП повернулася в королівський уряд. Заступник голови Хорватської селянської партії Іван Шубашич став баном Хорватської бановини.

Становище партії змінилося з початком Другої світової війни і німецьким вторгненням у квітні 1941 року. Деякі члени партії були розділені на тих, хто співчував хорватському фашистському руху за незалежність Усташі, і тих, чиї ліві переконання привели їх до приєднання до партизан. Але переважна більшість прихильників Хорватської селянської партії залишалися пасивними і нейтральними під час війни, у той час як Усташі, прокомуністичні партизани і промонархічні четники боролися за владу.

Після перемоги комуністів Комуністична партія Югославії встановила однопартійну систему і всі інші політичні партії, у тому числі Хорватська селянська партія, були оголошені поза законом. Тільки через 45 років ХСП знову змогла легально брати участь у політичному житті Хорватії. За цей час Мачек був керівником Хорватської селянської партії у вигнанні до своєї смерті в 1964 році. Юрай Крнєвич займав пост лідера до своєї смерті в 1988 році, всього через рік ХСП змогла відновити свою роботу в Хорватії.

Сучасна партія[ред.ред. код]

З появою багатопартійної системи в 1990 році, Хорватська селянська партія була відтворена і на виборах 1990 року отримала кілька місць у парламенті Хорватії. Вони залишалися в опозиції до виборів 2000 року, коли вони отримали три міністерські портфелі за участь в коаліції з переможною Соціал-демократичною партією Хорватії.

Сьогодні Хорватська селянська партія вважає себе однією з лівих європейських політичних партій, які виступають за проаграрну політику і більше економічне втручання з боку держави. З соціальних питань ХСП в значній мірі консервативна, підтримує християнську основу моральності в суспільному житті.

На виборах в 2003 році партію підтримали 7,2% виборців, що дозволило їй здобути 10 з 151 місця в парламенті. Перед виборами 2007 року партія оголосила про коаліцію з опозиційними Альянсом Примор'я-Горського Котара і Хорватською соціально-ліберальною партією. Коаліція отримала 6,5% голосів і 8 з 153 місць в парламенті (6 власне Хорватська селянська партія). Після виборів вони стали частиною урядової коаліції Іво Санадера і отримали два міністерські портфелі (сільського господарства і туризму).

Лідери партії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Balkan Politics , TIME Magazine, March 31, 1923
  2. Elections , TIME Magazine , February 23, 1925
  3. The Opposition , TIME Magazine , April 06, 1925