Хорезм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хорезмська держава в 1220 р.

Хорезм — стародавня держава у Середній Азії з центром в низині Амудар'ї, область розвиненого іригаційного землеробства, ремесла і торгівлі, високої культури.

Хронологія історичних подій[ред.ред. код]

Держава виникла в VII-VI століттях до н.е. Землі Хорезму неодноразово потрапляли під контроль різних завойовників. IV-VI століття — початок складання ранньофеодальних відносин.

У 712 році Хорезм завоювали араби. Арабський полководець Кутайба, передав владу своєму наміснику. Але в К'яті аж до 10 ст. продовжували правити представники афрігідскої династії. Дедалі більшого значення стала набувати столиця Північного Хорезму — Ургенч, правитель якого Мамун ібн Мухаммед 995 року об'єднав Хорезм. При ньому і його наступнику Мамуні II ібн Мамуні розпочався новий розквіт Хорезму. В цей час в Ургенчі працювали такі визначні вчені як Аль-Біруні і Ібн Сіна (Авіценна).

1017 року Хорезм завоював султан Махмуд Газневі, 1043-го — сельджуки.

У XI - XIII століттях Хорезм був центральною державою Хорезмських шахів. Династія хорезмських шахів прийшла до влади в Ургенчі в кінці 11 ст. Представник династії Атсиз (1127-56), продовжуючи політику збирання земель, розпочату його попередниками, підпорядкував всю північно-західну частину Середньої Азії. Його внук Текеш ібн іль-Арслан (роки правління 1172-1200) звільнив Хорезм від сельджуків (1194).

Прагнучи звільнити Хорезм від васальної залежності від каракитаїв, Текеш в 70-80-і роки 12 століття здійснив кілька походів на Мавераннахр. Пізніше захопив Нішапур (1187), Рей (1192), Мерв (1193). 1194 року він розбив війська султана західних Сельджукидів Тогрула II, у 1196 — аббасидского халіфа Насирова. У період правління Текеша Хорезм зробився могутньою державою в Середній Азії і в Ірані.

При сині Текеша Мухаммеді II Ала-ад-дині (1200-1220) держава великих хорезмшахів досягла найбільшої могутності. Його межі простиралися від північних берегів Каспію до Перської затоки і від Кавказу до Гіндукушу. 1207 року було придушено повстання бухарських ремісників під керівництвом Санджара-Маліка, а в 1212 — повстання в Самарканді. У 1210 розгромлені війська каракитаїв.

Проте, 1220 року, при наступі Чингісхана на Хорезм, його володар не зважився дати генеральну битву, залишивши свою армію розкиданою окремими загонами по містах і фортецях усієї країни. Рятуючись втечею, він помер на одному з островів Каспійського моря.

Після 1220 року в результаті нашестя військ Чингісхана, держава хорезмшахів розпалася. Сам Хорезм увійшов до складу улусу Джучі, а потім у Золоту Орду.

У цей час армія Імператора Фрідріха II відновила контроль над Єрусалимом, Вифлеємом, Назаретом і рядом сусідніх замків. Цим був невдоволений володар Курдистану та Египту султан Аль-Каміль. Він запропонував хорезмським кланам захопити ці міста. Внаслідок облоги і подальшого штурму міста, 15 липня 1244 року хорезмські війська повністю зруйнували Єрусалим, знищуючи як християн, так і мусульман.

У 2-ій половині 14 ст. Хорезм переживав новий період розквіту, його столиця Ургенч збагатилася чудовими будівлями. Правителі Хорезму мали фактичну незалежність. До цього часу, закінчився процес тюркизаціі мови хорезмійців.

1388 року Тимур зруйнував Ургенч і підпорядкував собі весь Хорезм. Пісок засипав канали і сади, країна обезлюдніла. Протягом майже століття тривала боротьба Тимуридів та Золотоординських ханів за володіння Хорезмом.

З XVI століття велика частина території Хорезму була включена у Хівинське ханство.

Міста: Коне-Ургенч, Ургенч, Хіва, Хазарасп, Кунград.

Література[ред.ред. код]

  • Буниятов З. Государство хорезмшахов-ануштегинидов (1097—1231), Москва, 1986.

Посилання[ред.ред. код]