Хорова музика
Хорова музика — музичні твори, призначені для хорового виконання.
Хоровий спів буває одноголосий і багатоголосий, з музичним супроводом або без нього — а капела. Це наймасовіший вид музичного мистецтва.
Професійне хорове мистецтво відоме з часів Стародавньої Греції. Воно здавна було невід'ємною частиною відправлення релігійних культів.
Перші співочі школи засновано в Римі (5 століття).
[ред.] Церковна хорова музика в Україні
Хорова музика в Україні розвивалася у тісному зв'язку з церквою. У церкві східного обряду хоровий спів практикується без супроводу музичних інструментів, унаслідок чого українська церковна хорова музика була й залишилася «а капела».
Рання хорова музика була монодична, а щойно в 16 столітті розвинулося багатоголосся. Тоді виник своєрідний тип одночастинного хорового концерту, званого «партесним». Кількість голосів розвинулася від простого три- і чотириголосся до складнішого восьмиголосся, яке стало типовим наприкінці 17 століття. Подеколи композитори доходили до ще більшої кількости голосів, в одному випадку до 18.
Про багатство репертуару української хорової музики свідчить збережений список нот Львівського братства 1697, в якому названо 396 хорових композицій, зокрема 151 концерт і 56 літургій.
У другій половині 18 століття вже виступають визначні композитори церковної хорової музики: Максим Березовський, Дмитро Бортнянський та Артем Ведель. Їх твори (так звані концерти) відзначаються циклічністю побудови і протиставленням сольових партій всьому хорові. У їх творах усталилося чотироголосся як панівний склад хору.
[ред.] Світська хорова музика в Україні
Розвиток світської хорової музики в Україні почався в першій половині 19 століття. Величезним вкладом у неї була творчість Миколи Лисенка, головно на полі оригінальної творчості, зокрема й широкорозбудованих хорово-оркестрових кантат та хорових обробок народних пісень.
Після Лисенка визначними творцями хорової музики були: Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Олександр Кошиць, Станіслав Людкевич, Пилип Козицький та ін.
У творчості українських композиторів 1920—1960-х хорова музика відійшла на дальший план. Щойно у молодших представників сьогочасної музики (Леся Дичко, Іван Карабиць) вона знову набирає ваги.
[ред.] Література
- Витвицький В. Хорова музика // Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.. Словникова частина. — Т. 10.
- Муравський П. І. Хорове мистецтво // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 12. — К., 1985. — С. 171.
